Прошу гідно вшанувати пам’ять сержанта Миколи Швеця — мужнього воїна, який загинув, захищаючи Україну, та увічнити його подвиг як приклад самопожертви, честі й любові до Батьківщини.

Я, донька Героя України, прошу підписати Посмертну Петицію Герою України моєму.
ПЕТИЦІЯ
щодо вшанування пам’яті загиблого Захисника України — сержанта Миколи Швеця

Я звертаюся з цією петицією з глибоким болем у серці, адже війна забрала в мене найдорожчу людину — мого тата, Захисника України, сержанта Миколу Швеця.
Його життя обірвалося внаслідок бойових дій під час виконання військового обов’язку. Він віддав себе служінню Україні, захищаючи мирне майбутнє для своїх дітей, родини та всієї нашої держави.

Ця петиція — не лише про втрату однієї сім’ї. Вона про пам’ять, вдячність і справедливість щодо людини, яка без вагань стала на захист Батьківщини та віддала за неї найцінніше — своє життя.

Микола Швець народився 22 листопада 1979 року в Автономній Республіці Крим. Зростав та дорослішав у місті Кропивницькому. Тут він закінчив загальноосвітню школу № 35, а згодом здобув фах газозварювальника у професійно-технічному училищі № 4. Строкову військову службу проходив під Києвом, був зв’язківцем, дбав про надійний зв’язок — основу впевненості та порядку.

Повернувшись додому, Микола Швець присвятив себе будівельній справі. Він був справжнім майстром, людиною з золотими руками, ніколи не цурався важкої праці та користувався щирою повагою серед колег і керівництва.

У 2010 році Микола створив власну родину — одружився й став щасливим батьком трьох чарівних донечок. Для них він був не просто татом, а справжнім захисником, прикладом любові, сили та турботи.

У 2015 році, з початком антитерористичної операції, Микола Швець став до лав Збройних Сил України у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти. Служив у секторі «М», захищав Донецьку та Луганську області, обороняв Маріуполь.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році він знову без вагань став на захист України у складі 56-ї окремої мотопіхотної бригади. Служив у піхоті, згодом — водієм-номером обслуги артилерійського підрозділу. Він мужньо нищив ворога на Донецькому та Запорізькому напрямках.

Микола Швець мав статус ветерана війни — учасника бойових дій. Його мужність і відданість були відзначені державними та відомчими нагородами:
— відзнакою Президента України «За оборону України»;
— відзнакою «За участь в антитерористичній операції»;
— нагрудним знаком Начальника Генерального штабу ЗСУ «Учасник АТО»;
— почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест»;
— нагрудним знаком «Збройні Сили України».

Життя сержанта Миколи Швеця обірвалося 08 липня 2025 року під час виконання бойового завдання зі знищення російських окупантів поблизу населеного пункту Маркове Костянтинівського району Донецької області. Йому назавжди залишиться 45 років…

Сміливий воїн, надійна, щира та світла людина. У рідкісні хвилини відпочинку він мріяв про мир, про тишу, про безпечне майбутнє для своїх дітей і всіх рідних, яких оберігав до останнього подиху.

Три донечки залишилися без люблячого батька, дружина — без чоловіка, мама й брат — без турботливого сина та брата. Друзі — без надійного побратима і мудрого порадника.

Поховали Героя на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища. Панахиду відслужив архієпископ Кропивницький і Голованівський Православної Церкви України Марк.

Наші захисники не вмирають — вони стають янголами-охоронцями, що навіки залишаються поруч із нами. Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях і в нашій боротьбі за вільну Україну.

Прошу вшанувати пам’ять сержанта Миколи Швеця гідно, з повагою та вдячністю за його подвиг.