Шановний Пане Президенте!
Ми, матір, родина, друзі та побратими, звертаємось до Вас із щирим проханням -посмертно присвоїти найкращу державну нагороду України -звання Героя України. Нашому рідному, справжньому патріоту, захиснику військовослужбовцю-солдату Коливаю Олексію Михайловичу.
Просимо Вас, Володимире Олександровичу, вшанувати його памʼять та подвиг, як знак вдячності українського народу за його безцінний внесок у нашу спільну боротьбу за волю та гідність.
Він був гордістю сім’ї, люблячим сином, батьком трьох малолітніх дітей, чоловіком, братом. Був щирим, добрим. Людиною з великим люблячим серцем! Він любив життя і мав багато планів, мріяв після перемоги втілювати їх у життя. Але понад усе він любив Україну. Він був мужнім і відважним, завжди рвався нас захистити. Віддав найцінніше що в нього було за нас з вами, за майбутнє своїх дітей, за суверенітет України-своє життя.
Олексій Михайлович Коливай народився 19 квітня 1994 року в селі Шевченково Броварського району. Проживав у селі Марківці Бобровицької громади.
З 2000 по 2011 роки навчався у Марковецькій середній загальноосвітній школі.
З 2011 по 2013 роки навчався в Київському професійному ліцеї транспорту та здобув спеціальність «слюсаря-електрика».
Після закінчення навчального закладу працював на посадах:
ТОВ «ФОЗЗІ – ФУД» вантажником (2013 р.р.);
КП «Київський метрополітен» у підрозділі «Електромеханічна служба» слюсарем-ремонтником (2014-2017 р.р.);
ТОВ «Логістик юніон» , комірником (2018 р.р.);
КП «Київський метрополітен» у підрозділі «Електромеханічна служба» слюсарем-ремонтником (2019 – 2021 р.р.);
ТОВ «Автоцентр Європа – Сервіс», рихтувальник кузовів, (2021-2022 р.р.).
Одружився, в сім'ї народилося троє дітей.
Незважаючи на те, що мав трьох неповнолітніх дітей та брата і сестру які мають групу інвалідності за покликом серця Олексій Михайлович 27 липня 2023 став на захист Батьківщини та українського народу від російського агресора. Військову службу проходив у складі військової частини А7280.
Олексій Коливай загинув 19 грудня 2024 року в Запорізькій області під час виконання бойового завдання. Виявив неабияку мужність, відвагу та готовність до самопожертви.
Олексій Михайлович назавжди залишився вірним Військовій присязі українському народові. Загибель пов’язана із захистом Батьківщини в боротьбі за незалежність та свободу України.
Прошу Вас, пане Президенте, гідно вшанувати пам’ять мого сина — Людини, яка віддала своє життя за Україну, — присвоївши йому звання Героя України (посмертно).
Після його загибелі без батьківської підтримки, любові й тепла залишилося троє неповнолітніх дітей. Для нас він назавжди залишиться Героєм, нашим захисником і прикладом сили духу. Ми щиро віримо, що його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду.
Уклін і шана Героям!
Слава Україні!
Слава Збройним Силам України!
З глибокою повагою,
Борисенко Надія