Прошу розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка» військовослужбовцю Збройних Сил України — старшому солдату Цапу Василю Сергійовичу, 15.01.1998 року народження, гранатометнику 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини А3137, 56 окремої механізованої бригади, позивний «Тихий».

Прошу розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) та нагородження орденом «Золота Зірка» мого сина, брата, чоловіка та люблячого батька, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю, проявивши виключну мужність, незламний дух і готовність до самопожертви за наш наступний день під українським прапором, не осоромивши рідної землі — старшого солдата, гранатометника 2 механізованого відділення, 2 механізованого взводу, механізованої роти військової частини А3137, 56 бригади Цапа Василя Сергійовича, 15.01.1998 року народження ,позивний «Тихий».


Свій військовий шлях Цап Василь розпочав зі строкової служби 12.10.2018 року у військовій частині А3211, с. Старичі, Яворівського району, Львівської області. Спочатку він проходив підготовку як курсант у спеціальному підрозділі «Барс». Згодом, у складі військової частини А4590, 58 бригади, м. Глухів, Сумської області, отримав звання сапера. У 2019 році у складі тієї ж військової частини А4590 отримав звання стрільця та помічника гранатометника.

Його глибоке, свідоме бажання служити Україні, забезпечити спокій та безпеку для дітей стали вирішальними при підписанні контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України з 28.08.2019 року.

Від цього дня Василь не лише продовжив службу, а й брав на себе відповідальність у свої юні роки, демонструючи стійкість, рішучість та відданість обов’язку.

На початку контрактної служби у 2019 році, у віці лише 21 року, Василь без вагань виконував бойові завдання спочатку в районі Горлівки, а згодом — під Донецьким аеропортом. Попри молодий вік, він приймав оборону на одному з найскладніших і стратегічно важливих напрямків, демонструючи зрілість, відповідальність та відданість військовому обов’язку.

Зокрема, брав участь у бойових діях у районах населених пунктів Білогорівка, Зайцеве, Клинове, де під час виконання завдань були успішно здійснені бойові операції.

Під час штурмових дій у населеному пункті Буди його готовність діяти в критичних ситуаціях сприяла успішному виконанню поставлених цілей та збереженню боєздатності підрозділу.

В населеному пункті Лукашівка в ході проведення операції знищив більше п’яти одиниць техніки ворога, було підбиття БМП противника, прикривав позиції для стримування противника та перегрупування контрнаступу на ворожі сили.

Брав участь у штурмових діях в районі переправи Сіверський Донець, сприяючи утриманню позицій, відбиттю противника та забезпеченню маневру підрозділу для подальшого просування українських сил.

З початком повномасштабного вторгнення перебував у Чернігівській області, тримав оборону населених пунктів, активно приймав участь в евакуації цивільного населення та своїх побратимів. Василь рятував цивільних людей із зони активних бойових дій, часто під постійною загрозою для власного життя, проявляючи мужність та відвагу.

У період кінця 2022 — початку 2023 року виконував бойові завдання в Запорізькій області на напрямку Оріхів, Гуляйполе, де в умовах підвищеної небезпеки здійснював стримання наступальних дій противника, забезпечуючи утримання оборонних позицій та відбиття ворожої техніки.

Одним із найвизначніших і найскладніших етапів бойового шляху Василя стало виконання операції в Серебрянському лісі у березні 2023 року — одному з найнебезпечніших напрямків того періоду, який для багатьох військових став справжнім випробуванням на межі людських можливостей.

Під час виконання завдання він отримав осколкове поранення у відділ спини (таз) та контузію важкого ступеня. Після недовготривалої реабілітації він повернувся на службу. З початку контрактної служби Василь отримав понад вісім контузій різного ступеня тяжкості, але залишався на фронті, тримаючи оборону та виконуючи завдання на Донецькому напрямку під Бахмутом. Попри сильні болі в спині і обмежений час для евакуації, він не залишав своїх побратимів: проходив по кілька кілометрів, виносячи на собі тіла до евакуаційної машини.

За період бойового шляху Василя його дії стали доказом неймовірної відданості, мудрості, мужності, героїзму та готовності йти на самопожертву у найскладніших умовах. Його високий рівень підготовки, злагоджена робота в підрозділі та здатність ефективно діяти в бойових умовах проявляли його як надійного бійця.

У службових характеристиках він неодноразово відзначався як дисциплінований, цілеспрямований військовослужбовець, якому довіряли виконання надскладних завдань. Завдяки високій оцінці з боку командування Василю довіряли виконання завдань із використанням сучасного озброєння західного зразка, протитанковими засобами Javelin.

У складі 56-ї бригади Василю було доручено керівництво групою під час виконання бойових завдань, що свідчило про його авторитетність і лідерські якості, стійкість у своїх цінностях та діях.

Весь вище вказаний бойовий досвід підтверджується відповідними бойовими наказами та журналами бойових дій. За участь в обороні Донецької, Луганської, Чернігівської, Сумської, Запорізької та Харківської областей він був нагороджений:
• медаллю «Незламним Героям Російсько-Української Війни» від Оперативно-тактичного угруповання «Солідар»;
• медаллю «За оборону Чернігова»;
• почесним нагрудним знаком командира 16-го батальйону;
• а також великою кількістю подяк та відзнак, що засвідчували його високий рівень підготовки, відданість військовому обов’язку, професійні знання військової тематики та якісне виконання поставлених завдань.

Побратими згадують його як людину сильного характеру, щиру, справедливу. До останнього залишався вірним своєму бойовому братерству. Це людина-опора: його спокій, людяність і внутрішня сила підтримували побратимів у найскладніших умовах служби. «Василь був справжнім сином України, народженим воювати і захищати свою землю» — відгукуються про нього бойові товариші.

Життя Василя обірвалося під час виконання бойового завдання 07.09.2023 року в Донецькій області, Бахмутського району, населеному пункті Оріхово-Василівка, коли він, не склавши зброю, до останнього подиху залишався вірним присязі, своєму підрозділу та Україні.

Його бойовий шлях у такому молодому віці, самовіддана служба, особиста мужність, відповідальність за побратимів і готовність жертвувати собою заради української нації, спокою та миру сім’ї є прикладом справжнього воїна, найкращого сина держави України.

Враховуючи його визначний внесок у захист суверенітету й територіальної цілісності України, Пане Президенте, ми від усієї родини, громади, близьких та побратимів просимо підтримати петицію та присвоїти Цапу Василю Сергійовичу почесне звання «Герой України» (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка» як вияв найвищої державної шани та вдячності за віддане життя.

Для рідних він був опорою, люблячим сином, чоловіком, найкращим батьком та братом.
Для побратимів — справжньою підтримкою та надійним товаришем.
Для України — воїном, який до останнього стояв за свій народ.
Його пам’ять назавжди залишиться живою в серцях тих, хто його знав і любив.