Шановний пане Презеденте!
Прошу присвоїти звання Героя України
(посмертно) старшому сержанту Сисюку
Руслану Романовичу, кулеметнику військової частини 3030 Національної гвардії України.
Шлях Героя:
Народився наш Герой 6 липня 1999 року у селі Копіювата, де пройшли його дитячі та шкільні роки. Навчався у Копіюватській середній школі.
Був щирим, добрим, відповідальним хлопчиною, який в будь-яку мить міг прийти на допомогу. З дитячих літ він зрощував у собі : характер, погляди, принципи. Найбільше не терпів брехні, зневаги, підлості. Завжди йшов за правдою.
Після закінчення школи навчався у Монастирищенському професійному ліцеї, де здобув зварювальну спеціальність.
Далі, у 2018 році, вступив на військову службу до 25-ї окремої бригади охорони громадського порядку Національної Гвардії України імені князя Аскольда. По закінченню служби підписав контракт із цією бригадою та залишився жити в столиці.
Згодом Руслан познайомився із майбутньою дружиною Галиною. Вона стала його домівкою, всесвітом. Через деякий час, уже під час повномасштабної війни, вони одружились, а незабаром у них народився син Матвій. Він був маленькою татковою копією та найбільшою його слабкістю.
З початком повномасштабної агресії Російської Федерації у 2022 році Руслан став на оборону Київщини — брав участь у захисті міст Київ,Буча,Ірпінь,Гостомель,де разом із побратимами стримував ворожий наступ, піддаючись інтенсивним обстрілам і виконуючи бойові завдання з бездоганною відвагою та професіоналізмом.
Після проходження навчання влітку 2024 року в одному з навальних центрів Київщини був прикомандирований до 15 бригади»Кара-Даг» військової частини 3029.
У 2024 році в жовтні старший сержант Сисюк був переведений на Донецький напрямок, де виконував особливо відповідальні завдання на передовій. Виконуючи обовʼязки кулеметника, він утримував позиції, розташовані найближче до позицій противника, забезпечуючи прикриття побратимів та захищаючи підрозділ від наступальних дій ворога. 28 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання Руслан зник безвісти. Після тривалих пошуків в термін 11 місяців,Герой повернувся на щиті. Після процедури ідентифікації, 23 жовтня 2025 року воїна було з почестями поховано у м.Києві на Берковецькому кладовищі.
Нашому рідному Герою назавжди 25 років.
Після загибелі Руслана залишилися дружина та син. Син став напівсиротою, сімʼя зазнала непоправної моральної втрати.Руслан був не лише відважним воїном, а й люблячим чоловіком і батьком, який усе життя працював заради миру й майбутнього своєї родини та країни.
Старший сержант Сисюк Руслан Романович
виявив особисту мужність, стійкість та самопожертву, проявив високий професіоналізм у бойових діях та беззаперечно виконав військовий обовʼязок перед Україною.
Його подвиг і приклад заслуговують на найвище і належне державне визнання-звання Героя України(посмертно)
Слава Україні! Героям Слава!
З повагою-дружина Ютовець Галина