Петиція Президенту України щодо присвоєння почесного звання «Герой України» ( посмертно) Старшому Солдату 1 Прикордонного Загону МЕЛЬНИЧУКУ ГЕННАДІЮ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ

Шановний Пане Президенте України!
Від імені родичів, друзів, колег, однокласників, волонтерів і побратимів полеглого Воїна, прошу розглянути можливість присвоєння звання «Герой України» (посмертно) МЕЛЬНИЧУКУ ГЕННАДІЮ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ (21.06.1997 – 16.05.2025) -- українському віськовослужбовцю, батькові, громадському діячу та волонтеру, який героїчно загинув, обороняючи Державний Суверенітет і територіальну цілісність України.

Геннадій Мельничук — львів’янин, який, попри доволі складні обставини життя зумів стати взірцем активного громадянина, лідера та захисника Батьківщини. Його дитинство почалося не з дитячого садочку, а з дитячого будинку, яке продовжилось в інтернаті майже до повноліття. Геннадій навчався у Львівській загальноосвітній школі-інтернат №2, а згодом у 17-тирічному віці перейшов до будинку сімейного типу, де він проживав 2,5 роки. Саме там, у Домі ДБСТ Гаращенків він вперше відчув, що таке сімейний затишок, турбота, любов батьків і тепло. Геннадій сам зазначав, що інтернат дав «школу виживання», а відчуття життя в родині —справжній досвід тепла та опори. Саме тоді в нього сформувалися цінності, які стали фундаментом у його дорослому житті.
Проживаючи у великій родині Дому ДБСТ Геннадій здобув фах кулінарного технолога у Львівському фаховому коледжі харчових технологій та бізнесу Національного Університету харчових технологій, але головним його покликанням стало служіння дітям, суспільству.
Після закінчення навчання він працював у громадській організації «Care in Action – Турбота в дії», завдяки якій він сформувався, як відповідальна, турботлива та цілеспрямована особистість. Геннадій організовував програми підтримки дітей-сиріт, підлітків у складних життєвих ситуаціях та сімей внутрішньо переміщених осіб. Із самого початку роботи в ГО він був ніби обличчям організації, живим прикладом, а також тим, хто ламав стереотипи, піклувався і захищав дітей-сиріт.
У 2020–2021 роках Геннадій проходив строкову військову службу у лавах Національної Гвардії України. Також у 2021 році створив власну С6ім'ю, яку щиро цінував, турбувався, любив. Був членом Офісу дітей та молоді «ДІйМО» при Міністерстві соціальної політики України, де займався ініціативами та проєктами, спрямованими на те, щоб діти зростали в сімейному оточенні, а не в закладах, а також розвитком наставництва.
Він боровся за дітей сиріт України та їх життя без інтернатів, за середовище, де кожна дитина зможе відчути тепло родини, сімейний затишок і любов. Навіть перебуваючи на фронті в окопах, Геннадій продовжував громадську діяльність -- записував відеозвернення до народних депутатів України щодо захисту прав дітей, а також брав участь в онлайн-зустрічах Офісу «ДІйМО» часто — під обстрілами – підтримував волонтерські ініціативи та проєкти.
«Кожна дитина має мати сім’ю. Я це знаю. Я цього хочу для своєї країни», -- говорив він у відео.
Геннадій захоплювався футболом. Брав участь у Чемпіонаті світу для дітей під опікою, був прикладом для молоді, зокрема для дітей-сиріт та вихованців інституцій. Він підтримував українську команду на стадіоні Легії у Варшаві (2018–2019) і перебуваючи на фронті у 2024 році записував мотиваційні відео для команди перед вирішальними матчами, які команда успішно й виграла.
З початком повномасштабної війни рф проти України добровільно став до лав оборонців Батьківщини. Проходив військову службу в складі 1-го Прикордонного Загону Державної Прикордонної Служби України, де мужньо виконував бойові завдання на Харківському напрямку.
16 травня 2025 року під час здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України в н.п.Крейдянка Куп'янського району Харківської обл. Геннадій Мельничук загинув у бою обороняючи Батьківщину, віддавши своє життя за свободу та майбутнє України. Зі слів Побратимів: "Він був хорошою людиною, справжнім побратимом, який не залишив би нікого в біді, завжди був на позитиві. Я буду завжди памʼятати його. І його позицію, яка була названа в його честь "Челінтано"".
Позивний «Челінтано» Геннадій отримав від побратимів, оскільки добре знав італійську.
"Я в його куртці весь час був.... Тому що я своєї не мав. Він завжди давав мені куртку і казав: "Я все розумію, тобі нема в що вдягнутися, бери мою " Я пробув в ній майже весь час ", -- це слова Побратима, який був з Геннадієм в останні хвилини.
Зі слів Командира: “Проявив себе як енергійна, відповідальна та ініціативна особистість. Завжди був готовий допомогти побратимам, демонстрував лідерські якості й неодноразово брав на себе відповідальність за ухвалення рішень та управління діями підрозділу в складних ситуаціях".
Геннадій був відданим сім'янином, люблячим чоловіком і батьком, який захоплювався і виховував сина та мріяв про велику прийомну родину, щоб продовжувати дарувати дітям тепло, якого він сам був нажаль позбавлений у дитинстві. Його шлях — це історія незламності, жертовності та любові: дитини-сироти, яка стала батьком для багатьох; громадського діяча, який боровся за майбутнє українських дітей; воїна, який захищав своїх побратимів і загинув, захищаючи кожного з нас, а найперше свого трьохрічного сина Марка, якого він дуже любив і пишався. Гордився тим, який він є славний, схожий на тата, хлопчик.
За день до своєї смерті, в соціальних мережах, мій коханий чоловік підписував фотографію з сином "Козацькому роду нема переводу"....Геннадій був ніби промінчиком сонця для всіх і серед білого дня віддав своє життя за Україну, і не думав, що ця коротка мить буде остання...
Він об’єднував людей навколо себе, надихав прикладом, діяв, а не говорив, залишав пособі справи та добро. Його останнє бажання було, щоб під час похорону звучала молитва за дітей-сиріт, що символізує всю його життєву місію — допомагати тим, хто найбільше потребує підтримки.
Вважаємо, що подвижницьке життя, активна громадська позиція та героїчна загибель Героя заслуговують на найвищу державну відзнаку — звання Героя України (посмертно) . Цим вшануємо його Пам’ять і відзначимо внесок людини, життя якої стало прикладом служіння Україні та людям вцілому.

Слава Україні ! Світла Пам'ять і Слава Герою України Мельничуку Геннадію Олександровичу!

З повагою до Вас, Дружина полеглого Захисника, Мельничук Ірина Степанівна