№22/258736-еп
Шановний пане Президенте України! Ми родина загиблого дружина, діти та їх сім'ї. Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Збройних Сил України Кобець Сергію Миколайовичу (10.05.1979 року - 04.01.2026 року) який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Автор (ініціатор): Кобець Умугані Курбанівна
Дата оприлюднення: 19 січня 2026
Шановний пане Президенте України!
Ми родина загиблого дружина, діти та їх сім'ї.
Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Збройних Сил України Кобець Сергію Миколайовичу (10.05.1979 року - 04.01.2026 року) який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Народився 10 травня 1979 року в селі Теліжинці Київської обл. У рідному селі він закінчив школу. Після навчання працював у будівельній бригаді. Згодом проходив строкову військову службу. Повернувшись з армії, проживав у Теліжинцях та продовжив трудову діяльність за обраним напрямком будівництво. Там він одружився.
24 січня 2024 року Сергій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Був старшим наводчик артилерії , потім Кулеметник 3 десантно-штурмового відділення 9 десантно-
штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А2582, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Без вагань став на захист держави, родини та свого народу. Він був сильним, витривалим і надійним воїном, який до останнього залишався вірним військовій присязі та Україні, був під Вовчанськом Харківської обл. більше року там він був старшим наводчиком артилерії, потім в Гришине Донецької області там кулеметником його життя було віддано за наш спокій.
Також був нагороджений Відзнакою Міністерства Оборони України за поранення. Яке отримав 23.01.2025 року під Вовчанськом Харківської області.
Нажаль 4 січня 2026 року в населеному пункті Гришине Донецької області Сергій Миколайович загинув. Він служив там, де було найважче, не уникав відповідальності й залишався в строю до кінця.
У скорботі залишилися дружина Умугані Курбанівна, сини Владислав і Ігор, донька Валентина, онуки Анна, Ваня, Андріана та брат Олександр.
Ми родина загиблого дружина, діти та їх сім'ї.
Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Збройних Сил України Кобець Сергію Миколайовичу (10.05.1979 року - 04.01.2026 року) який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Народився 10 травня 1979 року в селі Теліжинці Київської обл. У рідному селі він закінчив школу. Після навчання працював у будівельній бригаді. Згодом проходив строкову військову службу. Повернувшись з армії, проживав у Теліжинцях та продовжив трудову діяльність за обраним напрямком будівництво. Там він одружився.
24 січня 2024 року Сергій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Був старшим наводчик артилерії , потім Кулеметник 3 десантно-штурмового відділення 9 десантно-
штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А2582, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Без вагань став на захист держави, родини та свого народу. Він був сильним, витривалим і надійним воїном, який до останнього залишався вірним військовій присязі та Україні, був під Вовчанськом Харківської обл. більше року там він був старшим наводчиком артилерії, потім в Гришине Донецької області там кулеметником його життя було віддано за наш спокій.
Також був нагороджений Відзнакою Міністерства Оборони України за поранення. Яке отримав 23.01.2025 року під Вовчанськом Харківської області.
Нажаль 4 січня 2026 року в населеному пункті Гришине Донецької області Сергій Миколайович загинув. Він служив там, де було найважче, не уникав відповідальності й залишався в строю до кінця.
У скорботі залишилися дружина Умугані Курбанівна, сини Владислав і Ігор, донька Валентина, онуки Анна, Ваня, Андріана та брат Олександр.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Суханова Олена Владиславівна
05 квітня 2026
2.
Франк Діана Володимирівна
05 квітня 2026
3.
Русін Валентина Вікторівна
05 квітня 2026
4.
Фролова Світлана В'ячеславівна
05 квітня 2026
5.
Глєбов Ігор Олександрович
05 квітня 2026
6.
Руднєва Анастасія Миколаївна
05 квітня 2026
7.
Григорян Любов Олексіївна
05 квітня 2026
8.
Жомір Ольга Петрівна
05 квітня 2026
9.
Чікіна Євгенія Анатоліївна
05 квітня 2026
10.
Волкова Ольга Василівна
05 квітня 2026
11.
Бусецька Ольга Ярославівна
05 квітня 2026
12.
Кабачій Іван Петрович
04 квітня 2026
13.
Яцишин Ольга Степанівна
04 квітня 2026
14.
Делягіна Юлія Вікторівна
04 квітня 2026
15.
Величко Ірина Юріївна
04 квітня 2026
16.
Диндин Мар'яна Михайлівна
04 квітня 2026
17.
Ковальчук Катерина Миколаївна
04 квітня 2026
18.
Григор'єва Галина Онуфріївна
04 квітня 2026
19.
Болтава Вікторія Валентинівна
04 квітня 2026
20.
Кусовська Наталя Олександрівна
04 квітня 2026
21.
Попадич Марія Михайлівна
04 квітня 2026
22.
Базелюк Іванна Ярославівна
04 квітня 2026
23.
Довбаш Надія Іванівна
04 квітня 2026
24.
Киця Олена Володимирівна
03 квітня 2026
25.
Пилипів Оксана Іванівна
03 квітня 2026
26.
Школьна Вікторія Юріївна
03 квітня 2026
27.
Чухрай Олена Миколаївна
03 квітня 2026
28.
Проскурова Олена Миколаївна
03 квітня 2026
29.
Кретова Майя Володимирівна
03 квітня 2026
30.
Сивенко Оксана Григорівна
03 квітня 2026
3916
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 14 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.