№22/259146-еп
Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату, командиру міномета Шарому Івану Івановичу за особисту мужність, героїзм та вірність військовій присязі, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Автор (ініціатор): Юдіна Людмила Іванівна
Дата оприлюднення: 27 січня 2026
Петиція про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)
Шарому Івану Івановичу
Пане Президенте!
Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) — справжньому патріоту, мужньому воїну та професійному командиру, солдату Шарому Івану Івановичу (09.03.1996 р.н.), бійцю 21-ї окремої механізованої бригади .
Шлях захисника: від строкової служби до повномасштабної війни
Військовий шлях Івана розпочався ще у 2016 році. Під час проходження строкової служби у прикордонному загоні на півострові Чонгар він зарекомендував себе як зразковий солдат, за що неодноразово отримував почесні подяки від командування.
Після окупації рідного села на Херсонщині він не зміг стояти осторонь. 26 січня 2023 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України. Завдяки своєму досвіду та лідерським якостям він обійняв посаду командира 2-го міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го механізованого батальйону.
Останній бій та обставини загибелі:
23 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Запсілля Сумської області, Іван перебував на бойовій позиції, керуючи роботою мінометного розрахунку. Ворог, нехтуючи всіма нормами міжнародного права, застосував хімічну зброю. Під час ворожого скиду з БпЛА Іван Шарий отримав смертельне ураження. Командир залишився зі своїм розрахунком до останнього подиху, захищаючи державний кордон України.
Особиста жертва та родина:
Іван виховувався у великій багатодітній родині, де був третім сином. З дитинства він знав ціну відповідальності та взаємодопомоги. Для своїх батьків Іван був не просто сином, а головною опорою та підтримкою, людиною, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації. Найбільшим його багатством і мотивацією були діти. Без батька залишилися:
5-річна донечка Софійка, для якої тато був головним захисником;
маленький син Іван, якому на момент загибелі батька не виповнилося навіть року.
Іван Іванович віддав найцінніше — своє життя, аби його діти та тисячі інших українських дітей жили у вільній державі. Його мужність, незламність та жертовність є прикладом для майбутніх поколінь.
Пане Президенте, від імені родини, побратимів та громади, просимо вшанувати пам’ять нашого Героя та надати йому заслужене звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять ! Герої не вмирають!
Шарому Івану Івановичу
Пане Президенте!
Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) — справжньому патріоту, мужньому воїну та професійному командиру, солдату Шарому Івану Івановичу (09.03.1996 р.н.), бійцю 21-ї окремої механізованої бригади .
Шлях захисника: від строкової служби до повномасштабної війни
Військовий шлях Івана розпочався ще у 2016 році. Під час проходження строкової служби у прикордонному загоні на півострові Чонгар він зарекомендував себе як зразковий солдат, за що неодноразово отримував почесні подяки від командування.
Після окупації рідного села на Херсонщині він не зміг стояти осторонь. 26 січня 2023 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України. Завдяки своєму досвіду та лідерським якостям він обійняв посаду командира 2-го міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го механізованого батальйону.
Останній бій та обставини загибелі:
23 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Запсілля Сумської області, Іван перебував на бойовій позиції, керуючи роботою мінометного розрахунку. Ворог, нехтуючи всіма нормами міжнародного права, застосував хімічну зброю. Під час ворожого скиду з БпЛА Іван Шарий отримав смертельне ураження. Командир залишився зі своїм розрахунком до останнього подиху, захищаючи державний кордон України.
Особиста жертва та родина:
Іван виховувався у великій багатодітній родині, де був третім сином. З дитинства він знав ціну відповідальності та взаємодопомоги. Для своїх батьків Іван був не просто сином, а головною опорою та підтримкою, людиною, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації. Найбільшим його багатством і мотивацією були діти. Без батька залишилися:
5-річна донечка Софійка, для якої тато був головним захисником;
маленький син Іван, якому на момент загибелі батька не виповнилося навіть року.
Іван Іванович віддав найцінніше — своє життя, аби його діти та тисячі інших українських дітей жили у вільній державі. Його мужність, незламність та жертовність є прикладом для майбутніх поколінь.
Пане Президенте, від імені родини, побратимів та громади, просимо вшанувати пам’ять нашого Героя та надати йому заслужене звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять ! Герої не вмирають!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Сенів Марія Миколаївна
05 лютого 2026
2.
Назаренко Оксана Геннадіївна
04 лютого 2026
3.
Кльоп Людмила Василівна
04 лютого 2026
4.
Горбач Андрій Миколайович
04 лютого 2026
5.
Дячук Марина Віталіївна
04 лютого 2026
6.
Колос Валентина Григорівна
04 лютого 2026
7.
Анісімова Світлана Андріївна
04 лютого 2026
8.
Ніколаєва Людмила Анатоліївна
04 лютого 2026
9.
Срога Ірина Михайлівна
04 лютого 2026
10.
Гречанова Ольга Володимирівна
04 лютого 2026
11.
Лук'яненко Олена Петрівна
04 лютого 2026
12.
Знахорчук Ірина Вікторівна
04 лютого 2026
13.
Дуган Альона Петрівна
04 лютого 2026
14.
Шпунтенко Ілона Олександрівна
04 лютого 2026
15.
Слива Іванна Анатоліївна
04 лютого 2026
16.
Кучерява Надія Олександрівна
04 лютого 2026
17.
Різник Галина Едуардівна
04 лютого 2026
18.
Никулишин Катерина Романівна
04 лютого 2026
19.
Пісна Анна Сергіївна
04 лютого 2026
20.
Свиридюк Іван Іванович
04 лютого 2026
21.
Кравець Ярослав Іванович
04 лютого 2026
22.
Кравець Іван Ярославович
04 лютого 2026
23.
Рошик Ілона Львівна
04 лютого 2026
24.
Кушнір Дар'я Вікторівна
04 лютого 2026
25.
Богза Анастасія Костянтинівна
04 лютого 2026
26.
Андрушкевич Настя Сергіївна
04 лютого 2026
27.
Волкова Світлана Василівна
04 лютого 2026
28.
Сич Богдана Валеріївна
04 лютого 2026
29.
Максимяк Тетяна Петрівна
04 лютого 2026
30.
Давидова Сніжана Анатоліївна
04 лютого 2026
1533
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 82 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.