Шановний пане Президенте! Від імені дружини, рідних та всіх, хто вшановує пам’ять Героїв, звертаюся до Вас із проханням про присвоєння посмертного звання Героя України моєму чоловікові — Томашевському Василю Васильовичу (25 квітня 1999 року народження), жителю міста Тернополя, військовослужбовцю Збройних Сил України, який служив розвідником-далекомірником відділення управління командира батареї четвертої самохідної артилерійської батареї другого самохідного артилерійського дивізіону військової частини А3215. У ході бойових дій Василь неодноразово зазнавав контузій різного ступеня, але, незважаючи на це, віддано захищав свій народ і свою країну. Востаннє 7 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новопавлівка Запорізької області мій чоловік загинув від поранень, несумісних із життям. Він залишався вірним Батьківщині до останнього подиху. Його смерть стала тяжкою втратою для родини, побратимів та всієї України. Усе своє життя Василь був відданий служінню своїй державі. У 19 років він підписав контракт із військовою частиною, а з початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України, де служив розвідником-далекомірником у самохідно-артилерійському дивізіоні. Своїм вибором Василь став для всіх прикладом мужності, хоробрості та відданості своїй державі. Він жодної хвилини не вагався у своєму рішенні. Його мужність і самопожертва заслуговують на найвищу нагороду нашої держави. Він завжди підтримував своїх побратимів, був для них наставником, передавав свій досвід та знання. Його душа була сповнена патріотизму, а вчинки — безмежної відданості народу України. Василь часто говорив, що готовий віддати життя заради майбутнього своєї держави. Його самопожертва є прикладом для всіх нас і заслуговує на визнання на найвищому рівні. Як і кожен Герой, Василь мав мрії та плани на майбутнє, які, на жаль, вже ніколи не здійсняться. Він заради нас із вами віддав найцінніше — своє життя. Василь став справжнім Героєм. Прошу Вас, шановний пане Президенте, відзначити подвиг мого чоловіка Томашевського Василя Васильовича, присвоївши йому звання Героя України (посмертно). Його ім’я має стати символом мужності, патріотизму та любові до рідної землі. Ми маємо навіки зберегти пам’ять про нашого Захисника, який без страху й сумніву, з вірою та любов’ю в серці до рідного міста й країни, сміливо відстоював волю та незалежність українського народу. Ця петиція — найменше, що ми можемо зробити для вшанування його пам’яті. Він віддав найцінніше за нас із вами — своє життя. Уклін та шана Герою! Вічна пам’ять! Слава Україні! З повагою Томашевська Ірина Юріївна

Шановний пане Президенте!

Від імені дружини, рідних та всіх, хто вшановує пам’ять Героїв, звертаюся до Вас із проханням про присвоєння посмертного звання Героя України моєму чоловікові — Томашевському Василю Васильовичу (25 квітня 1999 року народження), жителю міста Тернополя, військовослужбовцю Збройних Сил України, який служив розвідником-далекомірником відділення управління командира батареї четвертої самохідної артилерійської батареї другого самохідного артилерійського дивізіону військової частини А3215.

У ході бойових дій Василь неодноразово зазнавав контузій різного ступеня, але, незважаючи на це, віддано захищав свій народ і свою країну.

Востаннє 7 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новопавлівка Запорізької області мій чоловік загинув від поранень, несумісних із життям. Він залишався вірним Батьківщині до останнього подиху. Його смерть стала тяжкою втратою для родини, побратимів та всієї України.

Усе своє життя Василь був відданий служінню своїй державі. У 19 років він підписав контракт із військовою частиною, а з початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України, де служив розвідником-далекомірником у самохідно-артилерійському дивізіоні.

Своїм вибором Василь став для всіх прикладом мужності, хоробрості та відданості своїй державі. Він жодної хвилини не вагався у своєму рішенні.

Його мужність і самопожертва заслуговують на найвищу нагороду нашої держави. Він завжди підтримував своїх побратимів, був для них наставником, передавав свій досвід та знання. Його душа була сповнена патріотизму, а вчинки — безмежної відданості народу України. Василь часто говорив, що готовий віддати життя заради майбутнього своєї держави. Його самопожертва є прикладом для всіх нас і заслуговує на визнання на найвищому рівні.

Як і кожен Герой, Василь мав мрії та плани на майбутнє, які, на жаль, вже ніколи не здійсняться. Він заради нас із вами віддав найцінніше — своє життя. Василь став справжнім Героєм.

Прошу Вас, шановний пане Президенте, відзначити подвиг мого чоловіка Томашевського Василя Васильовича, присвоївши йому звання Героя України (посмертно). Його ім’я має стати символом мужності, патріотизму та любові до рідної землі.

Ми маємо навіки зберегти пам’ять про нашого Захисника, який без страху й сумніву, з вірою та любов’ю в серці до рідного міста й країни, сміливо відстоював волю та незалежність українського народу.

Ця петиція — найменше, що ми можемо зробити для вшанування його пам’яті. Він віддав найцінніше за нас із вами — своє життя.

Уклін та шана Герою! Вічна пам’ять! Слава Україні!

З повагою
Томашевська Ірина Юріївна