№22/258736-еп
Шановний пане Президенте України! Ми родина загиблого дружина, діти та їх сім'ї. Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Збройних Сил України Кобець Сергію Миколайовичу (10.05.1979 року - 04.01.2026 року) який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Автор (ініціатор): Кобець Умугані Курбанівна
Дата оприлюднення: 19 січня 2026
Шановний пане Президенте України!
Ми родина загиблого дружина, діти та їх сім'ї.
Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Збройних Сил України Кобець Сергію Миколайовичу (10.05.1979 року - 04.01.2026 року) який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Народився 10 травня 1979 року в селі Теліжинці Київської обл. У рідному селі він закінчив школу. Після навчання працював у будівельній бригаді. Згодом проходив строкову військову службу. Повернувшись з армії, проживав у Теліжинцях та продовжив трудову діяльність за обраним напрямком будівництво. Там він одружився.
24 січня 2024 року Сергій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Був старшим наводчик артилерії , потім Кулеметник 3 десантно-штурмового відділення 9 десантно-
штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А2582, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Без вагань став на захист держави, родини та свого народу. Він був сильним, витривалим і надійним воїном, який до останнього залишався вірним військовій присязі та Україні, був під Вовчанськом Харківської обл. більше року там він був старшим наводчиком артилерії, потім в Гришине Донецької області там кулеметником його життя було віддано за наш спокій.
Також був нагороджений Відзнакою Міністерства Оборони України за поранення. Яке отримав 23.01.2025 року під Вовчанськом Харківської області.
Нажаль 4 січня 2026 року в населеному пункті Гришине Донецької області Сергій Миколайович загинув. Він служив там, де було найважче, не уникав відповідальності й залишався в строю до кінця.
У скорботі залишилися дружина Умугані Курбанівна, сини Владислав і Ігор, донька Валентина, онуки Анна, Ваня, Андріана та брат Олександр.
Ми родина загиблого дружина, діти та їх сім'ї.
Звертаємося до Вас із проханням розглянути петицію щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — військовослужбовцю Збройних Сил України Кобець Сергію Миколайовичу (10.05.1979 року - 04.01.2026 року) який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Народився 10 травня 1979 року в селі Теліжинці Київської обл. У рідному селі він закінчив школу. Після навчання працював у будівельній бригаді. Згодом проходив строкову військову службу. Повернувшись з армії, проживав у Теліжинцях та продовжив трудову діяльність за обраним напрямком будівництво. Там він одружився.
24 січня 2024 року Сергій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Був старшим наводчик артилерії , потім Кулеметник 3 десантно-штурмового відділення 9 десантно-
штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А2582, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Без вагань став на захист держави, родини та свого народу. Він був сильним, витривалим і надійним воїном, який до останнього залишався вірним військовій присязі та Україні, був під Вовчанськом Харківської обл. більше року там він був старшим наводчиком артилерії, потім в Гришине Донецької області там кулеметником його життя було віддано за наш спокій.
Також був нагороджений Відзнакою Міністерства Оборони України за поранення. Яке отримав 23.01.2025 року під Вовчанськом Харківської області.
Нажаль 4 січня 2026 року в населеному пункті Гришине Донецької області Сергій Миколайович загинув. Він служив там, де було найважче, не уникав відповідальності й залишався в строю до кінця.
У скорботі залишилися дружина Умугані Курбанівна, сини Владислав і Ігор, донька Валентина, онуки Анна, Ваня, Андріана та брат Олександр.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Положій Тетяна Василівна
12 лютого 2026
2.
Покладюк Олег Артурович
12 лютого 2026
3.
Герасимів Юлія Володимирівна
12 лютого 2026
4.
Охрименко Наталія Миколаївна
12 лютого 2026
5.
Соловйова Юлія Ігорівна
12 лютого 2026
6.
Батющенко Наталя Вікторівна
12 лютого 2026
7.
Пащак Богдана Василівна
12 лютого 2026
8.
Юхімік Яна Василівна
12 лютого 2026
9.
Коцюбайло Катерина Петрівна
12 лютого 2026
10.
Ткачук Ольга Василівна
12 лютого 2026
11.
Папіш Аліна Михайлівна
12 лютого 2026
12.
Скочко Світлана Тимофіївна
12 лютого 2026
13.
Дударчук Вікторія Вікторівна
12 лютого 2026
14.
Коржак Ірина Романівна
12 лютого 2026
15.
Кольба Валентина Василівна
12 лютого 2026
16.
Калініна Ірина Яківна
12 лютого 2026
17.
Ярошовець Дар'я Вікторівна
12 лютого 2026
18.
Куксенко Оксана Олександрівна
12 лютого 2026
19.
Клімаш Олена Павлівна
12 лютого 2026
20.
Нечипорук Ігор Олександрович
12 лютого 2026
21.
Попик Мар'яна Іванівна
12 лютого 2026
22.
Коржак Тетяна Андріївна
12 лютого 2026
23.
Кучерук Ірина Сергіївна
12 лютого 2026
24.
Кушнір Сергій Анатолійович
12 лютого 2026
25.
Дорохова Катерина Едуардівна
12 лютого 2026
26.
Федишин Галина Василівна
12 лютого 2026
27.
Мудра Ірина Вячеславівна
12 лютого 2026
28.
Хоменко Марина Анатоліївна
12 лютого 2026
29.
Жуковська Інга Вікторівна
12 лютого 2026
30.
Питлюк Надія Михайлівна
11 лютого 2026
2928
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 66 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.