№22/258528-еп
Про присвоєння почесного звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ"(посмертно), Куриця Олександр Михайлович
Автор (ініціатор): Куриця Іванна Михайлівна
Дата оприлюднення: 15 січня 2026
Про присвоєння почесного звання "Герой України"(посмертно).
Шановний Пане Президенте! Я рідна сестра захисника Куриці Олександра Михайловича, прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України(посмертно). Звертаюсь до Вас із найглибшим болем та величезною втратою!!!
Мій єдиний брат, військовослужбовець Куриця Олександр Михайлович 08.08.2002 р.н. сапер 1-го інженерно- саперного відділення 1-го інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 1-го інженерного батальйону військової частини А3817 загинув 16.02.2025 року в районі н.п. Улакли Великоновосілівського району Донецької області під час виконання бойового завдання проявивши мужність,відвагу та вірність Батьківщині.
Куриця Олександр Михайлович народився 08.08.2002року у селі Кіреші Хустського району Закарпатської області. Тут він зростав, навчався, тут формувалась його особистість.
24 листопада 2020року Олександр призваний на військову службу.
В 2023 році вступив до лав Зброїних Сил України за контрактом.
26 грудня 2023 року за участі у бойових діях під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання неподалік н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу.
Весною 2024 року був нагороджений Відзнакою Міністра Оборони України "За Поранення"
За час проходження служби на посаді сапера, Олександр зарекомендував себе з позитивної сторони, вміло діяв в складних обставинах.Він був вірним побратимом, на якого завжди можна було покластись, завжди вмів підтримати та підбадьорити.
16.02.2025 року поблизу н.п. Улакли Донецької області Олександр загинув.... Поховали Олександра 05.12.2025 року в рідному селі.
Цілих 9,5 місяців болю, страждань, відчаю, розшуку, що дасть Бог і він знайдеться. Але дива не сталося...
Його життя дуже швидко обірвалося... В свої 22 роки лише жити й жити, стільки всього не встиг(завести сімʼю, народити дітей)...
Олександр відважно йшов на захист без вагань! За ним залишилась памʼять щирого та усміхненого хлопчини, його подвиги та гордість, що він мій брат...
Дякуємо за мужність, що стояв до останнього подиху за нас та Батьківщину!!!
Шановний Пане Президенте! Я рідна сестра захисника Куриці Олександра Михайловича, прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України(посмертно). Звертаюсь до Вас із найглибшим болем та величезною втратою!!!
Мій єдиний брат, військовослужбовець Куриця Олександр Михайлович 08.08.2002 р.н. сапер 1-го інженерно- саперного відділення 1-го інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 1-го інженерного батальйону військової частини А3817 загинув 16.02.2025 року в районі н.п. Улакли Великоновосілівського району Донецької області під час виконання бойового завдання проявивши мужність,відвагу та вірність Батьківщині.
Куриця Олександр Михайлович народився 08.08.2002року у селі Кіреші Хустського району Закарпатської області. Тут він зростав, навчався, тут формувалась його особистість.
24 листопада 2020року Олександр призваний на військову службу.
В 2023 році вступив до лав Зброїних Сил України за контрактом.
26 грудня 2023 року за участі у бойових діях під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання неподалік н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу.
Весною 2024 року був нагороджений Відзнакою Міністра Оборони України "За Поранення"
За час проходження служби на посаді сапера, Олександр зарекомендував себе з позитивної сторони, вміло діяв в складних обставинах.Він був вірним побратимом, на якого завжди можна було покластись, завжди вмів підтримати та підбадьорити.
16.02.2025 року поблизу н.п. Улакли Донецької області Олександр загинув.... Поховали Олександра 05.12.2025 року в рідному селі.
Цілих 9,5 місяців болю, страждань, відчаю, розшуку, що дасть Бог і він знайдеться. Але дива не сталося...
Його життя дуже швидко обірвалося... В свої 22 роки лише жити й жити, стільки всього не встиг(завести сімʼю, народити дітей)...
Олександр відважно йшов на захист без вагань! За ним залишилась памʼять щирого та усміхненого хлопчини, його подвиги та гордість, що він мій брат...
Дякуємо за мужність, що стояв до останнього подиху за нас та Батьківщину!!!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Чубіна Світлана Володимирівна
14 квітня 2026
2.
Жуленко Валентина Андріївна
14 квітня 2026
3.
Гопей Денис Вікторович
14 квітня 2026
4.
Яценко Галина Михайлівна
14 квітня 2026
5.
Колесник Катерина Іванівна
14 квітня 2026
6.
Махароблідзе Давид Марленович
14 квітня 2026
7.
Митко Марта Іванівна
14 квітня 2026
8.
Бєлік Альона Євгенівна
14 квітня 2026
9.
Моцева Юлія Олексіївна
14 квітня 2026
10.
Пігуля Аліна Анатоліївна
14 квітня 2026
11.
Поповська Майя Леонідівна
14 квітня 2026
12.
Дударь Світлана Миколаївна
14 квітня 2026
13.
Колихаліна Ганна Олександрівна
14 квітня 2026
14.
Бідун Орися Степанівна
14 квітня 2026
15.
Воскобойник Любов Юріївна
14 квітня 2026
16.
Добра Лариса Віталіївна
14 квітня 2026
17.
Вавренюк Олена Анатоліївна
14 квітня 2026
18.
Кияшко Раїса Володимирівна
14 квітня 2026
19.
Пацкаль Наталія Ярославівна
14 квітня 2026
20.
Макогін Оксана Богданівна
14 квітня 2026
21.
Приходько Діана Ігорівна
14 квітня 2026
22.
Гасілін Олександр Миколайович
14 квітня 2026
23.
Андреєва Наталія Василівна
14 квітня 2026
24.
Вернигора Яна Романівна
14 квітня 2026
25.
Затона Тетяна Володимирівна
14 квітня 2026
26.
Шелест Анастасія Станіславівна
14 квітня 2026
27.
Коханчик Віра Миколаївна
14 квітня 2026
28.
Федорчук Роман Романович
14 квітня 2026
29.
Рябоконь Яна Сергіївна
14 квітня 2026
30.
Галан Ірина Романівна
14 квітня 2026
3431
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.