Шановний Пане Призедент! Прошу Вас присвоїти почесне звання "Герой України" (посмертно) моєму чоловіку, захиснику БАТЬКІВЩИНИ, відважному військовослужбовцю, старшому солдату Будію Сергію Олександровичу!

Я, Будій Карина Сергіївна, дружина загиблого захисника України, звертаюсь до Вас, Володимир Олександрович з проханням розглянути мою петицію.

Прошу Вас про присвоєння звання “Герой України” (посмертно) найкращому чоловіку, люблячому татові, який віддав саме цінне - своє життя, за свободу і незалежність нашої Батьківщини, старшому солдату Будію Сергію Олександровичу — військовослужбовцю Збройних сил України, який загинув 18 листопада 2024 року на Курському напрямку рф, у н.п. Новоіванівка під час виконання бойового завдання.

З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій без роздумів добровільно мобілізувався у лави ЗСУ аби стати на захист України та своєї сім'ї. Він служив у взводі охорони військової частини А3193, обіймав посаду старшого солдата. Під час служби Будій Сергій Олександрович неодноразово проявляв особисту мужність, професіоналізм та стійкість. Для своїх побратимів Сергій був справжнім другом, підтримкою та розрадою. Він завжди допомагав іншим, не давав упасти духом у найважчі моменти, заряджав бойовою стійкістю та впевненістю. Саме завдяки його характеру, відмінному почуттю гумору та людяності в підрозділі зберігався бойовий дух та дружня атмосфера.

Пізніше Будій Сергій Олександрович був переведений на посаду старшого стрільця-оператора механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4576, що входив до складу 41 бригади. Без особливих знань, навичок та вмінь у інтенсивних боях, він проявив мужність, героїзм та самопожертву, і впевнено пішов на захист своєї держави та заради безпеки родини. Внаслідок артилерійського обстрілу в районі н.п. Новоіванівка Курської області рф., старший солдат Будій Сергій отримав поранення не сумісні з життям, від яких загинув 18 листопада 2024 року, мужньо виконавши військовий обов'язок, в боротьбі за незалежність та свободу України. Тривалий час тіло мого чоловіка знаходилось на території рф. З того часу життя наче зупинилось у постійному очікуванні та пошуках. Під час великого обміну його повернули додому 26 серпня 2025 року, про що стало відомо тільки 18 жовтня 2025 року, завдяки встановленню особистості представниками МВСУ та опізнанню. Відважного Героя України провели в останній путь 29 жовтня 2025 року, поховавши на Алеї Героїв у м. Черкаси. В цей день зібрались усі: родина, друзі, колеги та знайомі аби вшанувати людину, яку люблять, цінують та поважають.

Для мене і нашої донечки, Сергій - цілий світ, який забрала ВІЙНА! Словами не виразити цю біль втрати. Він був люблячим чоловіком та неймовірним батьком, людиною, яка мала багато мрій і планів, але віддала своє життя за свободу і незалежність нашої держави.

Просимо Вас присвоїти Сергію Олександровичу Будію високе звання "Герой України" (посмертно) — як символ державної вдячності, як жест справедливості, та як вшанування людини, яка до кінця боролася за свободу, честь і незалежність нашої Батьківщини.
Таке рішення стане не лише визнанням його особистого подвигу, а й важливим сигналом для всіх українських родин, які втратили своїх героїв, що держава пам’ятає, цінує та шанує їхню жертву.

З повагою,
дружина Героя - Будій Карина Сергіївна.