Прохання про присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату Веселовському Олександру Володимировичу

Шановний Володимире Олександровичу!

Ми, сестра, батьки, рідні, близькі та знайомі Веселовського Олександра Володимировича, звертаємося з проханням присвоїти йому звання Героя України (посмертно) за мужність та самопожертву у захисті незалежності та територіальної цілісності України.

Олександр був мобілізований 16 березня 2024 року та проходив службу в 81-й бригаді м. Краматорськ.
З 9 травня по 9 червня 2024 року виконував бойові завдання оператором БПЛА поблизу Білогорівки, знищуючи живу силу та техніку ворога. Під час завдань отримав перше поранення — осколкові ураження ніг і стегон, баротравму та черепно-мозкову травму. За це був нагороджений медаллю «Ветерана війни» та посвідченням учасника бойових дій.

Після лікування (червень-початок липня 2024 року) повернувся на передову як оператор БПЛА. Очевидно, що, на думку керівництва, не знайшлося більш підготовлених і відданих фахівців, які могли б час від часу замінити Олександра та дати йому можливість бодай трохи перепочити. За весь період служби (окрім перебування в госпіталі) йому було надано лише три дні (!) для повернення до Краматорська з бойових позицій, щоб помитися та попрати речі.

З 1 вересня по 26 листопада 2024 року продовжував службу на тих самих позиціях, де отримав друге поранення — осколкові ураження ніг. Попри це самостійно подолав близько 10 км до місця евакуації.

Після лікування 29 грудня 2024 року вирушив на передову, дістававшись туди три доби пішки під постійними обстрілами. І до 1 березня 2025 року виконував бойові завдання на тій же ділянці фронту.

Служба проходила в екстремальних умовах: з їжі рис із телячим лоєм, рідкісні доставки макаронів траплялось, що брали воду для пиття із вирви. Попри це Олександр сумлінно виконував обов’язок.

За свідченням побратима, Олександр один із тих, хто виніс його пораненого під обстрілами, врятувавши життя.
Олександр йшов на останнє бойове завдання, розуміючи, що товариш мав іти у відпустку (своєї ж так і не отримав). Це свідчить про його відданість, турботу про людей і незламну стійкість.

Олександр Веселовський загинув 1 березня 2025 року виконуючи службові обов'язки, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Білогорівка Луганської області.

20 травня 2025 року Указом Президента України Олександра Веселовського посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Протягом року виконував бойові завдання в умовах високого ризику, зазнавши двох поранень, та відзначався винятковою самовідданістю, витривалістю та професіоналізмом, перебуваючи на службі майже без перерви, вважаємо, що Олександр заслуговує на присвоєння звання Героя України (посмертно).

Вшановуючи його пам’ять і подвиг, просимо присвоїти йому найвищу державну нагороду — Героя України (посмертно).

З повагою,
Сестра, батьки, рідні, близькі та знайомі Олександра Веселовського