Прошу присвоїти посмертно звання Героя України Стулиусу Сергію Сергійовичу молодшому сержанту, головному бойовому медика 125 батальйону 113 ТрО

Сергій Сергійович Стулиус, молодший сержант, головний бойовий медик 113-ї бригади територіальної оборони, 125-го батальйону. З перших днів повномасштабного вторгнення, не маючи жодного військового досвіду, він добровільно став до лав Збройних Сил України.
Життя Сергія змінилося кардинально. З цивільної людини він перетворився на бойового медика, який щодня ризикував власним життям заради порятунку інших.
На передовій Сергій, якого побратими з повагою називали "Док", був справжнім ангелом-охоронцем. Він рятував життя військових, які отримали поранення в бою, надавав допомогу цивільним, які опинилися під обстрілами, і навіть не залишав без уваги поранених тварин. Його руки, що колись, можливо, тримали інструменти чи книги, тепер вправно зупиняли кровотечі, накладали пов'язки та надавали першу медичну допомогу в найскладніших умовах


Слова Надії (волонтера):
Ми познайомилися ще на самому початку війни, саме його підрозділом опікувався наш фонд, бо хлопцям було вкрай як важко.
Тоді ще не працювали магазини, не було Нової пошти і навіть рідні не могли допомогти своїм дітям чи чоловікам. Єдині, хто тоді мав змогу туди доїхати це такі як ми-військові волонтери... Сергій звав нас "Янголи війни." І навіть коли на крайніх блокпостах з ним зв'язуватися по рації і питали хто ми, він завжди казав:"Пропускайте. Це наші янголи летять!" На той час в них не було нічого, а купити було просто ні де. Ми по крихтам збирали ті ліки, одяг, рації, їжу та під страшними обстрілами їхали туди бо хлопці дійсно були голодні і не мали геть нічого.
Але навіть в таких умовах вони стояли і не пустили росіян далі. С Доком ми познайомилися ще в перший наш приїзд, такий худесенький, високий хлопчик, форма в крові, на ногах зношені кросівки... Він постійно кудись бігав-перевірити крапельницю у бійця в підвалі, поміряти тиск і вколоти бабусю.

А ще він був дуже-дуже сором'язливий. Перші рази, коли ми приїжджали і я питала, що йому потрібно з медицини він дуже соромився щось просити. Але ви б бачили як він радів, коли отримував ліки чи перев'язку! Просто як дитина так обережно перебирав все це і ледь не плакав.
З його м'яким і добрим характером йому було там вкрай важко. В один з моїх приїздів, він попросив відійти і ми довго розмовляли, він плакав в мене на плечі і казав, що вже немає сил бачити всі ці жахи, що його форму вже неможливо відіпрати від крові його хлопців і цивільних, що також часто потрапляли під обстріли.
Казав, що вже не може, не витримає! Але тут його терміново покликали і він миттєво зібравшись, побіг надавати допомогу...
Потім, наші хлопці, звільнили Харківську область і Сергій став бувати у місті, він, як ротний медик, привозив хлопців до шпиталю і завжди забігав до нас на склад.
Коли я пішла служити, я дуже часто зверталася до нього за порадами, він розповідав окремі випадки і розбирав їх зі мною.
Великою частиною своїх знань я зобов'язана саме йому. А мої знання це чиєсь життя...
Я могла зателефонувати йому в любий момент і знала, що він завжди допоможе. І от його немає... Розумієте?! Зовсім немає!!


Сергій брав участь у звільненні Харківської області та бойових діях на Донбасі. Згодом, через проблеми зі здоров'ям, він змушений був покинути службу, але війна не покинула його. Численні контузії, два мікроінфаркти на війні та, зрештою, інсульт забрали його життя.
У Сергія значно погіршився зір, нестерпні головні болі; деформація черепа та скопилася рідина в голові.
Носіння бронежилета стало причиною появи кількох гриж. В результаті цього став відчувати оніміння і нестерпний біль у ногах, що в результаті призвело до повної втрати можливості нормально ходити.
Підірване здоров'я, втрата побратимів і важка депресія підкосили його.


Сергій був справжнім героєм, який рятував життя і пережив неймовірні жахіття на війні - він достойний бути героєм України посмертно!

В нього шість отриманих бойових медалей , ще три він мав отримати згодом..
- "За хоробрість в бою"
- "За визволення Харківської області" - - - «Золотий Хрест» — від Головнокомандувача Збройних Сил України (Залужного)
- «За оборону рідної держави»
- Орден Святого великомученика Пантелеймона Цілителя
- «За військову службу Україні». від Зеленського

ПРОШУ НАРОД УКРАЇНИ ПІДТРИМАТИ ПЕТИЦІЮ - СТУЛИУС СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ НАЗАВЖДИ ГЕРОЙ УКРАЇНИ - ПОСМЕРТНО!