Шановний Пане Президент! Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно)солдату в/ч А4067(на даний часА7224) КУЧКІН ОЛЕГ ЮРІЙОВИЧ 13.05.1978р.н.Серце мого чоловіка зупинилося в тяжкому бою за Україну,її незалежність і свободу в н-п Старомайорське, Донецької області 11.11.2024.Олегдо останнього свого подиху був відданий Військовій присязі на вірність Українському народу і загинув,як справжній Герой! У нього залишилися дружина та двоє дітей! Звання не поверне родині люблячого чоловіка, найкращого тата,але це Вічна пам'ять ,яка залишиться у серцях рідних С повагою дружина загиблого Героя!

Я, Кучкіна Людмила Миколаївна, дружина загиблого солдата Кучкіна Олега Юрійович.Звертаюсь до Вас, Володимир Олександрович з проханням про присвоєння звання Героя України (посмертно)найкращому чоловіку,люблячому татові,який віддав саме цінне життя,за свободу і незалежність нашої Батьківщини.
Кучкін Олег Юрійович народився в місті Запоріжжі 13.05.1978р Згодом його родина переїхала в село Лукашево Запорізька область,Запорізький р-н.в 1985р.Батьки працювали в колгоспі.Олег навчався в Лукшівській школі,у директора , вчителів, однокласників залишилася про Олега тільки теплі спогади.Він як сонечко, завжди усміхнений, позитивний, завжди прийде на допомогу.В 1991 в родині Олега сталося горе,після тяжкої хвороби ,померла мама.Тато почав пити і не цікавитися вихованням дітей Діти залишилися сам на сам зі своїм горем Олегу13,сестрі7.
Сестру забрала бабуся,Олегом опікувалася тітка .Це не зламало хлопчика,з 15 років він находив підробіток,брався за любу роботу і вона горіла у нього в руках.Вивчився в ПТУ на столяра плотніка,закінчив курси тракториста.Працював в колхозі.В 18 років забрав сестру і опікувався нею вже сам.
В 1998 році ми з Олегом побралися,у нас народилося двоє діток,донька та син-татова опора,гордість,він все робив для щасливого майбутнього своїх дітей.
ДІМ, ОПОРА, ЗАХИСТ, ТУРБОТА -Це слова синоніми нашого ОЛЕГА.
Для мене він цілий світ,який у мене забрала ВІЙНА! Словами не описати біль втрати.
28.06.2024 Олег призваний на військову службу за загальною мобілізацією.Під час проходження служби показав себе з позитивної сторони,мав високий моральний дух,вимогливий до себе,жив по принципу не має не можу,є не хочу.В батальоні мав повагу побратимів, завжди іде на допомогу,навіть якщо це шкодить йому.Це зі слів побратимів.
Ще у 2014 він рвався на війну,бо дуже любив Україну,родину,і хотів щасливе ЖИТТЯ ВДОМА,але спідкала ще одна трагедія нашу родину ,зникла безвісти Олега сестра,я перенесла тяжку операцію ,відмовила нирка.Не зміг він залишити родину.
Загинув Олег,як справжній Герой, позиції мого чоловіка приняли бій,і почти 5 годин без підтримки тримали позиції,сили ворога переважали і техніці і в людях.Але хлопці стояли з великою жагою до життя, любові до Батьківщини,до РОДИНИ.
На протязі 11 місяців,моя родина, боролася за повернення, Олега,це було не життя,а пекло, якого навіть ворогу не побажаєш.Ми прийшли,все що тільки можна, каталог тіл, клопотання, звернення,молитви, надії,які виявилися марними.
Для нас Олег вже Герой України, БУВ,Є, БУДЕ!!!
Але і Батьківщини повинна визнавати і пам'ятати кожну ГЕРОЇЧНУ ЗАГИБЕЛЬ наших ЯНГОЛІВ
Кажуть ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ -НІ, ВОНИ ВМИРАЮТЬ,їх вбивають на ВІЙНІ .
Не дайте втратити пам'ять про нашого Героя .
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
З повагою дружина загиблого Героя.