Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Гризіну Вадиму Юрійовичу

Шановний, пане Президенте!

Звертаємося до Вас із проханням, продиктованим болем, вдячністю та глибокою повагою до людини, яка віддала своє життя за нашу свободу , присвоїти звання Героя України вірному сину своєї Батьківщини- Гризіну Вадиму Юрійовичу, який загинув, мужньо виконуючи свій обов’язок і захищаючи Україну в найважчі моменти. Він стояв на передовій не заради нагород, а заради нас усіх — заради того, щоб його діти жили у мирній, вільній країні. Його сміливість, рішучість і самопожертва стали прикладом справжнього українського Героя.

Гризін Вадим народився 20 квітня 1988 року в с.Гаразджа , Луцького району, Волинської області. Він був випускником Гаразджанської школи. Здобувши професію в ПТУ №2 м. Луцька, він працював водієм далекобійником. Вадим був добрим, винахідливим, мав веселу вдачу, золоті руки, полюбляв рибалити.
Мав багато друзів ,бо був дуже щирим та відкритим.
Коли почалася повномасштабна війна, він вступив до місцевої тероборони, а пізніше активно співпрацював з волонтерами та допомагав місцевій теробороні, військовим й людям, які рятувалися від бойових дій.
Пізніше, він вступив до лав Збройних Сил України. Після здобуття всіх необхідних навичок, був зарахований до 100 ОМБР
В/Ч 7028 на посаду «Стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону».
10 серпня 2024 року звʼязок із ним обірвався. Перед виходом на позиції він зателефонував рідним, щоб вкотре нагадати як сильно їх любить , повідомити, що з ним все добре та він з побратимами готуються вийти на позиції і звʼязку з ним не буде деякий час.
Проте на звʼязок він більше так і не вийшов. Майже 16 місяців родина провела в пошуках, очікуваннях, невідомості, надії та молитві.
Та ,на привеликий жаль, довгі очікування обернулися жахом для нашої родини та всіх друзів Вадима,- він був ідентифікований за результатами тесту ДНК як загиблий. Смерть настала внаслідок ворожого скиду БПЛА і множинних осколкових поранень.

До останнього подиху він залишався вірним своїм побратимам, своєму слову, своїй Батьківщині.
Його подвиг — це не просто епізод війни. Це історія про людину, яка не побоялася стати між ворогом і своїм народом.
Це біль, який назавжди залишиться в серцях родини, рана яка не загоїться.
У Вадима залишилось двоє маленьких дітей та дружина.
Друзі та знайомі називали його відданим та сміливим, відзначали його рішучість та здатність діяти в найкритичніших ситуаціях.
А для рідних він був люблячим, щирим, світлим — тим, кого чекали вдома кожного дня.

Героїзм Вадима визнають його друзі, побратими, громада, а також усі, хто знав його як чесну, світлу й відповідальну людину.
Його смерть стала величезною втратою для родини, друзів і всієї нашої країни.

Ми просимо Вас зробити те, чого він сам ніколи б не просив — вшанувати його подвиг найвищою державною нагородою та присвоїти Гризіну Вадиму Юрійовичу звання Героя України посмертно ,як знак найвищої державної пошани за його мужність, самопожертву та незламну відданість Україні.

Це не просто знак пошани.
Це наш спільний моральний обов’язок перед тим, хто віддав життя за державу.
Це голос справедливості і вдячності.
Це визнання, яке він заслужив своєю мужністю.

Це рішення стане не лише актом справедливості, а й потужним символом вдячності та пам’яті про тих, хто віддає життя за нашу свободу.

Просимо розглянути цю петицію відповідно до чинного законодавства та підтримати вшанування пам’яті нашого Захисника.

Слава Україні!
Героям слава!

З повагою,
племінниця загиблого Гризіна Дарія Сергіївна.