№22/257732-еп
Петиція про нагородження орденом «За мужність» (посмертно) Целухіна Віталія Вікторовича
Автор (ініціатор): Шинківська Альона Віталіївна
Дата оприлюднення: 30 грудня 2025
Пане Президенте!
Звертаюся до Вас із проханням розглянути петицію про присвоєння державної нагороди — ордена «За мужність» (посмертно) — моєму батькові, Целухіну Віталію Вікторовичу (02.07.1970 р.н.), мешканцю міста Рубіжне Луганської області.
Мій батько був людиною великої душі та надзвичайної відповідальності. У 2011 році разом із моєю матір’ю, Іриною Олексіївною Целухіною, вони створили прийомну родину, а згодом — Дитячий будинок сімейного типу. За ці роки мої батьки виховали 13 дітей, подарувавши їм повноцінну сім’ю. Для нас батько завжди був взірцем того, як потрібно дбати про інших та бути опорою для тих, хто цього потребує.
З початком повномасштабного вторгнення рф у лютому 2022 року Віталій Вікторович залишився в місті Рубіжне, щоб допомагати людям, які опинилися в епіцентрі війни. Він долучився до роботи Гуманітарного штабу на базі загальноосвітньої школи №2. Щодня, попри смертельну небезпеку та щільні ворожі обстріли, батько на власному транспорті доставляв продукти харчування, воду та засоби гігієни людям, які були заблоковані в укриттях по всьому місту.
Він допомагав кожному: розвозив допомогу по сховищах, забезпечував найнеобхіднішим матерів із немовлятами та здійснював адресну доставку продуктів літнім людям, які через стан здоров’я не мали змоги вийти за межі власних квартир. Батько усвідомлював усі ризики, але не міг покинути місто, знаючи, що від його дій залежить життя інших. Його діяльність під постійним вогнем була щоденним виявом самопожертви.
Мій батько не залишив місто до останнього. 30 березня 2022 року Віталій Вікторович загинув у нашому власному будинку в місті Рубіжне внаслідок влучання ворожих снарядів. Він загинув як герой, ставши прикладом для своїх дітей та всієї громади.
На сьогодні моя мати самостійно продовжує виховувати 9 дітей. Я втратила батька і хочу, щоб про його вчинок та допомогу людям знала вся країна. Його самовідданість, виявлена під час порятунку цивільного населення в умовах активних бойових дій, заслуговує на державне визнання.
Враховуючи вищевикладене, прошу Вас, пане Президенте, вшанувати пам’ять мого батька та нагородити Целухіна Віталія Вікторовича орденом «За мужність» (посмертно).
Звертаюся до Вас із проханням розглянути петицію про присвоєння державної нагороди — ордена «За мужність» (посмертно) — моєму батькові, Целухіну Віталію Вікторовичу (02.07.1970 р.н.), мешканцю міста Рубіжне Луганської області.
Мій батько був людиною великої душі та надзвичайної відповідальності. У 2011 році разом із моєю матір’ю, Іриною Олексіївною Целухіною, вони створили прийомну родину, а згодом — Дитячий будинок сімейного типу. За ці роки мої батьки виховали 13 дітей, подарувавши їм повноцінну сім’ю. Для нас батько завжди був взірцем того, як потрібно дбати про інших та бути опорою для тих, хто цього потребує.
З початком повномасштабного вторгнення рф у лютому 2022 року Віталій Вікторович залишився в місті Рубіжне, щоб допомагати людям, які опинилися в епіцентрі війни. Він долучився до роботи Гуманітарного штабу на базі загальноосвітньої школи №2. Щодня, попри смертельну небезпеку та щільні ворожі обстріли, батько на власному транспорті доставляв продукти харчування, воду та засоби гігієни людям, які були заблоковані в укриттях по всьому місту.
Він допомагав кожному: розвозив допомогу по сховищах, забезпечував найнеобхіднішим матерів із немовлятами та здійснював адресну доставку продуктів літнім людям, які через стан здоров’я не мали змоги вийти за межі власних квартир. Батько усвідомлював усі ризики, але не міг покинути місто, знаючи, що від його дій залежить життя інших. Його діяльність під постійним вогнем була щоденним виявом самопожертви.
Мій батько не залишив місто до останнього. 30 березня 2022 року Віталій Вікторович загинув у нашому власному будинку в місті Рубіжне внаслідок влучання ворожих снарядів. Він загинув як герой, ставши прикладом для своїх дітей та всієї громади.
На сьогодні моя мати самостійно продовжує виховувати 9 дітей. Я втратила батька і хочу, щоб про його вчинок та допомогу людям знала вся країна. Його самовідданість, виявлена під час порятунку цивільного населення в умовах активних бойових дій, заслуговує на державне визнання.
Враховуючи вищевикладене, прошу Вас, пане Президенте, вшанувати пам’ять мого батька та нагородити Целухіна Віталія Вікторовича орденом «За мужність» (посмертно).
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кривоберець Валентина Михайлівна
30 березня 2026
2.
Попович Наталія Василівна
30 березня 2026
3.
Грохольська Оксана Михайлівна
30 березня 2026
4.
Дмитрук Лілія Миколаївна
30 березня 2026
5.
Сулима-Здановська Катерина Олегівна
29 березня 2026
6.
Маслюк Любов Антонівна
29 березня 2026
7.
Петриченко Євгенія Вячеславівна
29 березня 2026
8.
Ракоїд Анастасія Сергіївна
29 березня 2026
9.
Степанчук Юлія Юріївна
29 березня 2026
10.
Глінецька Лариса Сергіївна
29 березня 2026
11.
Шодрул Шат Амінович
29 березня 2026
12.
Гнида Іванна Іванівна
29 березня 2026
13.
Лебідь Зоя Леонідівна
29 березня 2026
14.
Кузьмінчук Галина Василівна
29 березня 2026
15.
Піддубна Тетяна Вікторівна
29 березня 2026
16.
Миколенко Оксана Миколаївна
29 березня 2026
17.
Андреєв Микола Юрійович
28 березня 2026
18.
Романовська Наталія Олександрівна
28 березня 2026
19.
Санич Юлія Степанівна
28 березня 2026
20.
Зоріна Тетяна Асигатівна
28 березня 2026
21.
Бояр Оксана Олегівна
28 березня 2026
22.
Гуза Наталя Вікторівна
28 березня 2026
23.
Греля Анастасія Іванівна
28 березня 2026
24.
Луковка Вікторія Петрівна
28 березня 2026
25.
Амельченко Інна Сергіївна
28 березня 2026
26.
Тимошенко Надія Миколаївна
28 березня 2026
27.
Гордієнко Богдана Миколаївна
27 березня 2026
28.
Климко Галина Михайлівна
27 березня 2026
29.
Степанова Ольга Іванівна
27 березня 2026
30.
Білашенко Тетяна Вікторівна
27 березня 2026