Бойко Максим Олександрович народився 01 липня 1990 року у місті Прилуки, Чернігівської області. Більше 13 років працював майстром із ремонту побутової техніки. Був свідомим громадянином своєї держави, завжди мріяв про мирне життя у незалежній та незламній Україні. Тому, не задумуючись, став на захист Батьківщини. Завдяки своїм професійним навикам швидко опанував посаду оператора БПЛА. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.
05.10.2025 року під час виконання бойового завдання, по переміщенню з одної точки в іншу, в районі населеного пункту Лиман Донецької області група солдат опинилася під прицілом ворожого FPV-дрона, але продовжували рух, не помічаючи загрози.
Як згадують побратими, того разу, Бойко Максим йшов останнім, що і дало йому змогу першому почути звук FPV-дрона. Він встиг попередити всіх про небезпеку, давши їм можливість врятуватися, проте сам не встиг…Внаслідок отриманого поранення, солдат Бойко Максим загинув на місці.(Евакуація тіла відбулася 09.10.2025 р.) Максим усвідомлено поставив життя побратимів вище за власне, виявивши незламність духу та честі. Його життя обірвалося, але залишився подвиг, залишилася пам`ять і гордість. Адже залишилися врятовані побратими.
Рідні, друзі, побратими запам`ятають Максима справжнім воїном, відданим військовій присязі, людиною слова, готовим завжди прийти на допомогу. Він був турботливим, люблячим сином, коханим, батьком двох малолітніх діток. І віддав своє життя заради миру, свободи і майбутнього нашої країни, заради нас з вами. Саме завдяки таким героям тримається оборона України та наближається наша перемога, про яку так мріяв Максим.
Щиро прошу Вас, пане Президенте, розглянути це звернення та вшанувати пам`ять Бойка Максима Олександровича. Вважаю, що він заслуговує на найвищу державну відзнаку – звання Героя України (посмертно). Герої гідні того, щоб їх пам`ятали!