№22/256176-еп
Шановний пане Президенте, просимо Вас присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) Омельченку Миколі Вікторовичу, сержанту другої стрілецької роти 109 об ТрО Збройних Сил України!
Автор (ініціатор): Стрепоченко Микола Борисович
Дата оприлюднення: 28 листопада 2025
Омельченко Микола Вікторович народився 21 липня 1970 року в невеликому селищі на Донеччині. Закінчив у 1987 році Октябрську ЗОШ та в 1988 році був призваний до лав збройних сил.
Його розповіді про службу в армії супроводжували родину протягом всього його життя.
Отже, не дивно, що коли розпочалась війна і постала загроза для його сім’ї, його краю, всієї України, він не роздумуючи взяв до рук зброю.
«Втікати я нікуди не збираюся. Хто, як не я?» - сказав він і поїхав до сільської ради, щоб почати готувати оборону та збирати людей, які поділяли його погляди.
Сержант Омельченко Микола Вікторович склав Присягу на вірність народові України та був зарахований до складу другої стрілецької роти 109 об ТрО Збройних Сил України.
В січні 2023 року, він, у складі підрозділу, який був направлений у відрядження до 72 ОМБр ім.Чорних запорожців, вирушив до м.Вугледар.
Тритижневий бій у місті Вугледар Донецької області став найбільшою танковою битвою у війні України з росією, в результаті якої було розбито щонайменше 130 ворожих танків та бронетранспортерів.
Але, на жаль, в самому пеклі танкової битви знаходилися і наші стрільці, які викликали і приймали на себе вогонь.
Омельченко Микола Вікторович загинув в бою під Вугледаром 05.02.2023 як справжній Герой, який не пожалів ні крові, ні життя, і бився до останнього подиху (як і сказано в Присязі воїна Збройних Сил України).
Він дуже любив природу, риболовлю і свою родину, він був досвідченим мисливцем і добрим стрільцем, і не міг лишитися осторонь, коли кляті супостати прийшли на рідну землю.
Його відношення до військової служби було як до справи всього його життя, він був кращим стрільцем з РПГ.
У Миколи Вікторовича залишились дружина, двоє синів та онучка.
Військовослужбовці 109 ОБрТрО Донецької області
Його розповіді про службу в армії супроводжували родину протягом всього його життя.
Отже, не дивно, що коли розпочалась війна і постала загроза для його сім’ї, його краю, всієї України, він не роздумуючи взяв до рук зброю.
«Втікати я нікуди не збираюся. Хто, як не я?» - сказав він і поїхав до сільської ради, щоб почати готувати оборону та збирати людей, які поділяли його погляди.
Сержант Омельченко Микола Вікторович склав Присягу на вірність народові України та був зарахований до складу другої стрілецької роти 109 об ТрО Збройних Сил України.
В січні 2023 року, він, у складі підрозділу, який був направлений у відрядження до 72 ОМБр ім.Чорних запорожців, вирушив до м.Вугледар.
Тритижневий бій у місті Вугледар Донецької області став найбільшою танковою битвою у війні України з росією, в результаті якої було розбито щонайменше 130 ворожих танків та бронетранспортерів.
Але, на жаль, в самому пеклі танкової битви знаходилися і наші стрільці, які викликали і приймали на себе вогонь.
Омельченко Микола Вікторович загинув в бою під Вугледаром 05.02.2023 як справжній Герой, який не пожалів ні крові, ні життя, і бився до останнього подиху (як і сказано в Присязі воїна Збройних Сил України).
Він дуже любив природу, риболовлю і свою родину, він був досвідченим мисливцем і добрим стрільцем, і не міг лишитися осторонь, коли кляті супостати прийшли на рідну землю.
Його відношення до військової служби було як до справи всього його життя, він був кращим стрільцем з РПГ.
У Миколи Вікторовича залишились дружина, двоє синів та онучка.
Військовослужбовці 109 ОБрТрО Донецької області
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Костишин Ірина Ярославівна
05 грудня 2025
2.
Мороз Лариса Анатоліївна
05 грудня 2025
3.
Головко Вікторія Володимирівна
05 грудня 2025
4.
Александрович Олена Михайлівна
05 грудня 2025
5.
Бушуєва Тетяна Миколаївна
05 грудня 2025
6.
Лоза Інна Геннадіївна
05 грудня 2025
7.
Кобильник Тетяна Анатоліївна
05 грудня 2025
8.
Ядак Тетяна Вікторівна
05 грудня 2025
9.
Аршинник Ірина Василівна
05 грудня 2025
10.
Мальчевська Анастасія Олегівна
05 грудня 2025
11.
Мизина Оксана Володимирівна
05 грудня 2025
12.
Трохимчук Людмила Іванівна
05 грудня 2025
13.
Хижняк Ольга Анатоліївна
05 грудня 2025
14.
Астахова Олена Ігорівна
05 грудня 2025
15.
Подольська Ольга Леонідівна
05 грудня 2025
16.
Якубів Світлана Василівна
05 грудня 2025
17.
Шегда Марія Миронівна
05 грудня 2025
18.
Василишин Оксана Василівна
05 грудня 2025
19.
Токар Олена Миколаївна
04 грудня 2025
20.
Сопронюк Наталія Анатоліївна
04 грудня 2025
21.
Яременко Олена Олексіївна
04 грудня 2025
22.
Терешкович Валентина Володимирівна
04 грудня 2025
23.
Рибойчук Василина Степанівна
04 грудня 2025
24.
Іванов Владислав Вікторович
04 грудня 2025
25.
Шляхова Юлія Петрівна
04 грудня 2025
26.
Бібік Ольга Василівна
04 грудня 2025
27.
Шорина Анастасія Юріївна
04 грудня 2025
28.
Лубенченко Павло Павлович
04 грудня 2025
29.
Прядка Лариса Миколаївна
04 грудня 2025
30.
Захаренкова Марина Олександрівна
04 грудня 2025
1488
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 86 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.