№22/256176-еп
Шановний пане Президенте, просимо Вас присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) Омельченку Миколі Вікторовичу, сержанту другої стрілецької роти 109 об ТрО Збройних Сил України!
Автор (ініціатор): Стрепоченко Микола Борисович
Дата оприлюднення: 28 листопада 2025
Омельченко Микола Вікторович народився 21 липня 1970 року в невеликому селищі на Донеччині. Закінчив у 1987 році Октябрську ЗОШ та в 1988 році був призваний до лав збройних сил.
Його розповіді про службу в армії супроводжували родину протягом всього його життя.
Отже, не дивно, що коли розпочалась війна і постала загроза для його сім’ї, його краю, всієї України, він не роздумуючи взяв до рук зброю.
«Втікати я нікуди не збираюся. Хто, як не я?» - сказав він і поїхав до сільської ради, щоб почати готувати оборону та збирати людей, які поділяли його погляди.
Сержант Омельченко Микола Вікторович склав Присягу на вірність народові України та був зарахований до складу другої стрілецької роти 109 об ТрО Збройних Сил України.
В січні 2023 року, він, у складі підрозділу, який був направлений у відрядження до 72 ОМБр ім.Чорних запорожців, вирушив до м.Вугледар.
Тритижневий бій у місті Вугледар Донецької області став найбільшою танковою битвою у війні України з росією, в результаті якої було розбито щонайменше 130 ворожих танків та бронетранспортерів.
Але, на жаль, в самому пеклі танкової битви знаходилися і наші стрільці, які викликали і приймали на себе вогонь.
Омельченко Микола Вікторович загинув в бою під Вугледаром 05.02.2023 як справжній Герой, який не пожалів ні крові, ні життя, і бився до останнього подиху (як і сказано в Присязі воїна Збройних Сил України).
Він дуже любив природу, риболовлю і свою родину, він був досвідченим мисливцем і добрим стрільцем, і не міг лишитися осторонь, коли кляті супостати прийшли на рідну землю.
Його відношення до військової служби було як до справи всього його життя, він був кращим стрільцем з РПГ.
У Миколи Вікторовича залишились дружина, двоє синів та онучка.
Військовослужбовці 109 ОБрТрО Донецької області
Його розповіді про службу в армії супроводжували родину протягом всього його життя.
Отже, не дивно, що коли розпочалась війна і постала загроза для його сім’ї, його краю, всієї України, він не роздумуючи взяв до рук зброю.
«Втікати я нікуди не збираюся. Хто, як не я?» - сказав він і поїхав до сільської ради, щоб почати готувати оборону та збирати людей, які поділяли його погляди.
Сержант Омельченко Микола Вікторович склав Присягу на вірність народові України та був зарахований до складу другої стрілецької роти 109 об ТрО Збройних Сил України.
В січні 2023 року, він, у складі підрозділу, який був направлений у відрядження до 72 ОМБр ім.Чорних запорожців, вирушив до м.Вугледар.
Тритижневий бій у місті Вугледар Донецької області став найбільшою танковою битвою у війні України з росією, в результаті якої було розбито щонайменше 130 ворожих танків та бронетранспортерів.
Але, на жаль, в самому пеклі танкової битви знаходилися і наші стрільці, які викликали і приймали на себе вогонь.
Омельченко Микола Вікторович загинув в бою під Вугледаром 05.02.2023 як справжній Герой, який не пожалів ні крові, ні життя, і бився до останнього подиху (як і сказано в Присязі воїна Збройних Сил України).
Він дуже любив природу, риболовлю і свою родину, він був досвідченим мисливцем і добрим стрільцем, і не міг лишитися осторонь, коли кляті супостати прийшли на рідну землю.
Його відношення до військової служби було як до справи всього його життя, він був кращим стрільцем з РПГ.
У Миколи Вікторовича залишились дружина, двоє синів та онучка.
Військовослужбовці 109 ОБрТрО Донецької області
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Роєцька Наталія Кузьмівна
13 січня 2026
2.
Кучинська Аліна Сергіївна
13 січня 2026
3.
Андрусів Галина Василівна
13 січня 2026
4.
Дзюба Ганна Ігорівна
12 січня 2026
5.
Колесникова Юлія Олександрівна
12 січня 2026
6.
Жура-Вознюк Наталія Петрівна
12 січня 2026
7.
Пантелеєнко Марія Валентинівна
12 січня 2026
8.
Рябоконь Владислава Олексіївна
12 січня 2026
9.
Цабан Романна Юріївна
12 січня 2026
10.
Мамонтов Євгеній Олександрович
12 січня 2026
11.
Карнаухова Оксана Олегівна
11 січня 2026
12.
Вдовенко Альона Володимирівна
11 січня 2026
13.
Бугаєць Інна Володимирівна
11 січня 2026
14.
Демус Наталія Геннадіївна
11 січня 2026
15.
Ревенко Ольга Василівна
11 січня 2026
16.
Данюк Анжеліка Петрівна
11 січня 2026
17.
Дячук Вікторія Володимирівна
10 січня 2026
18.
Антошко Оксана Володимирівна
10 січня 2026
19.
Турчак Лілія Володимирівна
10 січня 2026
20.
Кісельова Ніла Степанівна
09 січня 2026
21.
Чечоткін Володимир Миколайович
09 січня 2026
22.
Сидоренко Яна Тарасівна
09 січня 2026
23.
Куриленко Олена Володимирівна
09 січня 2026
24.
Суботко Тетяна Володимирівна
09 січня 2026
25.
Суханова Олена Владиславівна
09 січня 2026
26.
Линів Марія Михайлівна
09 січня 2026
27.
Лісяна Аліна Миколаївна
09 січня 2026
28.
Гошівська Марія Анатоліївна
08 січня 2026
29.
Нестерчук Ірина Михайлівна
08 січня 2026
30.
Шаповалова Яна Костянтинівна
08 січня 2026
2979
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 46 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.