Прошу Президента України посмертно присвоїти звання «Герой України» старшому солдату 14 ОМБр імені князя Романа Великого — Шуму Віталію Андрійовичу, 1999 р.н., який добровільно став на захист України 25.02.2022 та понад три роки мужньо виконував бойові завдання на передовій. Загинув 17 листопада 2025 року старший солдат Шум Віталій Андрійович внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі села Курилівка Куп’янського району Харківської області.

Шановний пане Президенте України!

Звертаюся до Вас як дружина загиблого захисника України — старшого солдата 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого ,Шума Віталія Андрійовича,
14.06.1999 року народження, з проханням присвоїти йому почесне звання Герой України (посмертно).

25 лютого 2022 року Віталій добровільно вступив до лав Збройних Сил України, не вагаючись жодної хвилини. Упродовж понад трьох років він мужньо та самовіддано виконував бойові завдання на найнебезпечніших напрямках фронту, забезпечуючи роботу ударних безпілотних авіаційних комплексів, коригування артилерійського вогню, виявлення ворога та підтримку підрозділів.

17 листопада 2025 року старший солдат Шум Віталій Андрійович загинув під час виконання бойового завдання із захисту незалежності України в районі села Курилівка Куп’янського району Харківської області внаслідок ворожого обстрілу.

За час служби Віталій був нагороджений за відвагу та професіоналізм: почесним нагрудним знаком «Відзнака командира 14 ОМБр», медаллю «Ветеран війни», а також неодноразово за мужність та самовідданість відзначався командуванням.

За свідченнями побратимів, Віталій був світлою, щирою та життєрадісною людиною в повсякденному житті — мудрим, виваженим і завжди готовим прийти на допомогу.
На позиціях він проявляв себе як надійний воїн, на кого можна було покластися в будь-якій ситуації. Побратими згадують, що Віталій завжди виконував завдання чітко та якісно, ділився останнім, приносив воду й їжу, підтримував товаришів і ніколи не залишав їх наодинці.

Його друзі по службі називають Віталія справжнім побратимом, поруч із яким було спокійніше навіть у найнебезпечніших умовах, бо він завжди приходив на допомогу.
Втрату Віталія вони переживають як втрату члена родини, адже для них він став частиною другої сім’ї, якої, на жаль, майже не залишилося.

Віталій проявив себе як сміливий, відповідальний і відданий присязі воїн, надійний побратим, який рятував життя товаришів під ворожим вогнем та виконував завдання в найскладніших умовах. Його мужність, гідність та безмежна любов до України не підлягають сумніву.

Він встиг лише одружитися, але не встиг здійснити своїх заповітних мрій. Віталій дуже мріяв про донечку — маленьку світлу радість у своєму житті, яку хотів любити всім серцем, навчати добру та захищати. Він уявляв, як росте його дівчинка, як разом вони сміються, граються та відкривають світ. Ця мрія залишалася його найтеплішою, найсокровеннішою надією, і навіть у найважчіші моменти фронту він беріг її у своєму серці.

У пам’яті всіх, хто його знав, Віталій залишився світлою, чесною та доброю людиною, справжнім другом і воїном, на якого завжди можна було покластися.
У Віталія залишилися кохана дружина та батьки, які бережуть його пам’ять.

Прошу Вас, пане Президенте, вшанувати пам’ять Віталія Шума та присвоїти йому найвище звання — Герой України (посмертно).

Це стане гідним відображенням його мужності, самопожертви та відданості Україні.
З великою повагою та вірою у справедливість,
Шум Ірина Борисівна
дружина загиблого захисника України