Про присвоєння звання Герой України (посмертно) та нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня молодшому лейтенанту Нашорі Андрію Васильовичу

Пане Президенте, ми, громадяни України , звертаємося з проханням присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) та нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно):
молодшого лейтенанта НАШОРУ Андрія Васильовича – офіцера 2-ї бойової групи 1-ї групи спеціального призначення 4-го окремого загону спеціального призначення «Омега».
Молодший лейтенант Нашора Андрій Васильович, проходячи службу у складі 4-го окремого загону спеціального призначення «Омега» Центру спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України, проявив взірцеві якості українського воїна — мужність, незламність, рішучість у хвилини смертельної загрози та безумовну відданість своїй державі. У найнапруженіших умовах сучасного бою він неодноразово доводив, що здатен діяти там, де ситуація вимагає не лише професійних умінь, але й внутрішньої сили, холодного розуму та готовності пожертвувати власним життям заради побратимів.
З перших днів служби молодший лейтенант Нашора А.В. проявив себе як військовослужбовець, що не боїться відповідальності, здатний першим вступати у контакт з противником, брати на себе найризикованіші завдання та вести за собою інших. Він відзначався глибоким почуттям обов’язку, непохитною вірністю військовій присязі, вмінням ухвалювати рішення миттєво й точно, навіть у ситуаціях, де секунди визначали життя. Побратими відзначали його чесність, скромність, внутрішню силу та готовність стати щитом для інших — риси, які викликають найвищу повагу.
1 листопада 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі н.п. Родинське Покровського району, молодший лейтенант Нашора А.В. у складі пошуково-ударної групи проводив зачистку лісосмуги і покинутих будівель, які ворог активно використовував для укриття диверсантів. Обстановка була надзвичайно небезпечною: у цей період противник регулярно здійснював пуски керованих авіаційних бомб, застосовував ударні дрони та тримав місцевість під безперервною артилерійською загрозою. Переміщення навіть на кілька метрів вимагало максимальної концентрації. Саме молодший лейтенант Нашора А.В. першим помітив характерні зміни у рельєфі та ґрунті, свіжі сліди ворожої присутності, які могли видати місце закладеної засідки. Не вагаючись ні миті, він дав команду на розгортання підрозділу і власним прикладом повів групу у сектор зачистки. Завдяки його пильності та рішучості вдалося уникнути раптової атаки, зірвати наміри противника та не допустити жодної втрати серед особового складу.
9 листопада 2025 року молодший лейтенант Нашора А.В. знову виконував бойове завдання в районі н.п. Родинське, де противник активно укріплював свою оборону й обладнав низку замаскованих позицій. Кожен метр лісосмуги, кожен схил та покинута споруда могли бути замінованими або містити приховану ворожу групу. Діючи впевнено й чітко, він просувався на небезпечну дистанцію до ймовірних позицій окупантів, здійснюючи ретельну перевірку території та координуючи дії побратимів. У ході операції, завдяки його особистому внеску та злагодженій роботі групи, було виявлено і знищено два важливих ворожих укриття. Ці укриття використовувалися противником для спостереження, зберігання боєприпасів та укриття диверсійних груп, тож їх ліквідація суттєво погіршила тактичні можливості ворога. Дії молодшого лейтенанта Нашори А.В. під час цієї операції зірвали можливе перегрупування сил противника та суттєво знизили ризик втрат серед українських військових у подальших бойових діях.
2 грудня 2025 року молодший лейтенант Нашора А.В. у складі пошуково-ударної групи «Анталія» вийшов на чергове бойове завдання в район н.п. Родинське — сектор, що вважався одним із найнебезпечніших через активність ворожих диверсійно-штурмових груп. У повітрі безперервно працювали ворожі дрони, артилерія тримала район під щільним вогнем, а будь-який звук міг означати початок ближнього бою. Під час пересування група потрапила під раптовий стрілецький обстріл з флангу. Молодший лейтенант Нашора А.В. діяв бездоганно: негайно відкрив вогонь у відповідь, прикрив побратимів та створив умови для зайняття більш вигідних позицій. Саме його точні й рішучі дії дозволили групі не допустити оточення й зберегти контроль над ситуацією.
У найгарячіший момент бою, під час зміни позиції, він отримав тяжке кульове поранення. Незважаючи на сильний біль, значну крововтрату та навислу загрозу повторного ураження, молодший лейтенант Нашора А.В. залишався при свідомості, зберігав ясність мислення та продовжував коригувати дії підрозділу, намагаючись утримати побратимів від ризикованих кроків і водночас підтримуючи їх морально. Під безперервним обстрілом побратими витягнули його до укриття та надали домедичну допомогу. Однак інтенсивність вогню противника та відсутність можливості маневру унеможливлювали евакуацію — будь-яка спроба виходу з позиції завершилася б загибеллю всієї групи.
Упродовж цієї довгої, виснажливої ночі молодший лейтенант Нашора А.В. перебував поруч зі своїм підрозділом. Попри тяжкий стан, він зберігав силу духу, не скаржився, не піддавався паніці, а навпаки — підтримував побратимів, закликав їх тримати оборону та не втрачати пильність. Його самовладання та мужність у такі хвилини стали для бійців прикладом незламності, який запам’ятається назавжди. На ранок 3 грудня 2025 року молодший лейтенант Нашора Андрій Васильович помер від отриманих поранень, віддавши своє життя в боротьбі за Україну, поруч із тими, кого він захищав і кого вважав своєю другою родиною.
Молодший лейтенант Нашора Андрій Васильович до останнього подиху залишався вірним обов’язку, мужньо протистояв небезпеці та продовжував боротьбу навіть тоді, коли сили залишали його. Його подвиг, відданість Україні, незламність та рішучість назавжди залишаться у пам’яті побратимів, стануть прикладом для майбутніх поколінь воїнів та будуть гідні найвищої державної шани.