№22/256466-еп
Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Бичовому Олександру Григоровичу, військовослужбовцю 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А1910).
Автор (ініціатор): Смоляк Світлана Григорівна
Дата оприлюднення: 02 грудня 2025
Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) — нашому Янголу-Охоронцю, бойовому медику Бичовому Олександру Григоровичу.
Шановний пане Президенте! Шановна Українська Націє!
Сьогодні серце кожного українця, що знає ціну свободи, стискається від болю, а очі наповнюються слізьми, коли ми говоримо про Героїв, які більше ніколи не повернуться додому.
Ми звертаємося до Вас із глибокою скорботою, але й із безмежною гордістю за нашого незламного Воїна — Бичового Олександра Григоровича (23.05.1991 р.н.), бойового медика 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А1910).
Людина, народжена рятувати
Олександр був людиною світла. У мирному житті він працював фельдшером на «швидкій», поспішаючи на допомогу кожному, хто кликав. Коли почалася велика війна, його милосердне серце привело його на передову. Він став Бойовим Медиком — тим, кого на полі бою чекають як останню надію, чиї руки творять дива серед пекла. Олександр, ризикуючи собою, виносив поранених, зупиняв кров, дарував шанс на життя. Він був Янголом-Охоронцем для своїх побратимів.
Вічна біль і найвища ціна
14 листопада 2024 року, під час виконання надскладного та небезпечного завдання в населеному пункті Погребки, на території Курської області (РФ), серце нашого Героя перестало битися. Олександр заплатив найвищу ціну, яку може заплатити людина, — власне життя — заради нашої свободи і майбутнього.
Його подвиг — це не лише військова звитяга. Це самовідданість людини, яка замість скальпеля взяла в руки зброю, але головне — продовжувала рятувати.
Осиротіла родина
Удома, у тилу, на Олександра чекали тато, мама, сестра і, найголовніше, — його дружина та п'ятеро рідних, маленьких діток, які тепер ростимуть лише зі спогадами про тата-Героя. П’ять дитячих сердець залишилися без батьківського тепла. Ця втрата — невимовний біль, який нічим не загоїти.
Просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам'ять Олександра Григоровича Бичового. Його жертовність має бути визнана на найвищому державному рівні. Присвоєння йому звання «Герой України» (посмертно) стане символом нашої вічної вдячності та підтримкою для його осиротілої родини, доказом того, що Україна пам'ятає своїх найкращих синів.
Давайте разом засвідчимо: Бойовий Медик Олександр Бичовий — наш Герой назавжди.
Світла пам’ять. Слава Україні!
Шановний пане Президенте! Шановна Українська Націє!
Сьогодні серце кожного українця, що знає ціну свободи, стискається від болю, а очі наповнюються слізьми, коли ми говоримо про Героїв, які більше ніколи не повернуться додому.
Ми звертаємося до Вас із глибокою скорботою, але й із безмежною гордістю за нашого незламного Воїна — Бичового Олександра Григоровича (23.05.1991 р.н.), бойового медика 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А1910).
Людина, народжена рятувати
Олександр був людиною світла. У мирному житті він працював фельдшером на «швидкій», поспішаючи на допомогу кожному, хто кликав. Коли почалася велика війна, його милосердне серце привело його на передову. Він став Бойовим Медиком — тим, кого на полі бою чекають як останню надію, чиї руки творять дива серед пекла. Олександр, ризикуючи собою, виносив поранених, зупиняв кров, дарував шанс на життя. Він був Янголом-Охоронцем для своїх побратимів.
Вічна біль і найвища ціна
14 листопада 2024 року, під час виконання надскладного та небезпечного завдання в населеному пункті Погребки, на території Курської області (РФ), серце нашого Героя перестало битися. Олександр заплатив найвищу ціну, яку може заплатити людина, — власне життя — заради нашої свободи і майбутнього.
Його подвиг — це не лише військова звитяга. Це самовідданість людини, яка замість скальпеля взяла в руки зброю, але головне — продовжувала рятувати.
Осиротіла родина
Удома, у тилу, на Олександра чекали тато, мама, сестра і, найголовніше, — його дружина та п'ятеро рідних, маленьких діток, які тепер ростимуть лише зі спогадами про тата-Героя. П’ять дитячих сердець залишилися без батьківського тепла. Ця втрата — невимовний біль, який нічим не загоїти.
Просимо Вас, пане Президенте, вшанувати пам'ять Олександра Григоровича Бичового. Його жертовність має бути визнана на найвищому державному рівні. Присвоєння йому звання «Герой України» (посмертно) стане символом нашої вічної вдячності та підтримкою для його осиротілої родини, доказом того, що Україна пам'ятає своїх найкращих синів.
Давайте разом засвідчимо: Бойовий Медик Олександр Бичовий — наш Герой назавжди.
Світла пам’ять. Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Залужна Катерина Юріївна
08 лютого 2026
2.
Рєзнікова Альона Ігорівна
07 лютого 2026
3.
Самилова Тетяна Миронівна
07 лютого 2026
4.
Березенська Оксана Сергіївна
07 лютого 2026
5.
Гуменюк Любов Мирославівна
07 лютого 2026
6.
Лещенко Віта Іванівна
07 лютого 2026
7.
Унгурян Іванна Миколаївна
07 лютого 2026
8.
Власюк Марія Сергіївна
07 лютого 2026
9.
Станіслав Юлія Іванівна
06 лютого 2026
10.
Лащенко Наталія Валентинівна
06 лютого 2026
11.
Андрійчук Алла Олексіївна
06 лютого 2026
12.
Дячук Вікторія Вікторівна
06 лютого 2026
13.
Юрчик Любов Федосіївна
06 лютого 2026
14.
Смолинець Наталія Миколаївна
06 лютого 2026
15.
Мусевич Юлія Миколаївна
06 лютого 2026
16.
Сауляк Валентина Михайлівна
06 лютого 2026
17.
Галабіцька Зоряна Михайлівна
06 лютого 2026
18.
Кам'яна Інна Миколаївна
06 лютого 2026
19.
Суханевич Людмила Петрівна
06 лютого 2026
20.
Вирлан Лариса Вікторівна
06 лютого 2026
21.
Осніцька Ніна Дем'янівна
06 лютого 2026
22.
Мошуля Тамара Василівна
05 лютого 2026
23.
Онофрійчук Тетяна Володимирівна
05 лютого 2026
24.
Шульгач Інна Василівна
05 лютого 2026
25.
Доротюк Валентина Миколаївна
05 лютого 2026
26.
Давиденко Надія Миколаївна
05 лютого 2026
27.
Яремчук Олександра Юріївна
05 лютого 2026
28.
Чуніхіна Оксана Леонідівна
05 лютого 2026
29.
Борченко Ірина Олександрівна
05 лютого 2026
30.
Яценко Галина Михайлівна
05 лютого 2026
3990
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 23 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.