Шановний пане Президент.Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно)моєму синові Алдашкову Артему.Мій син, Алдашков Артем був відважним воїном відданим Патріотом своєї Батьківщини.Добровільно став на захист України 24.02.2022 в лавах ЗСУ

Шановний пане Президент.Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, солдату 113бригади ТрО Алдашкову Артему.У жорстокому бою з російським окупантом при виконанні бойового завдання на Вовчанських Хуторах загинув українець — Артем Алдашков (Алдарік). Він віддав життя за волю, незалежність і майбутнє нашої держави.
З перших годин повномасштабної війни Артем добровільно став на захист України. 24 лютого 2022 року він вступив до лав Збройних Сил України, розпочавши службу водієм. Уже за три тижні, 14 березня 2022 року, був переведений до складу диверсійно-розвідувальної групи, де продовжив службу як водій ДРГ.
25 червня 2022 року Артема перевели до окремого взводу розвідки. Саме там розпочався найскладніший, бойовий етап його служби — участь у передових операціях на «нулі», перше з яких відбулося 1 жовтня 2022 року в районі смт Дворічна Куп’янського району. Звідти його підрозділ був направлений на один із найгарячіших напрямків — Бахмутський, де Артем працював як у розвідці, так і в бойових групах — «мавках», «топтунах».
З 15 січня 2023 року його перевели на Бєлгородський напрямок — с. Козача Лопань, де він виконував надскладні завдання виключно за лінією фронту.
16 листопада 2023 року Артем перейшов на посаду пілота ударних безпілотних авіаційних комплексів (БпАК), а вже з 17 серпня 2024 року — став командиром відділення цих дронів.
Його технічні знання та практичні вміння були унікальними. Артем самостійно виготовляв ретранслятори, розумівся на вибухівці, радіоелектроніці, мав безцінний досвід роботи з розвідувальними квадрокоптерами. Як оператор FPV-дронів працював у найнебезпечніших умовах, здійснив понад 500 успішних вражень.
З 1 жовтня 2024 року Артем продовжив виконувати бойові завдання на Вугледарському напрямку. Загинув як воїн — знищуючи ворога, до останнього подиху борючись за Україну.
Артем був не просто військовослужбовцем. Він був людиною з великим серцем, щирим другом, надійним побратимом, люблячим сином і турботливим батьком. Після нього залишився 15-річний син, для якого тато назавжди залишиться героєм, прикладом мужності, сили та честі.
Смерть Артема — це непоправна втрата для родини, побратимів і для всієї країни. Його життя — це приклад справжнього самопожертвування. Його подвиг заслуговує на визнання найвищим державним званням.
Ми звертаємося до Президента України з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Артему Алдашкову (Алдаріку) — за героїзм, мужність і незламність духу.
Це — не просто нагорода.
Це — символ вдячності.
Це — знак пошани.
Це — пам’ять, яка має жити в серці нації.Неоднеразово був нагороджений відзнаками від командування та був нагороджений Золотим Хрестом.
Шановні українці!
Просимо вас долучитися до збору підписів за цю петицію. Ваш голос — це підтримка родини, визнання подвигу та вшанування пам’яті воїна, який віддав життя за кожного з нас.
Для його сина — це гордість.
Для країни — обов’язок.