Шановний пане Президенте України!
Я,Форкош Дарʼя Сергіївна,звертаюся з проханням розглянути можливість присвоєння звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові,Форкош Олександру Миколайовичу,15.10.1988 р.н.,військовослужбовцю 95 окремої десантно-штурмової бригади,13 батальйону,3 роти.
Олександр загинув під час виконання бойового завдання поблизу м.Кремінна Сєвєродонецького району,Луганської області.Він діяв відповідально,рішуче та з повним усвідомленням важливості поставленої місії.Його вчинки були спрямовані на захист побратимів та виконання завдань,що мали ключове значення для підрозділу.
Його смерть-це невимовний біль…Непоправна втрата для нашої родини.У нас залишилися донька,яка зростатиме без батька.Я не можу повернути їй тата.Я можу лише сказати,що він помер як герой.Я хочу,щоб колись,коли вона виросте,вона побачила:Україна теж назвала його Героєм.Не лише ми-вся країна.Присвоєння цього звання стало б важливим визнанням його служби та виконаного обовʼязку перед державою.
З повагою і болем Форкош Д.С.