Прошу Президента України присвоїти високе державне звання «Герой України» (посмертно) сержанту, старшому бойовому медику Пасічнику Миколі Вікторовичу (22.05.2000 року народження), військовослужбовцю військової частини А0998 Збройних Сил України

Микола Пасічник народився 22 травня 2000 року в селі Турівка Теофіпольського району Хмельницької області. Навчався Микола у місцевій школі с. Турівка. Паралельно в 2009-2015 роки навчався у музичній школі.
Після загальноосвітньої школи вступив у Хмельницьке музичне училищі ім. В.І. Заремби. Свою військову карʼєру розпочав у м. Хмельницький. З 2018–2021 роках служив у 8-му полку Сил спеціальних операцій. Був на посаді розвідника-снайпера , пізніше розвідника- кулеметника, оператором з озброєння і оператором-вогнеметником. Воював у зоні АТО, ще до повномасштабного вторгнення. З 2021 року підписав контракт у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила на посаду гранатометника, розвідника-навідника. Пізніше Микола пройшов навчання та став бойовим медиком , рятуючи життя побратимів. З 2022 р - старший бойовий медик роти. Був там, де пекло — Попасна, Золоте, Комишуваха, Волноваха, Херсонщина, Богданівка , Бахмут, Горлівка, Нью-Йорк, Торецьк, Іванівка, Соледар, Часів Яр… За відвагу і мужність нагороджений відзнаками «За оборону міста Бахмута» та найвищою відзнакою 24 бригади - «Золотий лев». З 25 вересня 2024 року вважався безвісти зниклим , але на початку листопада 2025 встановлено по результатах ДНК експертизи , що на жаль , він загинув у м.Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання від вибухів та осколків.
Перебуваючи під щільним вогнем, сержант, старший бойовий медик Пасічник М.В. неодноразово зберігав самоконтроль, займав укриття та своїми професійними, врівноваженими та героїчними діями в максимально стресових ситуаціях стримував противника та не одноразово відбивав наступи, де здавалося , що ситуація вже безнадійна. Його побратими підкреслюють виняткову мужність та самовідданість своїй справі , де у важких боях Микола брав ініціативу в свої руки як справжній лідер, керував бойовим завданням та ліквідовував ворога, цим самим зберігав стратегічно важливі позиції, захищав життя населення та побратимів ризикуючи своїм власним.
Також Микола, ризикуючи власним життям, завжди не вагаючись ні на мить, під свистом куль та вибухами снарядів виносив на своїх плечах поранених, не залишаючи жодного побратима на полі бою.
Аналогічно Микола проявляв виняткові професійні навички надаючи допомогу важко пораненим побратимам, яких власноруч виносив з поля бою, Микола завжди вмів розрядити стресову ситуацію та навіть під час важких поранень, дивлячись на жахливі наслідки війни підтримував побратимів морально та професійно надавав необхідну допомогу. Завдяки цим героїчним вчинкам, свідками яких є всі , хто брав участь у бойових діях поруч з ним пліч о пліч, Микола врятував не один десяток життів.
Сержант, старший бойовий медик Пасічник Микола Вікторович, військовослужбовець військової частини А0998 Збройних Сил України, віддав своє життя, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
25 вересня 2024 року Пасічник М. В. загинув в населеному пункті Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області під час виконання бойового завдання на передньому краї оборони. До останнього подиху Микола був вірним Військовій присязі, він неодноразово сміливо та рішуче повторював, цитую: «Якщо станеться ситуація , де я буду змушений віддати життя за Україну, я виконаю свій обов’язок захищаючи державу, родину, побратимів та територіальну цілісність, суверенітет і незалежність своєї країни.» Микола був справжнім патріотом своєї країни неодноразово переконуючи всіх хто його знав в цьому своїм прикладом та своїми вчинками. Сержант, старший бойовий медик Пасічник М.В. — воїн, який вважав захист України не лише службовим обов’язком, а й справою свого життя, внутрішнього вибору та честі. Від перших днів АТО, повномасштабного вторгнення і до останнього подиху в бою він знаходився на передній лінії оборони, виконуючи надскладні, життєво небезпечні та максимально відповідальні завдання.
Під час служби завжди проявляв мужність, героїзм і самопожертву, високі професійні навички, здатність діяти в надкритичних бойових умовах, діяв рішуче , зберігаючи самоконтроль та холодний розум під ворожим вогнем, був вірний бойовим побратимам та Військовій присязі.
Дії Миколи безліч разів були прикладом відданості, героїзму, хоробрості та незламності справжнього захисника своєї країни, а завдяки його стійкості, доблесті та професіоналізму з честю були виконані бойові накази й врятовано численні життя побратимів.

Звертаюся до Вас, пане Президенте, з проханням гідно вшанувати героїчний подвиг мого чоловіка, Миколи Пасічника, який самовіддано боронив Україну, та присвоїти йому високе звання Героя України (посмертно).
Назавжди в строю наш герой!
Слава Україні!Героям Слава!