№22/257380-еп
Я, як мати загиблого Захисника України Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995р, звертаюся з проханням присвоїти моєму єдиному сину звання Герой України (посмертно). Мій син віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Його подвиг мужність і самопожертва заслуговують на найвищу державну відзнаку. Це звернення - не лише материнський біль, а й прагнення зберегти пам'ять про справжнього Героя для українського народу.
Автор (ініціатор): Мозоль Ірина Олександрівна
Дата оприлюднення: 22 грудня 2025
Петиція
щодо присвоєння звання Герой України (посмертно)
Мозолю Владиславу Володимировичу 01.03.1995р.
Я, мати загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995р., звертаюся з глибоким болем та щирим проханням присвоїти моєму сину найвище державне звання - Герой України (посмертно).
Мій син був не лише Захисником України - він був опорою своєї родини. Владислав проживав разом із батьками , допомагав у всьому: вирішував господарські питання, займався ремонтом у хаті, важкою фізичною працею, забоєм худоби, завжди брав на себе відповідальність за родину.
Він був турботливим братом, допомагав своїй сестрі, підтримував її дітей, був хрещеним батьком своїм племінникам, для яких став прикладом чесності, мужності та любові до України.
04.12.2023 року Владислав мобілізувався на захист Батьківщини та проходив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила
Він обіймав посаду стрільця - помічника гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Вже 14.02.2024 року мій син отримав перше поранення - мінно-вибухову травму: уламкові поранення лівого ліктя та щоки, акубаротравму. Проте, попри біль і наслідки поранення, він не зламався, не відмовився від служби та повернувся до виконання бойових завдань.
26 липня 2025 року під час оборони позицій Урзуф, населений пункт Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область, мій син загинув смертю Героя, виконуючи бойове завдання. Загибель настала внаслідок скиду боєприпасів БПЛА з отруйною речовиною невідомого походження.
Владислав до останнього подиху залишався вірним присязі, побратимам і Україні. Він не ховався від небезпеки, не шукав легкого шляху, а свідомо обрав захист своєї держави, заплативши за це найвищу ціну - власне життя.
Для мене, як матері, це невимовна втрата. Для батька - втрата сина й підтримки. Для дітей його сестри - втрата хрещеного батька та наставника. Для України - втрата воїна, який мав жити, будувати, виховувати, але пішов у вічність, захищаючи наше майбутнє.
Прошу гідно вшанувати пам'ять Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995 року та присвоїти йому звання Герой України (посмертно) - як символ найвищої мужності, жертовності та любові до Батьківщини.
Вічна пам'ять Герою.
Слава Герою України.
Слава Україні.
щодо присвоєння звання Герой України (посмертно)
Мозолю Владиславу Володимировичу 01.03.1995р.
Я, мати загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995р., звертаюся з глибоким болем та щирим проханням присвоїти моєму сину найвище державне звання - Герой України (посмертно).
Мій син був не лише Захисником України - він був опорою своєї родини. Владислав проживав разом із батьками , допомагав у всьому: вирішував господарські питання, займався ремонтом у хаті, важкою фізичною працею, забоєм худоби, завжди брав на себе відповідальність за родину.
Він був турботливим братом, допомагав своїй сестрі, підтримував її дітей, був хрещеним батьком своїм племінникам, для яких став прикладом чесності, мужності та любові до України.
04.12.2023 року Владислав мобілізувався на захист Батьківщини та проходив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила
Він обіймав посаду стрільця - помічника гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Вже 14.02.2024 року мій син отримав перше поранення - мінно-вибухову травму: уламкові поранення лівого ліктя та щоки, акубаротравму. Проте, попри біль і наслідки поранення, він не зламався, не відмовився від служби та повернувся до виконання бойових завдань.
26 липня 2025 року під час оборони позицій Урзуф, населений пункт Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область, мій син загинув смертю Героя, виконуючи бойове завдання. Загибель настала внаслідок скиду боєприпасів БПЛА з отруйною речовиною невідомого походження.
Владислав до останнього подиху залишався вірним присязі, побратимам і Україні. Він не ховався від небезпеки, не шукав легкого шляху, а свідомо обрав захист своєї держави, заплативши за це найвищу ціну - власне життя.
Для мене, як матері, це невимовна втрата. Для батька - втрата сина й підтримки. Для дітей його сестри - втрата хрещеного батька та наставника. Для України - втрата воїна, який мав жити, будувати, виховувати, але пішов у вічність, захищаючи наше майбутнє.
Прошу гідно вшанувати пам'ять Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995 року та присвоїти йому звання Герой України (посмертно) - як символ найвищої мужності, жертовності та любові до Батьківщини.
Вічна пам'ять Герою.
Слава Герою України.
Слава Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Клименко Світлана Станіславівна
09 лютого 2026
2.
Яловол Сергій Миколайович
09 лютого 2026
3.
Савчік Тетяна Володимирівна
09 лютого 2026
4.
Яловол Людмила Володимирівна
09 лютого 2026
5.
Шадура Богдан Іванович
09 лютого 2026
6.
Мосійчук Марія Василівна
09 лютого 2026
7.
Кругляк Іван Іванович
09 лютого 2026
8.
Ткачук Дем'ян Миколайович
09 лютого 2026
9.
Калініна Ірина Яківна
09 лютого 2026
10.
Милик Володимир Вікторович
09 лютого 2026
11.
Тарасенко Олена Іванівна
09 лютого 2026
12.
Мосійчук Анна Юріївна
09 лютого 2026
13.
Мосійчук Вікторія Юріївна
09 лютого 2026
14.
Брьохова Надія Юріївна
09 лютого 2026
15.
Рисаненкова Тетяна Богданівна
09 лютого 2026
16.
Кондрачук Руслана Олексіївна
09 лютого 2026
17.
Ярощук Ганна Миколаївна
09 лютого 2026
18.
Жила Тетяна Миколаївна
09 лютого 2026
19.
Кузьміних Юлія Геннадіївна
09 лютого 2026
20.
Монастиренко Анжела Вікторівна
09 лютого 2026
21.
Жила Ангеліна Віталіївна
09 лютого 2026
22.
Нагорна Вікторія Миколаївна
09 лютого 2026
23.
Хуторна Юлія Іванівна
08 лютого 2026
24.
Заяць Оксана Іванівна
08 лютого 2026
25.
Шилік Надія Степанівна
08 лютого 2026
26.
Матійчук Любов Василівна
08 лютого 2026
27.
Онофрійчук Тетяна Володимирівна
08 лютого 2026
28.
Чимбель Андрій Миколайович
08 лютого 2026
29.
Денисенко Ольга Олександрівна
08 лютого 2026
30.
Ткачук Юлія Анатоліївна
08 лютого 2026
2342
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 42 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.