Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас,як сестра загиблого Захисника України — Жимели Сергія Сергійовича,старшого сержанта ,командира відділення БПЛА , 65 ОМБР , підрозділ " Роніни"
03 жовтня 1993 року народження,
який загинув 24 листопада 2025 року в смт Новоданилівка Запорізької області, захищаючи незалежність і свободу нашої держави.
Мій брат загинув у 32 роки.
У нього залишилася донечка, якій лише 8 місяців ,мати ,дружина ,сестра..
Він мріяв бути для донечки найкращим батьком — таким, яким був сином, братом, побратимом і воїном.
Сергій пішов служити з першого дня повномасштабної війни.
Не тому, що мусив.
А тому, що не міг інакше.
За станом здоров’я він мав повне право не служити: травма хребта, проблеми із зором.
Але ще з 2012 року, відколи вперше пішов до армії, він мріяв бути офіцером.
Його тоді не хотіли брати.
Та він не відступив.
Він ніколи не відступав.
Сергій завжди оберігав родину — ніколи не розповідав жахів війни, ніколи не скаржився.
Він був тихою, скромною людиною, не любив пафосу і гучних слів.
Коли йому казали, який він хороший, він відповідав одне слово:
«Звичайний».
Але він не був звичайним.
Він казав:
«Якщо всі підуть із ЗСУ — то хто тоді буде захищати державу?»
І ще:
«Я ніколи не кину своїх побратимів».
Він не кинув.
Він залишився з ними до останнього подиху.
За час служби Сергій був нагороджений:
відзнакою «За вірну службу» ІІІ ступеня — 02.12.2022
«Козацький хрест за бойові заслуги» — 29.09.2025
«Золотий хрест» — 29.08.2025
відзнакою «За збережене життя» — 27.10.2025
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня — указ Президента України, липень 2025 року
(нагородження — посмертно)
У 2023 році Сергій проходив навчання у Великій Британії —
підготовка сержантського складу державного рівня в рамках операції «ІНТЕРФЛЕКС».
Але жодна нагорода не може виміряти того, якою людиною він був.
Сергій — це людина, яка після себе залишила світло.
І порожнечу, в яку досі неможливо повірити.
Світ, у якому його більше немає, — інший.
Прошу Вас, пане Президенте,
присвоїти Жимелі Сергію Сергійовичу звання Герой України (посмертно) —
як символ вдячності держави людині, яка віддала за неї все,
і як знак пам’яті для його донечки, яка має знати,
що її тато був Героєм не лише для родини — а для України.
Він не просив нагород.
Він просто робив те, що вважав правильним.
Саме такими і є Герої України.
З глибокою повагою і болем,
сестра Героя Расюк Юлія Сергіївна