Старший солдат, стрілець 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти стрілецького батальйону 93-ї ОМБр «Холодний Яр» ЗСУ.
Народився 9 травня 1990 року, с. Красний Лиман Краматорського району Донецької області. Освіту здобув у Дніпровському державному технічному університеті за спеціальністю «Галузеве машинобудування». Працював слюсарем доменних печей на підприємстві. Батько однієї дитини.
Свій бойовий шлях Роман розпочав у 2015 році, ставши на захист Батьківщини. Брав участь у запеклих боях за с. Піски, с. Водяне, с-ще Опитне Покровського району, с-ще Старомихайлівка Донецького району та м. Світлодарськ Донецької області. У березні 2016 року демобілізувався, та вже у квітні того ж року знову підписав контракт з 93-ю бригадою. Згодом перевівся до 54-ї бригади, у складі якої виконував бойові завдання в с-щі Зайцеве Бахмутського району Донецької області, де як командир взводного опорного пункту разом з трьома побратимами тримав його оборону.
22 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Розкішне Краматорського району Донецької області захисник загинув унаслідок ворожого артилерійського удару.
Побратим пригадує героїчний вчинок Романа у 2017 році поблизу с-ща Зайцеве. Завдяки його роботі з «Дашкою» він самотужки зупинив ворожу ДРГ, чим врятував від загибелі багатьох бійців. Також побратим, який був разом з «Вовком» на позиції у 2024 році, пригадує, що навіть відчуваючи сильний шлунковий біль, під час потужних обстрілів він ризикував життям, забираючи з поля бою тіла полеглих побратимів.
Замашного Романа Олександровича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), відзнакою Начальника Генерального штабу ЗСУ «Учасник АТО» та пам’ятним нагрудним знаком «93-я окрема гвардійська механізована бригада».