№22/258736-еп
Шановний пане Президенте України! Ми родина загиблого дружина, діти та їх сім'ї. Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Збройних Сил України Кобець Сергію Миколайовичу (10.05.1979 року - 04.01.2026 року) який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Автор (ініціатор): Кобець Умугані Курбанівна
Дата оприлюднення: 19 січня 2026
Шановний пане Президенте України!
Ми родина загиблого дружина, діти та їх сім'ї.
Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Збройних Сил України Кобець Сергію Миколайовичу (10.05.1979 року - 04.01.2026 року) який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Народився 10 травня 1979 року в селі Теліжинці Київської обл. У рідному селі він закінчив школу. Після навчання працював у будівельній бригаді. Згодом проходив строкову військову службу. Повернувшись з армії, проживав у Теліжинцях та продовжив трудову діяльність за обраним напрямком будівництво. Там він одружився.
24 січня 2024 року Сергій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Був старшим наводчик артилерії , потім Кулеметник 3 десантно-штурмового відділення 9 десантно-
штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А2582, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Без вагань став на захист держави, родини та свого народу. Він був сильним, витривалим і надійним воїном, який до останнього залишався вірним військовій присязі та Україні, був під Вовчанськом Харківської обл. більше року там він був старшим наводчиком артилерії, потім в Гришине Донецької області там кулеметником його життя було віддано за наш спокій.
Також був нагороджений Відзнакою Міністерства Оборони України за поранення. Яке отримав 23.01.2025 року під Вовчанськом Харківської області.
Нажаль 4 січня 2026 року в населеному пункті Гришине Донецької області Сергій Миколайович загинув. Він служив там, де було найважче, не уникав відповідальності й залишався в строю до кінця.
У скорботі залишилися дружина Умугані Курбанівна, сини Владислав і Ігор, донька Валентина, онуки Анна, Ваня, Андріана та брат Олександр.
Ми родина загиблого дружина, діти та їх сім'ї.
Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Збройних Сил України Кобець Сергію Миколайовичу (10.05.1979 року - 04.01.2026 року) який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Народився 10 травня 1979 року в селі Теліжинці Київської обл. У рідному селі він закінчив школу. Після навчання працював у будівельній бригаді. Згодом проходив строкову військову службу. Повернувшись з армії, проживав у Теліжинцях та продовжив трудову діяльність за обраним напрямком будівництво. Там він одружився.
24 січня 2024 року Сергій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Був старшим наводчик артилерії , потім Кулеметник 3 десантно-штурмового відділення 9 десантно-
штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А2582, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Без вагань став на захист держави, родини та свого народу. Він був сильним, витривалим і надійним воїном, який до останнього залишався вірним військовій присязі та Україні, був під Вовчанськом Харківської обл. більше року там він був старшим наводчиком артилерії, потім в Гришине Донецької області там кулеметником його життя було віддано за наш спокій.
Також був нагороджений Відзнакою Міністерства Оборони України за поранення. Яке отримав 23.01.2025 року під Вовчанськом Харківської області.
Нажаль 4 січня 2026 року в населеному пункті Гришине Донецької області Сергій Миколайович загинув. Він служив там, де було найважче, не уникав відповідальності й залишався в строю до кінця.
У скорботі залишилися дружина Умугані Курбанівна, сини Владислав і Ігор, донька Валентина, онуки Анна, Ваня, Андріана та брат Олександр.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Шадура Софія Анатоліївна
19 квітня 2026
2.
Сова Марія Олегівна
19 квітня 2026
3.
Остапчук Ніна Леонідівна
19 квітня 2026
4.
Дегтярьова Віра Олександрівна
19 квітня 2026
5.
Гапонюк Михайло Анатолійович
19 квітня 2026
6.
Селенко Ірина Василівна
19 квітня 2026
7.
Герман Дар'я Володимирівна
19 квітня 2026
8.
Басараба Інна Володимирівна
19 квітня 2026
9.
Кавтіашвілі Вікторія Арчилівна
19 квітня 2026
10.
Самусенко Світлана Вікторівна
19 квітня 2026
11.
Медведський Дмитро Олегович
19 квітня 2026
12.
Ксьонз Ліна Сергіївна
19 квітня 2026
13.
Черкова Тетяна Миколаївна
19 квітня 2026
14.
Петрів Марія Василівна
19 квітня 2026
15.
Рябчук Ганна Михайлівна
18 квітня 2026
16.
Біла Зоя Володимирівна
18 квітня 2026
17.
Прокопчук Марія Зеновіївна
18 квітня 2026
18.
Оніщенко Наталія Владиславівна
18 квітня 2026
19.
Нікітіна Людмила Миколаївна
18 квітня 2026
20.
Ковальчук Марія Григорівна
18 квітня 2026
21.
Холькіна Майя Михайлівна
18 квітня 2026
22.
Гончарова Наталя Олександрівна
18 квітня 2026
23.
Горпишина Ірина Андріївна
18 квітня 2026
24.
Надольська Ольга Василівна
18 квітня 2026
25.
Ковальова Світлана Федорівна
18 квітня 2026
26.
Беля Юлія Вікторівна
18 квітня 2026
27.
Саско Наталія Володимирівна
18 квітня 2026
28.
Хавелко Світлана Юріївна
18 квітня 2026
29.
Зеленська Віта Володимирівна
18 квітня 2026
30.
Горносталь Оксана Володимирівна
18 квітня 2026