№22/256176-еп
Шановний пане Президенте, просимо Вас присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) Омельченку Миколі Вікторовичу, сержанту другої стрілецької роти 109 об ТрО Збройних Сил України!
Автор (ініціатор): Стрепоченко Микола Борисович
Дата оприлюднення: 28 листопада 2025
Омельченко Микола Вікторович народився 21 липня 1970 року в невеликому селищі на Донеччині. Закінчив у 1987 році Октябрську ЗОШ та в 1988 році був призваний до лав збройних сил.
Його розповіді про службу в армії супроводжували родину протягом всього його життя.
Отже, не дивно, що коли розпочалась війна і постала загроза для його сім’ї, його краю, всієї України, він не роздумуючи взяв до рук зброю.
«Втікати я нікуди не збираюся. Хто, як не я?» - сказав він і поїхав до сільської ради, щоб почати готувати оборону та збирати людей, які поділяли його погляди.
Сержант Омельченко Микола Вікторович склав Присягу на вірність народові України та був зарахований до складу другої стрілецької роти 109 об ТрО Збройних Сил України.
В січні 2023 року, він, у складі підрозділу, який був направлений у відрядження до 72 ОМБр ім.Чорних запорожців, вирушив до м.Вугледар.
Тритижневий бій у місті Вугледар Донецької області став найбільшою танковою битвою у війні України з росією, в результаті якої було розбито щонайменше 130 ворожих танків та бронетранспортерів.
Але, на жаль, в самому пеклі танкової битви знаходилися і наші стрільці, які викликали і приймали на себе вогонь.
Омельченко Микола Вікторович загинув в бою під Вугледаром 05.02.2023 як справжній Герой, який не пожалів ні крові, ні життя, і бився до останнього подиху (як і сказано в Присязі воїна Збройних Сил України).
Він дуже любив природу, риболовлю і свою родину, він був досвідченим мисливцем і добрим стрільцем, і не міг лишитися осторонь, коли кляті супостати прийшли на рідну землю.
Його відношення до військової служби було як до справи всього його життя, він був кращим стрільцем з РПГ.
У Миколи Вікторовича залишились дружина, двоє синів та онучка.
Військовослужбовці 109 ОБрТрО Донецької області
Його розповіді про службу в армії супроводжували родину протягом всього його життя.
Отже, не дивно, що коли розпочалась війна і постала загроза для його сім’ї, його краю, всієї України, він не роздумуючи взяв до рук зброю.
«Втікати я нікуди не збираюся. Хто, як не я?» - сказав він і поїхав до сільської ради, щоб почати готувати оборону та збирати людей, які поділяли його погляди.
Сержант Омельченко Микола Вікторович склав Присягу на вірність народові України та був зарахований до складу другої стрілецької роти 109 об ТрО Збройних Сил України.
В січні 2023 року, він, у складі підрозділу, який був направлений у відрядження до 72 ОМБр ім.Чорних запорожців, вирушив до м.Вугледар.
Тритижневий бій у місті Вугледар Донецької області став найбільшою танковою битвою у війні України з росією, в результаті якої було розбито щонайменше 130 ворожих танків та бронетранспортерів.
Але, на жаль, в самому пеклі танкової битви знаходилися і наші стрільці, які викликали і приймали на себе вогонь.
Омельченко Микола Вікторович загинув в бою під Вугледаром 05.02.2023 як справжній Герой, який не пожалів ні крові, ні життя, і бився до останнього подиху (як і сказано в Присязі воїна Збройних Сил України).
Він дуже любив природу, риболовлю і свою родину, він був досвідченим мисливцем і добрим стрільцем, і не міг лишитися осторонь, коли кляті супостати прийшли на рідну землю.
Його відношення до військової служби було як до справи всього його життя, він був кращим стрільцем з РПГ.
У Миколи Вікторовича залишились дружина, двоє синів та онучка.
Військовослужбовці 109 ОБрТрО Донецької області
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Дерев'янко Антоніна Григорівна
29 листопада 2025
2.
Сологуб Тетяна Русланівна
29 листопада 2025
3.
Срога Ірина Михайлівна
29 листопада 2025
4.
Саєнко Тетяна Анатоліївна
29 листопада 2025
5.
Філіпенко Олена Володимирівна
29 листопада 2025
6.
Заболотна Ірина Олександрівна
29 листопада 2025
7.
Саржевська Дар'я Сергіївна
29 листопада 2025
8.
Хомячук Тетяна Володимирівна
29 листопада 2025
9.
Продан Ірина Миколаївна
29 листопада 2025
10.
Хоменко Катерина Павлівна
29 листопада 2025
11.
Скалозуб Валентина Пилипівна
29 листопада 2025
12.
Грецьких Людмила Степанівна
29 листопада 2025
13.
Школик Данило Дмитрович
29 листопада 2025
14.
Сіра Діна Олександрівна
29 листопада 2025
15.
Тертична Оксана Вікторівна
29 листопада 2025
16.
Копійченко Яна Миколаївна
29 листопада 2025
17.
Палійчук Любов Олександрівна
29 листопада 2025
18.
Балабанова Олена Олександрівна
29 листопада 2025
19.
Іванів Валентина Юріївна
29 листопада 2025
20.
Оласюк Надія Петрівна
29 листопада 2025
21.
Косюк Дарія Олегівна
29 листопада 2025
22.
Судило Надія Венедиктівна
29 листопада 2025
23.
Барвенко Ірина Володимирівна
29 листопада 2025
24.
Гушул Анастасія Андріївна
29 листопада 2025
25.
Розпутняк Марія Володимирівна
29 листопада 2025
26.
Шепельська Аліна Едуардівна
29 листопада 2025
27.
Кожушко Тетяна Володимирівна
29 листопада 2025
28.
Кудь Катерина Сергіївна
29 листопада 2025
29.
Дуднік Алла Олександрівна
29 листопада 2025
30.
Лук'янчук Ігор Віталійович
29 листопада 2025
355
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.