Шановний пане Президенте України!
Звертаюся до Вас із щирим проханням від імені нашої родини та всіх небайдужих громадян України — вшанувати пам’ять і подвиг мого батька,
Лейбмана Анатолія Михайловича,
який народився 09 квітня 1971 року у місті Кривий Ріг.
У мирному житті Анатолій Михайлович був працьовитою, відповідальною та чесною людиною. Працював на багатьох підприємствах, а останнім місцем роботи була компанія «Чисте місто». Він завжди дбав про свою родину, допомагав людям і жив із відкритим серцем.
17 квітня 2025 року мого батька було призвано на військову службу до військової частини А4862, де він гідно та самовіддано проходив службу, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.
Протягом служби він пройшов не один пекельний напрямок, неодноразово дивився смерті в очі, але ніколи не відступав і не зраджував присязі. Останнім і найзапеклішим напрямком для нього стало місто Покровськ Донецької області.
09 серпня 2025 року, прикриваючи собою побратимів, мій татусь героїчно загинув від осколкового поранення, несумісного з життям, отриманого внаслідок влучання FPV-дрона та численних інших уламкових поранень.
Він віддав найцінніше — своє життя — заради України, заради миру, свободи та майбутнього наших дітей. Своїм вчинком Анатолій Михайлович довів, що є справжнім Героєм, вірним сином своєї держави та прикладом мужності, відваги й самопожертви.
Для нашої родини він був люблячим батьком, опорою та підтримкою. Для побратимів — надійним другом і воїном, який ніколи не залишав своїх у біді. Для України — Захисником, який до останнього подиху стояв на захисті Батьківщини.
Пане Президенте, щиро прошу Вас відзначити подвиг мого тата та присвоїти Лейбману Анатолію Михайловичу звання Героя України посмертно.
Це стане гідним вшануванням його пам’яті, символом вдячності від держави та підтвердженням того, що Україна пам’ятає і шанує своїх Героїв.
З повагою та вірою у справедливість,
донька Героя —
Марія Терещенко