Шановний пане Президенте України!
Прошу Вас вшанувати подвиг солдата Катеринюка Миколи Миколайовича на присвоєння йому державну відзнаку «Герой України»(посмертно).
Народився Микола 24 травня 1968 року у селі Єлизаветин, Луцького району, Волинської області.
До повномасштабного вторгнення Микола Миколайович працював на Рожищенському сирзаводі. Друзі й колеги згадують його як добру, щиру людину, завжди готову допомогти. Коли йому виповнилося 56, чоловіка призвали до війська. Він навіть не повідомив рідним, що самостійно пройшов медогляд у Луцьку – про це вони дізналися лише тоді, коли він вже був на полігоні у Рівному.
Тато завжди казав: “Якщо покличуть – ховатися не буду”. Так і сталося. Він потрапив у 68-му єгерську бригаду, 1 рота , 1 батальйон, пройшов навчання і відразу опинився на «гарячому» Покровському напрямку. Ще 10 червня ми з ним говорили, він попередив, що йдуть на завдання і зв’язку не буде… Ми сподівалися, що він у полоні, але…».
За офіційними даними, солдат Микола Катеринюк загинув 11 червня 2024 року в районі населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області.
Микола Катеринюк жив так, як говорив: чесно, віддано, без страху.