№22/257090-еп
Присвоєння звання ГЕРОЙ України (посмертно) Прокопенку Сергію Миколайовичу.
Автор (ініціатор): Троц Юлія Валеріївна
Дата оприлюднення: 16 грудня 2025
Ми,родина військовослужбовця, звертаємося з глибокою шаною, болем та вдячністю з проханням розглянути питання про присвоєння звання Герой України (посмертно) Прокопенку Сергію Миколайовичу, 20 листопада 1988 року народження.
Сергій був не просто військовим — він був Людиною з великої літери. Спокійний, врівноважений, відповідальний, завжди готовий підтримати інших, він став опорою для своєї родини та взірцем для побратимів. Його принциповість, чесність і щира любов до України визначали кожен його крок.
З 01.04.2022 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України де проходив службу у в/ч Т0930, а у травні 2024 року,добровільно перевівся до в/ч А3283, де служив пілотом БПЛА у підрозділі аеророзвідки. Він обрав роботу, яка вимагає максимального холоднокров’я, точності та сміливості — і виконував її бездоганно, розуміючи, що його робота рятує життя побратимів.
10 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання на території Курської області, у Кореневському районі, в населеному пункті Снагость, Сергій перестав виходити на зв’язок. Довгі тижні та місяці родина та вся Україна жила між молитвою й болючим очікуванням.
27 листопада 2024 року російська сторона оприлюднила відео, на якому Сергій перебуває в полоні.
А за подальшими даними та характером травм стало очевидно, що Сергія, з великою ймовірністю, було жорстоко закатовано у ворожому полоні. Він витримав нелюдські тортури й залишився вірним Україні до останнього подиху. Це подвиг, який не має забуття.
У листопаді 2025 року родина отримала офіційне підтвердження — збіг ДНК-експертизи засвідчив його загибель. Ця звістка стала невимовним ударом для рідних,друзів та побратимів які до кінця вірили, що Сергій повернеться додому з полону.
Він був люблячим сином, чоловіком, батьком, вірним другом. Людиною, яка ніколи не ховалася за спини інших, яка йшла туди, де було найважче, — заради України, заради свободи, заради майбутнього своїх дітей і всіх українців.
Ми щиро та наполегливо просимо присвоїти Прокопенку Сергію Миколайовичу звання Герой України (посмертно).
Це — визнання його незламності.
Це — шана його подвигу.
Це — підтримка його родині.
Це — наш моральний обов’язок перед світлою пам’яттю воїна, який прийняв мученицьку смерть за свободу України.
Сергій був не просто військовим — він був Людиною з великої літери. Спокійний, врівноважений, відповідальний, завжди готовий підтримати інших, він став опорою для своєї родини та взірцем для побратимів. Його принциповість, чесність і щира любов до України визначали кожен його крок.
З 01.04.2022 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України де проходив службу у в/ч Т0930, а у травні 2024 року,добровільно перевівся до в/ч А3283, де служив пілотом БПЛА у підрозділі аеророзвідки. Він обрав роботу, яка вимагає максимального холоднокров’я, точності та сміливості — і виконував її бездоганно, розуміючи, що його робота рятує життя побратимів.
10 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання на території Курської області, у Кореневському районі, в населеному пункті Снагость, Сергій перестав виходити на зв’язок. Довгі тижні та місяці родина та вся Україна жила між молитвою й болючим очікуванням.
27 листопада 2024 року російська сторона оприлюднила відео, на якому Сергій перебуває в полоні.
А за подальшими даними та характером травм стало очевидно, що Сергія, з великою ймовірністю, було жорстоко закатовано у ворожому полоні. Він витримав нелюдські тортури й залишився вірним Україні до останнього подиху. Це подвиг, який не має забуття.
У листопаді 2025 року родина отримала офіційне підтвердження — збіг ДНК-експертизи засвідчив його загибель. Ця звістка стала невимовним ударом для рідних,друзів та побратимів які до кінця вірили, що Сергій повернеться додому з полону.
Він був люблячим сином, чоловіком, батьком, вірним другом. Людиною, яка ніколи не ховалася за спини інших, яка йшла туди, де було найважче, — заради України, заради свободи, заради майбутнього своїх дітей і всіх українців.
Ми щиро та наполегливо просимо присвоїти Прокопенку Сергію Миколайовичу звання Герой України (посмертно).
Це — визнання його незламності.
Це — шана його подвигу.
Це — підтримка його родині.
Це — наш моральний обов’язок перед світлою пам’яттю воїна, який прийняв мученицьку смерть за свободу України.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Візіренко Жанна Станіславівна
16 березня 2026
2.
Дувняк Тамара Віталіївна
16 березня 2026
3.
Кузьмич Ірина Олександрівна
16 березня 2026
4.
Мотовиліна Олена Анатоліївна
16 березня 2026
5.
Ковальчук Богдана Василівна
15 березня 2026
6.
Марущак Юлія Ігорівна
15 березня 2026
7.
Половко Тетяна Миколаївна
15 березня 2026
8.
Малоок Ірина Анатоліївна
15 березня 2026
9.
Германенко Людмила Вадимівна
15 березня 2026
10.
Подлях Наталія Омелянівна
15 березня 2026
11.
Лахман Любов Володимирівна
15 березня 2026
12.
Дробіняк Уляна-Марія Тимофіївна
15 березня 2026
13.
Жовтобрюхова Світлана Петрівна
15 березня 2026
14.
Моравська Тетяна Богданівна
15 березня 2026
15.
Агалакова Наталія Андріївна
15 березня 2026
16.
Моцева Юлія Олексіївна
15 березня 2026
17.
Сидор Софія Михайлівна
15 березня 2026
18.
Зуб Наталя Олександрівна
15 березня 2026
19.
Корф Ірина Станіславівна
15 березня 2026
20.
Кибал Олена Олексіївна
15 березня 2026
21.
Решетняк Христина Андріївна
15 березня 2026
22.
Продан Емілія Олександрівна
15 березня 2026
23.
Палкова Наталія Романівна
14 березня 2026
24.
Климко Галина Михайлівна
14 березня 2026
25.
Коханчик Віра Миколаївна
14 березня 2026
26.
Тупотіна Ксенія Миколаївна
14 березня 2026
27.
Рахуба Світлана Василівна
14 березня 2026
28.
Федоренко Алла Григорівна
14 березня 2026
29.
Павлюк Тетяна Василівна
14 березня 2026
30.
Рудецька Ганна Ярославівна
14 березня 2026