Пане Президент!
Я, Чорняк Оксана Василівна, мати загиблого військовослужбовця, прошу розглянути петицію про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Шелюг Дмитру Едуардовичу, який загинув 25 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність, недоторканність та незалежність України поблизу н.п.Авдіївка Донецької області.
Шелюг Дмитро Едуардович народився 09.02.2000 року в селищі міського типу Шевченкове Харківської області. Закінчив Шевченківську загальноосвітню школу №1. В 2018 році закінчив Харківське вище професійне училище будівництва, за фахом маляр штукатур плиточник. Працював в ДП УКБ «Харківжитлобуд 2». В період 2019-2021 рр. проходив службу в лавах ЗСУ. З лютого 2021 працював карщиком в ПРАТ «Миронівський хлібопродукт» м.Канів.
У вересні 2023 року призваний до лав ЗСУ по мобілізації.
З листопада 2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України на посаді стрілець-санітар 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А 4007.
4 грудня Дмитро пішов на бойове завдання з якого не повернувся. 21 зимовий день на позиції в бліндажі, дивлячись смерті в очі, він виконав свій обов'язок заради нас, нашої безпеки, та майбутнього нашої країни.
25.12.2023 року близько 10:00 внаслідок штурмових дій противником ВОП «Маяк» біля н.п.Авдіївка, рятуючи поранених побратимів, отримав поранення несумісне з життям.
Нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно).
Мій син до останнього подиху боровся за мир і свободу, за весь народ, за рідну неньку Україну! Кожен день, ризикуючи власним життям, він йшов на смерть, відважно дивлячись страху в очі, щоб наша Україна, наше майбутнє покоління могло жити в незалежній країні.
Дмитро був справжнім другом і побратимом. Мав багато планів, які не встиг, нажаль, втілити в життя за свої 23 роки. Завжди допомагав усім хто цього потребував. Він був відважний та безстрашний. Дуже хотів та мріяв дочекатися та побачити нашу перемогу, це було його велике бажання, але не судилося…
Він не встиг створити сім’ю, не встиг прожити життя - але встиг віддати його за Україну. Він зберіг сотні життів, але не своє…
Для рідних, друзів та побратимів він уже ГЕРОЙ, тож дозвольте стати ще й для України. Тому прошу Вас, єдине, що можна наразі зробити для нього - це надати йому ПОСМЕРТНО звання ГЕРОЯ УКРАЇНИ!
З повагою, мама ГЕРОЯ!