Пане президенте
Я дружина загиблого бойового медика прошу присвоїти звання героя України моєму чоловіку.
"Думбадзе Тимур Ілларіонович народився 3 жовтня 1991 року в місті Запоріжжя.Сержант Думбадзе Тимур Ілларіонович був мобілізований 15 червня 2015 року,в липні 2016 року був звільнений з лав збройних сил України.Повернувся працювати на жд Запоріжжя-1 провідником,в лютому 2017 року Тимур підписав свій перший контракт за яким прослужив до лютого 2019 року.Потім мій чоловік знов повернувся на станцію жд Запоріжжя-1,працювати провідником,але не надовго.Весною 24 квітня 2021 року мій чоловік підписав контракт,та продовжив виконувати обов'язки бойового медика.Також виконував обов'язки старшого навідника розрахунку самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А0693.Сержант Думбадзе Тимур Ілларіонович,1991 р.н,вірний військовій присязі,виявивши стійкість та мужність у бою зв нашу Батьківщину,брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України,захисту населення та інтересів держави у зв'язку агресії російської федерації проти України.Будучи вірний військовій присязі під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Закітне,Краматорського району,Донецької області.Мій чоловік Думбадзе Тимур Ілларіонович загинув 30 жовтня 2024 року.Світла пам'ять відважному воїну,який віддав своє життя за свободу,гідність та суверенітет України.Йому було всього 33,він був грузин за походженням-але душею і серцем став воїном України.Він був мужнім,сильним духом,вірним присязі та побратимам,його добре серце та вправні руки врятували не одного пораненого бійця,захищаючи нашу землю він не шукав слави.А щоденно доводив своєю відданістю що справжній герой-це той хто ставе обов'язок вище за себе.Вдома на нього чекали найбідніші,любляча дружина та двоє маленьких синів.Для мене він був не лише чоловіком,а для дітей батьком.А прикладом справжнього чоловіка,мужнього,доброго,турботливого.Він виховував у синах честь,повагу до людей та любов до Батьківщини.Його життя-це приклад великої жертовності,а його смерть невимовний біль для нас.Ми пам'ятаємо його як героя,який боровся не лише за Україну,а за мир всіх вільних народів.Мій чоловік Думбадзе Тимур Ілларіонович був нагороджений орденом за мужність 3 ступеня посмертно,також має медаль учасника бойових дій,також має почесну відзнаку"Хрест 54 ОМБР".
Звання героя України дуже важливе для дітей загиблого бойового медика Думбадзе Тимура Ілларіоновича.