Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту ІІІ ОШБр. Тимощуку Вадиму Степановичу.

Шановний Пане Президенте!
Просимо Вас розглянути петицію, щодо присвоєння найвищої державної нагороди – заслуженого почесного звання Герой України (посмертно) нашому сину, мужньому захиснику, молодшому сержанту ІІІ ОШБр., розвіднику-далекомірнику відділення управління командира батареї 1 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4638, Тимощуку Вадиму Степановичу («Дяк»), який віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Вадим народився 04 червня 1987 року в селі Новомиколаївка Новобузького району Миколаївської області, де закінчив загальноосвітню школу. Після навчання в ній став студентом Новобузького педагогічного коледжу і здобув фах вчителя початкових класів та інформатики. Пізніше отримав вищу освіту в Миколаївській філії «Європейського університету», де отримав кваліфікацію технік-програміст. Згодом одружився і на світ з’явилася його донечка Злата.
Свій військовий шлях розпочав задовго до повномасштабного вторгнення. З 27 листопада 2015 року по 07 липня 2017 року у складі військової частини 3057 НГУ безпосередньо брав участь в АТО, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції сектор «М» м.Маріуполь Донецької області. Це підтверджено присвоєнням йому 21 червня 2016 року статусу учасника бойових дій (посвідчення УБД МВ № 051177).
За свою військову діяльність Вадим був нагороджений почесною відзнакою голови Миколаївської обласної державної адміністрації «Святий Миколай Чудотворець ІІІ ступеня» від 19 серпня 2020 року № 175.
У 2017 році наш син повернувся до цивільного життя і вирішив здобути другу вищу освіту в Національному університеті «Острозька академія» на факультеті «Міжнародні відносини». Далі у нього був період особистого розвитку. Він побував за кордоном, займався цікавою роботою.
З початком повномасштабної агресії, маючи бойовий досвід, Вадим не вагався у прийнятті свого рішення: він повернувся в Україну і добровольцем став на захист рідної землі. З початком весни у складі Збройних Сил України, боронив її кордони на Херсонському напрямку. Від жовтня 2022 року Вадим продовжив службу у складі ІІІ ОШБр. (військова частина А4638), де мужньо стояв на захисті міста Бахмут та інших населених пунктів Донецької області.
Під час виконання одного з бойових завдань 29 жовтня 2023 року в районі села Біла Гора в результаті ворожого обстрілу зі ствольної артилерії одержав мінно вибухову травму, травматичну ерозію рогівки правого ока та проникаюче поранення рогівки лівого ока. За наказом Міністра оборони України Д.Шмигаля нагороджений Відзнакою «За поранення» від 3 вересня 2025 року № 1166. Попри це, він не зупинився і продовжив службу, охороняючи територію нашої держави на Харківському напрямку.
Вадим був двіччі нагородженний почесним нагрудним знаком «Золотий хрест»:
- Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України В. Ф. Залужним від 07 серпня 2023 року №1756.
- Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України О. С. Сирським від 17 грудня 2024 року №1635.
23 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Твердохлібове Сватівського району Луганської області наш син Тимощук Вадим Степанович героїчно загинув внаслідок ворожого обстрілу. Тепер йому навіки 38.
Побратими згадують Вадима, як людину життєрадісну, енергійну, добру, товариську та відповідальну, на яку завжди можна було покластися і у всьому довіритися. Він ніколи не жалів сил, завжди йшов першим, підтримував побратимів, рідних та друзів. Його мрією було мирне життя в сильній, вільній та незалежній Україні, де він планував продовжувати виховувати свою донечку, збудувати міцну сім’ю з нареченою, бути надійною підтримкою та опорою для нас батьків та сестри.
Вадим до останнього подиху залишався вірним Військовій присязі. Він був Воїном, який став на захист рідної землі, проявивши виняткову мужність та самопожертву. Його бойовий досвід і відвага є прикладом для побратимів та взірцем нескореності української армії.
Враховуючи його багаторічний бойовий шлях, попередні заслуги, незламний дух, особистий героїзм та жертовне віддання життя за Україну, просимо Вас присвоїти Тимощуку Вадиму Степановичу почесне звання Герой України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Герою!