№22/257090-еп
Присвоєння звання ГЕРОЙ України (посмертно) Прокопенку Сергію Миколайовичу.
Автор (ініціатор): Троц Юлія Валеріївна
Дата оприлюднення: 16 грудня 2025
Ми,родина військовослужбовця, звертаємося з глибокою шаною, болем та вдячністю з проханням розглянути питання про присвоєння звання Герой України (посмертно) Прокопенку Сергію Миколайовичу, 20 листопада 1988 року народження.
Сергій був не просто військовим — він був Людиною з великої літери. Спокійний, врівноважений, відповідальний, завжди готовий підтримати інших, він став опорою для своєї родини та взірцем для побратимів. Його принциповість, чесність і щира любов до України визначали кожен його крок.
З 01.04.2022 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України де проходив службу у в/ч Т0930, а у травні 2024 року,добровільно перевівся до в/ч А3283, де служив пілотом БПЛА у підрозділі аеророзвідки. Він обрав роботу, яка вимагає максимального холоднокров’я, точності та сміливості — і виконував її бездоганно, розуміючи, що його робота рятує життя побратимів.
10 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання на території Курської області, у Кореневському районі, в населеному пункті Снагость, Сергій перестав виходити на зв’язок. Довгі тижні та місяці родина та вся Україна жила між молитвою й болючим очікуванням.
27 листопада 2024 року російська сторона оприлюднила відео, на якому Сергій перебуває в полоні.
А за подальшими даними та характером травм стало очевидно, що Сергія, з великою ймовірністю, було жорстоко закатовано у ворожому полоні. Він витримав нелюдські тортури й залишився вірним Україні до останнього подиху. Це подвиг, який не має забуття.
У листопаді 2025 року родина отримала офіційне підтвердження — збіг ДНК-експертизи засвідчив його загибель. Ця звістка стала невимовним ударом для рідних,друзів та побратимів які до кінця вірили, що Сергій повернеться додому з полону.
Він був люблячим сином, чоловіком, батьком, вірним другом. Людиною, яка ніколи не ховалася за спини інших, яка йшла туди, де було найважче, — заради України, заради свободи, заради майбутнього своїх дітей і всіх українців.
Ми щиро та наполегливо просимо присвоїти Прокопенку Сергію Миколайовичу звання Герой України (посмертно).
Це — визнання його незламності.
Це — шана його подвигу.
Це — підтримка його родині.
Це — наш моральний обов’язок перед світлою пам’яттю воїна, який прийняв мученицьку смерть за свободу України.
Сергій був не просто військовим — він був Людиною з великої літери. Спокійний, врівноважений, відповідальний, завжди готовий підтримати інших, він став опорою для своєї родини та взірцем для побратимів. Його принциповість, чесність і щира любов до України визначали кожен його крок.
З 01.04.2022 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України де проходив службу у в/ч Т0930, а у травні 2024 року,добровільно перевівся до в/ч А3283, де служив пілотом БПЛА у підрозділі аеророзвідки. Він обрав роботу, яка вимагає максимального холоднокров’я, точності та сміливості — і виконував її бездоганно, розуміючи, що його робота рятує життя побратимів.
10 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання на території Курської області, у Кореневському районі, в населеному пункті Снагость, Сергій перестав виходити на зв’язок. Довгі тижні та місяці родина та вся Україна жила між молитвою й болючим очікуванням.
27 листопада 2024 року російська сторона оприлюднила відео, на якому Сергій перебуває в полоні.
А за подальшими даними та характером травм стало очевидно, що Сергія, з великою ймовірністю, було жорстоко закатовано у ворожому полоні. Він витримав нелюдські тортури й залишився вірним Україні до останнього подиху. Це подвиг, який не має забуття.
У листопаді 2025 року родина отримала офіційне підтвердження — збіг ДНК-експертизи засвідчив його загибель. Ця звістка стала невимовним ударом для рідних,друзів та побратимів які до кінця вірили, що Сергій повернеться додому з полону.
Він був люблячим сином, чоловіком, батьком, вірним другом. Людиною, яка ніколи не ховалася за спини інших, яка йшла туди, де було найважче, — заради України, заради свободи, заради майбутнього своїх дітей і всіх українців.
Ми щиро та наполегливо просимо присвоїти Прокопенку Сергію Миколайовичу звання Герой України (посмертно).
Це — визнання його незламності.
Це — шана його подвигу.
Це — підтримка його родині.
Це — наш моральний обов’язок перед світлою пам’яттю воїна, який прийняв мученицьку смерть за свободу України.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Курманська Ірина Валеріївна
05 лютого 2026
2.
Марущак Мар'яна Іванівна
05 лютого 2026
3.
Давидчик Вероніка Русланівна
05 лютого 2026
4.
Бабілунга Олена Анатоліївна
05 лютого 2026
5.
Угланова Вікторія Вікторівна
05 лютого 2026
6.
Лах Леся Миколаївна
05 лютого 2026
7.
Венгерчук Ірина Григорівна
05 лютого 2026
8.
Карпіченко Вікторія Савеліївна
05 лютого 2026
9.
Бондар Наталія Степанівна
05 лютого 2026
10.
Гайдаш Сергій Вікторович
05 лютого 2026
11.
Бондарєва Ярослава Сергіївна
05 лютого 2026
12.
Степанова Ганна Андріївна
05 лютого 2026
13.
Пісна Анастасія Андріївна
05 лютого 2026
14.
Атаманська Любов Григорівна
05 лютого 2026
15.
Бібік Сергій Вікторович
05 лютого 2026
16.
Мінко Тетяна Володимирівна
05 лютого 2026
17.
Нетойлад Катерина Віталіївна
05 лютого 2026
18.
Бондаревська Ірина Анатоліївна
05 лютого 2026
19.
Горбач Андрій Миколайович
04 лютого 2026
20.
Чуніхіна Оксана Леонідівна
04 лютого 2026
21.
Слива Іванна Анатоліївна
04 лютого 2026
22.
Вовк Оксана Іванівна
04 лютого 2026
23.
Коваленко Ганна Григорівна
04 лютого 2026
24.
Шевчук Олена Юріївна
04 лютого 2026
25.
Кудлач Марина Василівна
04 лютого 2026
26.
Кобчик Ніна Михайлівна
04 лютого 2026
27.
Малиновська Світлана Францівна
04 лютого 2026
28.
Сидун Валентина Станіславівна
04 лютого 2026
29.
Худолій Світлана Сергіївна
04 лютого 2026
30.
Приймачок Анастасія Олександрівна
04 лютого 2026
5638
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 39 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.