№22/257090-еп
Присвоєння звання ГЕРОЙ України (посмертно) Прокопенку Сергію Миколайовичу.
Автор (ініціатор): Троц Юлія Валеріївна
Дата оприлюднення: 16 грудня 2025
Ми,родина військовослужбовця, звертаємося з глибокою шаною, болем та вдячністю з проханням розглянути питання про присвоєння звання Герой України (посмертно) Прокопенку Сергію Миколайовичу, 20 листопада 1988 року народження.
Сергій був не просто військовим — він був Людиною з великої літери. Спокійний, врівноважений, відповідальний, завжди готовий підтримати інших, він став опорою для своєї родини та взірцем для побратимів. Його принциповість, чесність і щира любов до України визначали кожен його крок.
З 01.04.2022 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України де проходив службу у в/ч Т0930, а у травні 2024 року,добровільно перевівся до в/ч А3283, де служив пілотом БПЛА у підрозділі аеророзвідки. Він обрав роботу, яка вимагає максимального холоднокров’я, точності та сміливості — і виконував її бездоганно, розуміючи, що його робота рятує життя побратимів.
10 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання на території Курської області, у Кореневському районі, в населеному пункті Снагость, Сергій перестав виходити на зв’язок. Довгі тижні та місяці родина та вся Україна жила між молитвою й болючим очікуванням.
27 листопада 2024 року російська сторона оприлюднила відео, на якому Сергій перебуває в полоні.
А за подальшими даними та характером травм стало очевидно, що Сергія, з великою ймовірністю, було жорстоко закатовано у ворожому полоні. Він витримав нелюдські тортури й залишився вірним Україні до останнього подиху. Це подвиг, який не має забуття.
У листопаді 2025 року родина отримала офіційне підтвердження — збіг ДНК-експертизи засвідчив його загибель. Ця звістка стала невимовним ударом для рідних,друзів та побратимів які до кінця вірили, що Сергій повернеться додому з полону.
Він був люблячим сином, чоловіком, батьком, вірним другом. Людиною, яка ніколи не ховалася за спини інших, яка йшла туди, де було найважче, — заради України, заради свободи, заради майбутнього своїх дітей і всіх українців.
Ми щиро та наполегливо просимо присвоїти Прокопенку Сергію Миколайовичу звання Герой України (посмертно).
Це — визнання його незламності.
Це — шана його подвигу.
Це — підтримка його родині.
Це — наш моральний обов’язок перед світлою пам’яттю воїна, який прийняв мученицьку смерть за свободу України.
Сергій був не просто військовим — він був Людиною з великої літери. Спокійний, врівноважений, відповідальний, завжди готовий підтримати інших, він став опорою для своєї родини та взірцем для побратимів. Його принциповість, чесність і щира любов до України визначали кожен його крок.
З 01.04.2022 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України де проходив службу у в/ч Т0930, а у травні 2024 року,добровільно перевівся до в/ч А3283, де служив пілотом БПЛА у підрозділі аеророзвідки. Він обрав роботу, яка вимагає максимального холоднокров’я, точності та сміливості — і виконував її бездоганно, розуміючи, що його робота рятує життя побратимів.
10 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання на території Курської області, у Кореневському районі, в населеному пункті Снагость, Сергій перестав виходити на зв’язок. Довгі тижні та місяці родина та вся Україна жила між молитвою й болючим очікуванням.
27 листопада 2024 року російська сторона оприлюднила відео, на якому Сергій перебуває в полоні.
А за подальшими даними та характером травм стало очевидно, що Сергія, з великою ймовірністю, було жорстоко закатовано у ворожому полоні. Він витримав нелюдські тортури й залишився вірним Україні до останнього подиху. Це подвиг, який не має забуття.
У листопаді 2025 року родина отримала офіційне підтвердження — збіг ДНК-експертизи засвідчив його загибель. Ця звістка стала невимовним ударом для рідних,друзів та побратимів які до кінця вірили, що Сергій повернеться додому з полону.
Він був люблячим сином, чоловіком, батьком, вірним другом. Людиною, яка ніколи не ховалася за спини інших, яка йшла туди, де було найважче, — заради України, заради свободи, заради майбутнього своїх дітей і всіх українців.
Ми щиро та наполегливо просимо присвоїти Прокопенку Сергію Миколайовичу звання Герой України (посмертно).
Це — визнання його незламності.
Це — шана його подвигу.
Це — підтримка його родині.
Це — наш моральний обов’язок перед світлою пам’яттю воїна, який прийняв мученицьку смерть за свободу України.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Богомолова Ірина Олегівна
20 грудня 2025
2.
Бароліс Ганна Василівна
20 грудня 2025
3.
Панасюк Наталія Вікторівна
20 грудня 2025
4.
Коновальчук Вікторія Валеріївна
20 грудня 2025
5.
Басюк Наталія Василівна
20 грудня 2025
6.
Галушка Анна Олександрівна
20 грудня 2025
7.
Бубкіна Альона Олексіївна
20 грудня 2025
8.
Зубчевська Наталія Віталіївна
20 грудня 2025
9.
Сидорчук Наталія Сергіївна
20 грудня 2025
10.
Гончарова Людмила Федорівна
20 грудня 2025
11.
Іванова Людмила Юріївна
20 грудня 2025
12.
Стасів Микола Михайлович
20 грудня 2025
13.
Кальченко Олена Сергіївна
20 грудня 2025
14.
Голованчук Раїса Валеріївна
20 грудня 2025
15.
Якобчук Олена Миколаївна
20 грудня 2025
16.
Михайлів Надія Олександрівна
20 грудня 2025
17.
Матвіїв Наталія Володимирівна
20 грудня 2025
18.
Висоцька Наталія Володимирівна
20 грудня 2025
19.
Гуменяк Наталія Мирославівна
20 грудня 2025
20.
Поліха Роман Миколайович
20 грудня 2025
21.
Крупкіна Антоніна Іванівна
20 грудня 2025
22.
Ковальчук Ольга Миколаївна
20 грудня 2025
23.
Шаповалова Ольга Миколаївна
20 грудня 2025
24.
Паньонтко Світлана Федорівна
20 грудня 2025
25.
Ваховська Оксана Василівна
20 грудня 2025
26.
Якубенко Анжеліка Вікторівна
20 грудня 2025
27.
Лескович Анна Володимирівна
20 грудня 2025
28.
Чернобай Олена Яківна
20 грудня 2025
29.
Полякова Таміла Олексіївна
20 грудня 2025
30.
Голуб Оксана Олексіївна
20 грудня 2025
1931
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 86 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.