№22/257380-еп
Я, як мати загиблого Захисника України Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995р, звертаюся з проханням присвоїти моєму єдиному сину звання Герой України (посмертно). Мій син віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Його подвиг мужність і самопожертва заслуговують на найвищу державну відзнаку. Це звернення - не лише материнський біль, а й прагнення зберегти пам'ять про справжнього Героя для українського народу.
Автор (ініціатор): Мозоль Ірина Олександрівна
Дата оприлюднення: 22 грудня 2025
Петиція
щодо присвоєння звання Герой України (посмертно)
Мозолю Владиславу Володимировичу 01.03.1995р.
Я, мати загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995р., звертаюся з глибоким болем та щирим проханням присвоїти моєму сину найвище державне звання - Герой України (посмертно).
Мій син був не лише Захисником України - він був опорою своєї родини. Владислав проживав разом із батьками , допомагав у всьому: вирішував господарські питання, займався ремонтом у хаті, важкою фізичною працею, забоєм худоби, завжди брав на себе відповідальність за родину.
Він був турботливим братом, допомагав своїй сестрі, підтримував її дітей, був хрещеним батьком своїм племінникам, для яких став прикладом чесності, мужності та любові до України.
04.12.2023 року Владислав мобілізувався на захист Батьківщини та проходив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила
Він обіймав посаду стрільця - помічника гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Вже 14.02.2024 року мій син отримав перше поранення - мінно-вибухову травму: уламкові поранення лівого ліктя та щоки, акубаротравму. Проте, попри біль і наслідки поранення, він не зламався, не відмовився від служби та повернувся до виконання бойових завдань.
26 липня 2025 року під час оборони позицій Урзуф, населений пункт Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область, мій син загинув смертю Героя, виконуючи бойове завдання. Загибель настала внаслідок скиду боєприпасів БПЛА з отруйною речовиною невідомого походження.
Владислав до останнього подиху залишався вірним присязі, побратимам і Україні. Він не ховався від небезпеки, не шукав легкого шляху, а свідомо обрав захист своєї держави, заплативши за це найвищу ціну - власне життя.
Для мене, як матері, це невимовна втрата. Для батька - втрата сина й підтримки. Для дітей його сестри - втрата хрещеного батька та наставника. Для України - втрата воїна, який мав жити, будувати, виховувати, але пішов у вічність, захищаючи наше майбутнє.
Прошу гідно вшанувати пам'ять Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995 року та присвоїти йому звання Герой України (посмертно) - як символ найвищої мужності, жертовності та любові до Батьківщини.
Вічна пам'ять Герою.
Слава Герою України.
Слава Україні.
щодо присвоєння звання Герой України (посмертно)
Мозолю Владиславу Володимировичу 01.03.1995р.
Я, мати загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995р., звертаюся з глибоким болем та щирим проханням присвоїти моєму сину найвище державне звання - Герой України (посмертно).
Мій син був не лише Захисником України - він був опорою своєї родини. Владислав проживав разом із батьками , допомагав у всьому: вирішував господарські питання, займався ремонтом у хаті, важкою фізичною працею, забоєм худоби, завжди брав на себе відповідальність за родину.
Він був турботливим братом, допомагав своїй сестрі, підтримував її дітей, був хрещеним батьком своїм племінникам, для яких став прикладом чесності, мужності та любові до України.
04.12.2023 року Владислав мобілізувався на захист Батьківщини та проходив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила
Він обіймав посаду стрільця - помічника гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Вже 14.02.2024 року мій син отримав перше поранення - мінно-вибухову травму: уламкові поранення лівого ліктя та щоки, акубаротравму. Проте, попри біль і наслідки поранення, він не зламався, не відмовився від служби та повернувся до виконання бойових завдань.
26 липня 2025 року під час оборони позицій Урзуф, населений пункт Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область, мій син загинув смертю Героя, виконуючи бойове завдання. Загибель настала внаслідок скиду боєприпасів БПЛА з отруйною речовиною невідомого походження.
Владислав до останнього подиху залишався вірним присязі, побратимам і Україні. Він не ховався від небезпеки, не шукав легкого шляху, а свідомо обрав захист своєї держави, заплативши за це найвищу ціну - власне життя.
Для мене, як матері, це невимовна втрата. Для батька - втрата сина й підтримки. Для дітей його сестри - втрата хрещеного батька та наставника. Для України - втрата воїна, який мав жити, будувати, виховувати, але пішов у вічність, захищаючи наше майбутнє.
Прошу гідно вшанувати пам'ять Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995 року та присвоїти йому звання Герой України (посмертно) - як символ найвищої мужності, жертовності та любові до Батьківщини.
Вічна пам'ять Герою.
Слава Герою України.
Слава Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Моцок Олена Олександрівна
23 грудня 2025
2.
Сидор Наталія Вікторівна
23 грудня 2025
3.
Любезна Христина Ігорівна
23 грудня 2025
4.
Курич Олена Олександрівна
23 грудня 2025
5.
Гузар Вікторія Іванівна
23 грудня 2025
6.
Горова Оксана Володимирівна
23 грудня 2025
7.
Пінчук Орися Юріївна
23 грудня 2025
8.
Шевельова Олександра Сергіївна
23 грудня 2025
9.
Дмитренко Тетяна Василівна
23 грудня 2025
10.
Моїк Ірина Олександрівна
23 грудня 2025
11.
Фроленко Антоніна Вікторівна
23 грудня 2025
12.
Лобода Олександра Володимирівна
23 грудня 2025
13.
Бельзецька Ганна Павлівна
23 грудня 2025
14.
Сукенік Ірина Петрівна
23 грудня 2025
15.
Ковалевська Валентина Василівна
23 грудня 2025
16.
Стрибулевич Роман Іванович
23 грудня 2025
17.
Бродюк Андрій Ігорович
23 грудня 2025
18.
Шевченко Ганна Семенівна
23 грудня 2025
19.
Дудяк Віра Романівна
23 грудня 2025
20.
Ошколуп Оксана Василівна
23 грудня 2025
21.
Левчук Наталія Миколаївна
23 грудня 2025
22.
Штепа Олена Юріївна
23 грудня 2025
23.
Гісем Мар'яна Ігорівна
23 грудня 2025
24.
Ребенок Світлана Валеріївна
23 грудня 2025
25.
Музичка Анастасія Олександрівна
23 грудня 2025
26.
Пасевич Оксана Валентинівна
23 грудня 2025
27.
Боковець Леся Михайлівна
23 грудня 2025
28.
Прийма Ірина Володимирівна
23 грудня 2025
29.
Боброва Анна Володимирівна
23 грудня 2025
30.
Десятник Тарас Петрович
23 грудня 2025
316
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 90 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.