№22/258528-еп
Про присвоєння почесного звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ"(посмертно), Куриця Олександр Михайлович
Автор (ініціатор): Куриця Іванна Михайлівна
Дата оприлюднення: 15 січня 2026
Про присвоєння почесного звання "Герой України"(посмертно).
Шановний Пане Президенте! Я рідна сестра захисника Куриці Олександра Михайловича, прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України(посмертно). Звертаюсь до Вас із найглибшим болем та величезною втратою!!!
Мій єдиний брат, військовослужбовець Куриця Олександр Михайлович 08.08.2002 р.н. сапер 1-го інженерно- саперного відділення 1-го інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 1-го інженерного батальйону військової частини А3817 загинув 16.02.2025 року в районі н.п. Улакли Великоновосілівського району Донецької області під час виконання бойового завдання проявивши мужність,відвагу та вірність Батьківщині.
Куриця Олександр Михайлович народився 08.08.2002року у селі Кіреші Хустського району Закарпатської області. Тут він зростав, навчався, тут формувалась його особистість.
24 листопада 2020року Олександр призваний на військову службу.
В 2023 році вступив до лав Зброїних Сил України за контрактом.
26 грудня 2023 року за участі у бойових діях під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання неподалік н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу.
Весною 2024 року був нагороджений Відзнакою Міністра Оборони України "За Поранення"
За час проходження служби на посаді сапера, Олександр зарекомендував себе з позитивної сторони, вміло діяв в складних обставинах.Він був вірним побратимом, на якого завжди можна було покластись, завжди вмів підтримати та підбадьорити.
16.02.2025 року поблизу н.п. Улакли Донецької області Олександр загинув.... Поховали Олександра 05.12.2025 року в рідному селі.
Цілих 9,5 місяців болю, страждань, відчаю, розшуку, що дасть Бог і він знайдеться. Але дива не сталося...
Його життя дуже швидко обірвалося... В свої 22 роки лише жити й жити, стільки всього не встиг(завести сімʼю, народити дітей)...
Олександр відважно йшов на захист без вагань! За ним залишилась памʼять щирого та усміхненого хлопчини, його подвиги та гордість, що він мій брат...
Дякуємо за мужність, що стояв до останнього подиху за нас та Батьківщину!!!
Шановний Пане Президенте! Я рідна сестра захисника Куриці Олександра Михайловича, прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України(посмертно). Звертаюсь до Вас із найглибшим болем та величезною втратою!!!
Мій єдиний брат, військовослужбовець Куриця Олександр Михайлович 08.08.2002 р.н. сапер 1-го інженерно- саперного відділення 1-го інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 1-го інженерного батальйону військової частини А3817 загинув 16.02.2025 року в районі н.п. Улакли Великоновосілівського району Донецької області під час виконання бойового завдання проявивши мужність,відвагу та вірність Батьківщині.
Куриця Олександр Михайлович народився 08.08.2002року у селі Кіреші Хустського району Закарпатської області. Тут він зростав, навчався, тут формувалась його особистість.
24 листопада 2020року Олександр призваний на військову службу.
В 2023 році вступив до лав Зброїних Сил України за контрактом.
26 грудня 2023 року за участі у бойових діях під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання неподалік н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу.
Весною 2024 року був нагороджений Відзнакою Міністра Оборони України "За Поранення"
За час проходження служби на посаді сапера, Олександр зарекомендував себе з позитивної сторони, вміло діяв в складних обставинах.Він був вірним побратимом, на якого завжди можна було покластись, завжди вмів підтримати та підбадьорити.
16.02.2025 року поблизу н.п. Улакли Донецької області Олександр загинув.... Поховали Олександра 05.12.2025 року в рідному селі.
Цілих 9,5 місяців болю, страждань, відчаю, розшуку, що дасть Бог і він знайдеться. Але дива не сталося...
Його життя дуже швидко обірвалося... В свої 22 роки лише жити й жити, стільки всього не встиг(завести сімʼю, народити дітей)...
Олександр відважно йшов на захист без вагань! За ним залишилась памʼять щирого та усміхненого хлопчини, його подвиги та гордість, що він мій брат...
Дякуємо за мужність, що стояв до останнього подиху за нас та Батьківщину!!!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Чечель Олег Олександрович
28 лютого 2026
2.
Авдєєва Тетяна Семенівна
28 лютого 2026
3.
Лиса Катерина Валеріївна
28 лютого 2026
4.
Кузь Катерина Олександрівна
28 лютого 2026
5.
Черниш Наталія Василівна
27 лютого 2026
6.
Сиворакша Світлана Юріївна
27 лютого 2026
7.
Жало Софія Володимирівна
27 лютого 2026
8.
Флінта Анастасія Вікторівна
27 лютого 2026
9.
Колісник Тетяна Володимирівна
27 лютого 2026
10.
Омельченко Людмила Миколаївна
27 лютого 2026
11.
Бридковська Олена Миколаївна
27 лютого 2026
12.
Тарасюк Марія Василівна
27 лютого 2026
13.
Гаврилюк Маріанна Петрівна
27 лютого 2026
14.
Міщенко Майя Василівна
27 лютого 2026
15.
Тетерський Леонід Володимирович
27 лютого 2026
16.
Григор'єва Оксана Олександрівна
27 лютого 2026
17.
Галушко Наталія Володимирівна
27 лютого 2026
18.
Пронькіна Олена Михайлівна
27 лютого 2026
19.
Кіпень Ірина Дмитрівна
27 лютого 2026
20.
Майсон Юрій Миколайович
27 лютого 2026
21.
Соломончук Вікторія Євгенівна
27 лютого 2026
22.
Шелудченко Іванна Миколаївна
27 лютого 2026
23.
Яцентюк Вікторія Володимирівна
27 лютого 2026
24.
Ковальчук Юлія Іванівна
27 лютого 2026
25.
Борозенець Юлія Юріївна
27 лютого 2026
26.
Педько Дар'я Михайлівна
27 лютого 2026
27.
Лаврова Інна Петрівна
27 лютого 2026
28.
Гордієнко Марія Володимирівна
27 лютого 2026
29.
Андреїшина Ірина Олександрівна
26 лютого 2026
30.
Паньонтко Світлана Федорівна
26 лютого 2026
3003
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 47 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.