Про присвоєння посмертно звання Героя України старшому солдату 117 -тої окремої важкої механізованої бригади Цівінському Дмитру Миколайовичу

Пане Президенте, просимо Вас присвоїти посмертно звання Героя України, вірному сину своєї Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України, старшому солдату Цівінському Дмитру Миколайовичу 10.11.1982 р.н., народженому в смт. Озерне Житомирського району Житомирської області в родині військовослужбовців.
Середню освіту здобув у Озерненській школі.
В 2000 році вступив до Київського ПТУ № 32, де здобув спеціальність електромонтажника по освітленню та освітлювальних мережах. В 2003 році Дмитро Миколайович склав присягу на вірність українському народу, був призваний до лав Української армії в смт. Озерне. З 2006 по 2008 року відбував військову службу за контрактом в Озерненській військовій частині. В 2007 році отримав медаль «15 років Збройним Силам України». Пізніше, в 2017 році закінчив Житомирський військовий інститут ім. Корольова за напрямком «Електротехніка та електротехнології». Навчаючись заочно, Дмитро працював майстром електролабораторії в ТОВ «Акреція», потім – електриком у Житомирських житлово-експлуатаційних конторах.
З 2012 року, одружившись, проживав у селі Глибочиця Житомирської області Житомирського району. Разом із дружиною, Залевською Любов’ю Леонідівною, виховували двох дітей, сина Даніла та дочку Анну.
З перших днів повномасштабного вторгнення, не роздумуючи, Дмитро Миколайович звернувся до ТЦК, рвучись у бій проти ворога. Декілька разів отримував відмову, а 7 березня 2022 року пішки (оскільки в перші дні війни транспорт із Глибочиці до Житомира не курсував) дістався до Житомирського ТЦК і вже звідти потрапив на поле бою.
Спочатку в Сєвєродонецьк, потім – Краматорськ та Бахмут. Служив у механічній бригаді, яка займалася евакуацією із поля бою та ремонтом військової техніки.
Пізніше потрапив на Запорізький напрямок, служив гранатометником в 2 механізованому взводі 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону в/ч А4674.
В кінці серпня 2023 року прийшов у відпустку додому, провів сина у другий клас, дочку – у дев’ятий. А вже через декілька днів знову пішов виконувати громадянський обов’язок. І більше не повернувся…
У грудні 2023 року родина отримала сумну звістку про те, що з Дмитром при виконанні ним бойового завдання біля села Новопрокопівка Запорізької області був втрачений зв'язок, він зник безвісти.
Більше року рідні жили надією, що Дмитро повернеться додому, але 16 січня 2025 року сім’ю сповістили, що старший солдат Цівінський Дмитро Миколайович загинув 30 листопада 2023 року в ході ведення бойових дій через мінно-вибухову травму.
Дмитро був справжнім, мужнім сином своєї Батьківщини і до останньго подиху захищав цілісність її кордонів, відчайдушно боровся в бою разом з побратимами, під обстрілами рятував поранених і забирав загиблих, ризикуючи своїм життям.
Всі хто знав нашого Дмитра казали, що він був дуже сміливим і не дивлячись ні на що, допомагав іншим.
Він не зважаючи ні на що, захищав рідну землю і хотів щоб ми жили у вільній,мирній,квітучій Україні...
Захищав до останнього подиху...
Цівінському Дмитру з позивним "Мольфар" назавжди 41 рік...
Шановний Володимире Олександровичу, просимо удостоїти подвиг мого чоловіка, батька почесним званням Героя України (посмертно).
Слава Україні!!!