№22/258528-еп
Про присвоєння почесного звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ"(посмертно), Куриця Олександр Михайлович
Автор (ініціатор): Куриця Іванна Михайлівна
Дата оприлюднення: 15 січня 2026
Про присвоєння почесного звання "Герой України"(посмертно).
Шановний Пане Президенте! Я рідна сестра захисника Куриці Олександра Михайловича, прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України(посмертно). Звертаюсь до Вас із найглибшим болем та величезною втратою!!!
Мій єдиний брат, військовослужбовець Куриця Олександр Михайлович 08.08.2002 р.н. сапер 1-го інженерно- саперного відділення 1-го інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 1-го інженерного батальйону військової частини А3817 загинув 16.02.2025 року в районі н.п. Улакли Великоновосілівського району Донецької області під час виконання бойового завдання проявивши мужність,відвагу та вірність Батьківщині.
Куриця Олександр Михайлович народився 08.08.2002року у селі Кіреші Хустського району Закарпатської області. Тут він зростав, навчався, тут формувалась його особистість.
24 листопада 2020року Олександр призваний на військову службу.
В 2023 році вступив до лав Зброїних Сил України за контрактом.
26 грудня 2023 року за участі у бойових діях під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання неподалік н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу.
Весною 2024 року був нагороджений Відзнакою Міністра Оборони України "За Поранення"
За час проходження служби на посаді сапера, Олександр зарекомендував себе з позитивної сторони, вміло діяв в складних обставинах.Він був вірним побратимом, на якого завжди можна було покластись, завжди вмів підтримати та підбадьорити.
16.02.2025 року поблизу н.п. Улакли Донецької області Олександр загинув.... Поховали Олександра 05.12.2025 року в рідному селі.
Цілих 9,5 місяців болю, страждань, відчаю, розшуку, що дасть Бог і він знайдеться. Але дива не сталося...
Його життя дуже швидко обірвалося... В свої 22 роки лише жити й жити, стільки всього не встиг(завести сімʼю, народити дітей)...
Олександр відважно йшов на захист без вагань! За ним залишилась памʼять щирого та усміхненого хлопчини, його подвиги та гордість, що він мій брат...
Дякуємо за мужність, що стояв до останнього подиху за нас та Батьківщину!!!
Шановний Пане Президенте! Я рідна сестра захисника Куриці Олександра Михайловича, прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України(посмертно). Звертаюсь до Вас із найглибшим болем та величезною втратою!!!
Мій єдиний брат, військовослужбовець Куриця Олександр Михайлович 08.08.2002 р.н. сапер 1-го інженерно- саперного відділення 1-го інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 1-го інженерного батальйону військової частини А3817 загинув 16.02.2025 року в районі н.п. Улакли Великоновосілівського району Донецької області під час виконання бойового завдання проявивши мужність,відвагу та вірність Батьківщині.
Куриця Олександр Михайлович народився 08.08.2002року у селі Кіреші Хустського району Закарпатської області. Тут він зростав, навчався, тут формувалась його особистість.
24 листопада 2020року Олександр призваний на військову службу.
В 2023 році вступив до лав Зброїних Сил України за контрактом.
26 грудня 2023 року за участі у бойових діях під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання неподалік н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу.
Весною 2024 року був нагороджений Відзнакою Міністра Оборони України "За Поранення"
За час проходження служби на посаді сапера, Олександр зарекомендував себе з позитивної сторони, вміло діяв в складних обставинах.Він був вірним побратимом, на якого завжди можна було покластись, завжди вмів підтримати та підбадьорити.
16.02.2025 року поблизу н.п. Улакли Донецької області Олександр загинув.... Поховали Олександра 05.12.2025 року в рідному селі.
Цілих 9,5 місяців болю, страждань, відчаю, розшуку, що дасть Бог і він знайдеться. Але дива не сталося...
Його життя дуже швидко обірвалося... В свої 22 роки лише жити й жити, стільки всього не встиг(завести сімʼю, народити дітей)...
Олександр відважно йшов на захист без вагань! За ним залишилась памʼять щирого та усміхненого хлопчини, його подвиги та гордість, що він мій брат...
Дякуємо за мужність, що стояв до останнього подиху за нас та Батьківщину!!!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Петросянц Ольга Віталіївна
15 квітня 2026
2.
Валюк Ірина Віталіївна
15 квітня 2026
3.
Кравець Юлія Володимирівна
15 квітня 2026
4.
Когадько Ігор Іванович
15 квітня 2026
5.
Янишенко Орислава Іванівна
15 квітня 2026
6.
Омельянець Олександра Олександрівна
15 квітня 2026
7.
Мазуркевич Олена Олексіївна
15 квітня 2026
8.
Сидоренко Аліна Олександрівна
15 квітня 2026
9.
Бондалетова Лариса Сергіївна
15 квітня 2026
10.
Петрук Дмитро Миколайович
15 квітня 2026
11.
Виборна Вікторія Дмитрівна
15 квітня 2026
12.
Хлєбутіна Анна В'ячеславівна
15 квітня 2026
13.
Дубіцька Антоніна Іванівна
15 квітня 2026
14.
Оверчук Юлія Сергіївна
14 квітня 2026
15.
Пекар Вікторія Віталіївна
14 квітня 2026
16.
Чубіна Світлана Володимирівна
14 квітня 2026
17.
Жуленко Валентина Андріївна
14 квітня 2026
18.
Гопей Денис Вікторович
14 квітня 2026
19.
Яценко Галина Михайлівна
14 квітня 2026
20.
Колесник Катерина Іванівна
14 квітня 2026
21.
Махароблідзе Давид Марленович
14 квітня 2026
22.
Митко Марта Іванівна
14 квітня 2026
23.
Бєлік Альона Євгенівна
14 квітня 2026
24.
Моцева Юлія Олексіївна
14 квітня 2026
25.
Пігуля Аліна Анатоліївна
14 квітня 2026
26.
Поповська Майя Леонідівна
14 квітня 2026
27.
Дударь Світлана Миколаївна
14 квітня 2026
28.
Колихаліна Ганна Олександрівна
14 квітня 2026
29.
Бідун Орися Степанівна
14 квітня 2026
30.
Воскобойник Любов Юріївна
14 квітня 2026