№22/256466-еп
Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Бичовому Олександру Григоровичу, військовослужбовцю 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А1910).
Автор (ініціатор): Смоляк Світлана Григорівна
Дата оприлюднення: 02 грудня 2025
Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) — нашому Янголу-Охоронцю, бойовому медику Бичовому Олександру Григоровичу.
Шановний пане Президенте! Шановна Українська Націє!
Сьогодні серце кожного українця, що знає ціну свободи, стискається від болю, а очі наповнюються слізьми, коли ми говоримо про Героїв, які більше ніколи не повернуться додому.
Ми звертаємося до Вас із глибокою скорботою, але й із безмежною гордістю за нашого незламного Воїна — Бичового Олександра Григоровича (23.05.1991 р.н.), бойового медика 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А1910).
Людина, народжена рятувати
Олександр був людиною світла. У мирному житті він працював фельдшером на «швидкій», поспішаючи на допомогу кожному, хто кликав. Коли почалася велика війна, його милосердне серце привело його на передову. Він став Бойовим Медиком — тим, кого на полі бою чекають як останню надію, чиї руки творять дива серед пекла. Олександр, ризикуючи собою, виносив поранених, зупиняв кров, дарував шанс на життя. Він був Янголом-Охоронцем для своїх побратимів.
Вічна біль і найвища ціна
14 листопада 2024 року, під час виконання надскладного та небезпечного завдання в населеному пункті Погребки, на території Курської області (РФ), серце нашого Героя перестало битися. Олександр заплатив найвищу ціну, яку може заплатити людина, — власне життя — заради нашої свободи і майбутнього.
Його подвиг — це не лише військова звитяга. Це самовідданість людини, яка замість скальпеля взяла в руки зброю, але головне — продовжувала рятувати.
Осиротіла родина
Удома, у тилу, на Олександра чекали тато, мама, сестра і, найголовніше, — його дружина та п'ятеро рідних, маленьких діток, які тепер ростимуть лише зі спогадами про тата-Героя. П’ять дитячих сердець залишилися без батьківського тепла. Ця втрата — невимовний біль, який нічим не загоїти.
Просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам'ять Олександра Григоровича Бичового. Його жертовність має бути визнана на найвищому державному рівні. Присвоєння йому звання «Герой України» (посмертно) стане символом нашої вічної вдячності та підтримкою для його осиротілої родини, доказом того, що Україна пам'ятає своїх найкращих синів.
Давайте разом засвідчимо: Бойовий Медик Олександр Бичовий — наш Герой назавжди.
Світла пам’ять. Слава Україні!
Шановний пане Президенте! Шановна Українська Націє!
Сьогодні серце кожного українця, що знає ціну свободи, стискається від болю, а очі наповнюються слізьми, коли ми говоримо про Героїв, які більше ніколи не повернуться додому.
Ми звертаємося до Вас із глибокою скорботою, але й із безмежною гордістю за нашого незламного Воїна — Бичового Олександра Григоровича (23.05.1991 р.н.), бойового медика 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А1910).
Людина, народжена рятувати
Олександр був людиною світла. У мирному житті він працював фельдшером на «швидкій», поспішаючи на допомогу кожному, хто кликав. Коли почалася велика війна, його милосердне серце привело його на передову. Він став Бойовим Медиком — тим, кого на полі бою чекають як останню надію, чиї руки творять дива серед пекла. Олександр, ризикуючи собою, виносив поранених, зупиняв кров, дарував шанс на життя. Він був Янголом-Охоронцем для своїх побратимів.
Вічна біль і найвища ціна
14 листопада 2024 року, під час виконання надскладного та небезпечного завдання в населеному пункті Погребки, на території Курської області (РФ), серце нашого Героя перестало битися. Олександр заплатив найвищу ціну, яку може заплатити людина, — власне життя — заради нашої свободи і майбутнього.
Його подвиг — це не лише військова звитяга. Це самовідданість людини, яка замість скальпеля взяла в руки зброю, але головне — продовжувала рятувати.
Осиротіла родина
Удома, у тилу, на Олександра чекали тато, мама, сестра і, найголовніше, — його дружина та п'ятеро рідних, маленьких діток, які тепер ростимуть лише зі спогадами про тата-Героя. П’ять дитячих сердець залишилися без батьківського тепла. Ця втрата — невимовний біль, який нічим не загоїти.
Просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам'ять Олександра Григоровича Бичового. Його жертовність має бути визнана на найвищому державному рівні. Присвоєння йому звання «Герой України» (посмертно) стане символом нашої вічної вдячності та підтримкою для його осиротілої родини, доказом того, що Україна пам'ятає своїх найкращих синів.
Давайте разом засвідчимо: Бойовий Медик Олександр Бичовий — наш Герой назавжди.
Світла пам’ять. Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Мацюк Анна Миколаївна
06 грудня 2025
2.
Дністрянська Марія Богданівна
06 грудня 2025
3.
Зайшла Оксана Сергіївна
06 грудня 2025
4.
Луцюк Тетяна Володимирівна
06 грудня 2025
5.
Герасименко Наталія Петрівна
06 грудня 2025
6.
Кульчинський Сергій Миколайович
06 грудня 2025
7.
Чікіна Лариса Сергіївна
06 грудня 2025
8.
Радолова Алла Володимирівна
06 грудня 2025
9.
Пилипенко Роман Григорович
06 грудня 2025
10.
Шульга Ірина Володимирівна
06 грудня 2025
11.
Яців Оксана Романівна
06 грудня 2025
12.
Ракітянська Марина Леонідівна
06 грудня 2025
13.
Мазур Надія Володимирівна
06 грудня 2025
14.
Барбушак Надія Володимирівна
06 грудня 2025
15.
Яцканич Ірина Вікторівна
06 грудня 2025
16.
Ісаєва Оксана Іванівна
06 грудня 2025
17.
Мила Яна Олександрівна
06 грудня 2025
18.
Бенюх Наталя Павлівна
06 грудня 2025
19.
Сидоренко Ксенія Олександрівна
06 грудня 2025
20.
Букіна Наталя Миколаївна
06 грудня 2025
21.
Чернуха Лариса Володимирівна
06 грудня 2025
22.
Богун Ольга Анатоліївна
06 грудня 2025
23.
Тертишний Олексій Вікторович
06 грудня 2025
24.
Кушнір Ірина Федорівна
06 грудня 2025
25.
Шунь Ірина Володимирівна
05 грудня 2025
26.
Житнік Олена Сергіївна
05 грудня 2025
27.
Липак Наталія Мирославівна
05 грудня 2025
28.
Хаймик Олена Володимирівна
05 грудня 2025
29.
Головань Вікторія Юріївна
05 грудня 2025
30.
Петрова Людмила Анатоліївна
05 грудня 2025
1708
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 87 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.