№22/259146-еп
Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату, командиру міномета Шарому Івану Івановичу за особисту мужність, героїзм та вірність військовій присязі, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Автор (ініціатор): Юдіна Людмила Іванівна
Дата оприлюднення: 27 січня 2026
Петиція про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)
Шарому Івану Івановичу
Пане Президенте!
Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) — справжньому патріоту, мужньому воїну та професійному командиру, солдату Шарому Івану Івановичу (09.03.1996 р.н.), бійцю 21-ї окремої механізованої бригади .
Шлях захисника: від строкової служби до повномасштабної війни
Військовий шлях Івана розпочався ще у 2016 році. Під час проходження строкової служби у прикордонному загоні на півострові Чонгар він зарекомендував себе як зразковий солдат, за що неодноразово отримував почесні подяки від командування.
Після окупації рідного села на Херсонщині він не зміг стояти осторонь. 26 січня 2023 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України. Завдяки своєму досвіду та лідерським якостям він обійняв посаду командира 2-го міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го механізованого батальйону.
Останній бій та обставини загибелі:
23 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Запсілля Сумської області, Іван перебував на бойовій позиції, керуючи роботою мінометного розрахунку. Ворог, нехтуючи всіма нормами міжнародного права, застосував хімічну зброю. Під час ворожого скиду з БпЛА Іван Шарий отримав смертельне ураження. Командир залишився зі своїм розрахунком до останнього подиху, захищаючи державний кордон України.
Особиста жертва та родина:
Іван виховувався у великій багатодітній родині, де був третім сином. З дитинства він знав ціну відповідальності та взаємодопомоги. Для своїх батьків Іван був не просто сином, а головною опорою та підтримкою, людиною, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації. Найбільшим його багатством і мотивацією були діти. Без батька залишилися:
5-річна донечка Софійка, для якої тато був головним захисником;
маленький син Іван, якому на момент загибелі батька не виповнилося навіть року.
Іван Іванович віддав найцінніше — своє життя, аби його діти та тисячі інших українських дітей жили у вільній державі. Його мужність, незламність та жертовність є прикладом для майбутніх поколінь.
Пане Президенте, від імені родини, побратимів та громади, просимо вшанувати пам’ять нашого Героя та надати йому заслужене звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять ! Герої не вмирають!
Шарому Івану Івановичу
Пане Президенте!
Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) — справжньому патріоту, мужньому воїну та професійному командиру, солдату Шарому Івану Івановичу (09.03.1996 р.н.), бійцю 21-ї окремої механізованої бригади .
Шлях захисника: від строкової служби до повномасштабної війни
Військовий шлях Івана розпочався ще у 2016 році. Під час проходження строкової служби у прикордонному загоні на півострові Чонгар він зарекомендував себе як зразковий солдат, за що неодноразово отримував почесні подяки від командування.
Після окупації рідного села на Херсонщині він не зміг стояти осторонь. 26 січня 2023 року Іван добровільно став до лав Збройних Сил України. Завдяки своєму досвіду та лідерським якостям він обійняв посаду командира 2-го міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го механізованого батальйону.
Останній бій та обставини загибелі:
23 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Запсілля Сумської області, Іван перебував на бойовій позиції, керуючи роботою мінометного розрахунку. Ворог, нехтуючи всіма нормами міжнародного права, застосував хімічну зброю. Під час ворожого скиду з БпЛА Іван Шарий отримав смертельне ураження. Командир залишився зі своїм розрахунком до останнього подиху, захищаючи державний кордон України.
Особиста жертва та родина:
Іван виховувався у великій багатодітній родині, де був третім сином. З дитинства він знав ціну відповідальності та взаємодопомоги. Для своїх батьків Іван був не просто сином, а головною опорою та підтримкою, людиною, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації. Найбільшим його багатством і мотивацією були діти. Без батька залишилися:
5-річна донечка Софійка, для якої тато був головним захисником;
маленький син Іван, якому на момент загибелі батька не виповнилося навіть року.
Іван Іванович віддав найцінніше — своє життя, аби його діти та тисячі інших українських дітей жили у вільній державі. Його мужність, незламність та жертовність є прикладом для майбутніх поколінь.
Пане Президенте, від імені родини, побратимів та громади, просимо вшанувати пам’ять нашого Героя та надати йому заслужене звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять ! Герої не вмирають!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Баєва Оксана Олександрівна
10 лютого 2026
2.
Куліш Сергій Михайлович
10 лютого 2026
3.
Бугайчук Марина Геннадіївна
10 лютого 2026
4.
Шрамович Михайло Михайлович
10 лютого 2026
5.
Вакуліч Ілона Петрівна
10 лютого 2026
6.
Плотнікова Тетяна Миколаївна
10 лютого 2026
7.
Гаркавчук Лілія Степанівна
10 лютого 2026
8.
Шарко Вікторія Михайлівна
10 лютого 2026
9.
Кулакевич Зоряна Михайлівна
10 лютого 2026
10.
Сладка Юлія Володимирівна
10 лютого 2026
11.
Давидко Олена Володимирівна
10 лютого 2026
12.
Гурко Юлія Михайлівна
10 лютого 2026
13.
Бекошвілі Катерина Миколаївна
10 лютого 2026
14.
Помінчук Раїса Іванівна
10 лютого 2026
15.
Вовк Вікторія Тарасівна
10 лютого 2026
16.
Діденко Микола Михайлович
10 лютого 2026
17.
Лучанінова Катерина Володимирівна
10 лютого 2026
18.
Кулік Людмила Анатоліївна
10 лютого 2026
19.
Крайник Василина Василівна
10 лютого 2026
20.
Деркач Наталя Вікторівна
10 лютого 2026
21.
Скоробагатько Ольга Анатоліївна
10 лютого 2026
22.
Вовк Олена Вікторівна
10 лютого 2026
23.
Давідчик Ольга Василівна
10 лютого 2026
24.
Марченко Наталя Миколаївна
10 лютого 2026
25.
Ольховенко Катерина Василівна
10 лютого 2026
26.
Лисенко Ольга Василівна
10 лютого 2026
27.
Єрмоленко Олена Олексіївна
10 лютого 2026
28.
Гавлічек Павло Віталійович
09 лютого 2026
29.
Аршинник Ірина Василівна
09 лютого 2026
30.
Ярахмедова Ганна Олегівна
09 лютого 2026
1987
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 76 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.