№22/257380-еп
Я, як мати загиблого Захисника України Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995р, звертаюся з проханням присвоїти моєму єдиному сину звання Герой України (посмертно). Мій син віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Його подвиг мужність і самопожертва заслуговують на найвищу державну відзнаку. Це звернення - не лише материнський біль, а й прагнення зберегти пам'ять про справжнього Героя для українського народу.
Автор (ініціатор): Мозоль Ірина Олександрівна
Дата оприлюднення: 22 грудня 2025
Петиція
щодо присвоєння звання Герой України (посмертно)
Мозолю Владиславу Володимировичу 01.03.1995р.
Я, мати загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995р., звертаюся з глибоким болем та щирим проханням присвоїти моєму сину найвище державне звання - Герой України (посмертно).
Мій син був не лише Захисником України - він був опорою своєї родини. Владислав проживав разом із батьками , допомагав у всьому: вирішував господарські питання, займався ремонтом у хаті, важкою фізичною працею, забоєм худоби, завжди брав на себе відповідальність за родину.
Він був турботливим братом, допомагав своїй сестрі, підтримував її дітей, був хрещеним батьком своїм племінникам, для яких став прикладом чесності, мужності та любові до України.
04.12.2023 року Владислав мобілізувався на захист Батьківщини та проходив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила
Він обіймав посаду стрільця - помічника гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Вже 14.02.2024 року мій син отримав перше поранення - мінно-вибухову травму: уламкові поранення лівого ліктя та щоки, акубаротравму. Проте, попри біль і наслідки поранення, він не зламався, не відмовився від служби та повернувся до виконання бойових завдань.
26 липня 2025 року під час оборони позицій Урзуф, населений пункт Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область, мій син загинув смертю Героя, виконуючи бойове завдання. Загибель настала внаслідок скиду боєприпасів БПЛА з отруйною речовиною невідомого походження.
Владислав до останнього подиху залишався вірним присязі, побратимам і Україні. Він не ховався від небезпеки, не шукав легкого шляху, а свідомо обрав захист своєї держави, заплативши за це найвищу ціну - власне життя.
Для мене, як матері, це невимовна втрата. Для батька - втрата сина й підтримки. Для дітей його сестри - втрата хрещеного батька та наставника. Для України - втрата воїна, який мав жити, будувати, виховувати, але пішов у вічність, захищаючи наше майбутнє.
Прошу гідно вшанувати пам'ять Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995 року та присвоїти йому звання Герой України (посмертно) - як символ найвищої мужності, жертовності та любові до Батьківщини.
Вічна пам'ять Герою.
Слава Герою України.
Слава Україні.
щодо присвоєння звання Герой України (посмертно)
Мозолю Владиславу Володимировичу 01.03.1995р.
Я, мати загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995р., звертаюся з глибоким болем та щирим проханням присвоїти моєму сину найвище державне звання - Герой України (посмертно).
Мій син був не лише Захисником України - він був опорою своєї родини. Владислав проживав разом із батьками , допомагав у всьому: вирішував господарські питання, займався ремонтом у хаті, важкою фізичною працею, забоєм худоби, завжди брав на себе відповідальність за родину.
Він був турботливим братом, допомагав своїй сестрі, підтримував її дітей, був хрещеним батьком своїм племінникам, для яких став прикладом чесності, мужності та любові до України.
04.12.2023 року Владислав мобілізувався на захист Батьківщини та проходив службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила
Він обіймав посаду стрільця - помічника гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ої механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Вже 14.02.2024 року мій син отримав перше поранення - мінно-вибухову травму: уламкові поранення лівого ліктя та щоки, акубаротравму. Проте, попри біль і наслідки поранення, він не зламався, не відмовився від служби та повернувся до виконання бойових завдань.
26 липня 2025 року під час оборони позицій Урзуф, населений пункт Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область, мій син загинув смертю Героя, виконуючи бойове завдання. Загибель настала внаслідок скиду боєприпасів БПЛА з отруйною речовиною невідомого походження.
Владислав до останнього подиху залишався вірним присязі, побратимам і Україні. Він не ховався від небезпеки, не шукав легкого шляху, а свідомо обрав захист своєї держави, заплативши за це найвищу ціну - власне життя.
Для мене, як матері, це невимовна втрата. Для батька - втрата сина й підтримки. Для дітей його сестри - втрата хрещеного батька та наставника. Для України - втрата воїна, який мав жити, будувати, виховувати, але пішов у вічність, захищаючи наше майбутнє.
Прошу гідно вшанувати пам'ять Мозоля Владислава Володимировича 01.03.1995 року та присвоїти йому звання Герой України (посмертно) - як символ найвищої мужності, жертовності та любові до Батьківщини.
Вічна пам'ять Герою.
Слава Герою України.
Слава Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Домашенко Анна Володимирівна
22 березня 2026
2.
Фегецин Надія Богданівна
22 березня 2026
3.
Гураль Ірина Миколаївна
22 березня 2026
4.
Тройчук Неля Олександрівна
22 березня 2026
5.
Горбатюк Ніна Анатоліївна
22 березня 2026
6.
Данчура Анастасія Русланівна
22 березня 2026
7.
Веремчук Ангеліна Миколаївна
22 березня 2026
8.
Ребот Дарія Петрівна
22 березня 2026
9.
Коваліско Юлія Михайлівна
22 березня 2026
10.
Карпенко Анна Юріївна
22 березня 2026
11.
Пиріг Христина Василівна
22 березня 2026
12.
Швець Марія Віталіївна
21 березня 2026
13.
Семчишин Тетяна Володимирівна
21 березня 2026
14.
Кирилюк Даниїла Олегівна
21 березня 2026
15.
Лупій Софія Віталіївна
21 березня 2026
16.
Меланченко Ніна Іванівна
21 березня 2026
17.
Шугало Микола Дмитрович
21 березня 2026
18.
Данюк Кароліна Володимирівна
21 березня 2026
19.
Назарова Ліна Євгеніївна
21 березня 2026
20.
Мілецька Мар'яна Сергіївна
21 березня 2026
21.
Йосипенко Вікторія Ігорівна
21 березня 2026
22.
Захарчук Олена Миколаївна
21 березня 2026
23.
Буров Олексій Сергійович
21 березня 2026
24.
Лаврик Андріана Андріївна
21 березня 2026
25.
Гусакова Ганна Іллівна
21 березня 2026
26.
Трухим Ірина-Марія Романівна
21 березня 2026
27.
Бурдух Людмила Іванівна
21 березня 2026
28.
Дерев'янко Антоніна Григорівна
21 березня 2026
29.
Мороз Наталія Олександрівна
21 березня 2026
30.
Труш Любов Ігорівна
21 березня 2026