Про присвоєння звання Герой України (посмертно) старшому солдату Звереву Сергію Володимировичу

Шановний пане Президенте України
Володимире Олександровичу!

Ми, громадяни України, звертаємося до Вас із проханням гідно вшанувати пам’ять та бойовий подвиг Захисника України — старшого солдата Зверева Сергія Володимировича, позивний «Звір», 24 травня 1975 року народження, мешканця села Нерубайське Одеської області, та присвоїти йому звання Герой України (посмертно).

З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації Сергій Зверев добровільно став на захист України та долучився до лав Національної гвардії України, військова частина 3018 «Рубіж». Він із витримкою, наполегливістю та високою дисципліною проходив навчання і бойове злагодження, з нуля опановуючи військову справу. За короткий час зарекомендував себе як відповідальний, професійний та відданий воїн, здобувши повагу побратимів і довіру командування.

Сергію було присвоєно звання старшого солдата. У складі підрозділу він був направлений до Фінляндії для проходження міжнародного військового навчання з підготовки водіїв бронетранспортерів SISU XA-185, яке успішно завершив.

Після повернення з навчання Сергій Зверев виконував бойові завдання в зоні активних бойових дій на Донецькому напрямку, в районі села Спірне, на посаді водія бронетранспортера.

У 2024 році був переведений до військової частини 3114, де пройшов навчання на ПЗК-4 НШ та ефективно виконував бойові завдання.

Керуючись непереборним бажанням особисто знищувати ворога та завдавати йому максимальної відсічі, Сергій Зверев добровільно перевівся до Першої Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка Національної гвардії України «Буревій», військова частина 3027.

Був призначений на посаду водія третьої обслуги міномета другого мінометного взводу мінометної батареї калібру 120 мм третього батальйону оперативного призначення.

Виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку Харківської області, де безпосередньо брав участь у знищенні значної кількості живої сили противника та одиниць ворожої техніки, стримував наступ ворога, здійснював доставку боєприпасів і особового складу на передові позиції. Також неодноразово брав участь в евакуаційних заходах, вивозячи з поля бою поранених і загиблих побратимів.

1 лютого 2025 року, після успішного виконання бойового завдання, під час повернення разом із побратимами до місця дислокації, на переправі «Золочів» транспортний засіб, яким керував Сергій Зверев, зазнав удару ворожого ударного дрона. Усвідомлюючи смертельну небезпеку та рятуючи життя особового складу, він навмисно спрямував транспортний засіб таким чином, щоб прийняти основний удар на себе. Отримавши надзвичайно тяжкі поранення, несумісні з життям, попри всі зусилля медиків, Сергій Зверев помер у шпиталі міста Харків.

23 серпня 2025 року Указом Президента України Сергія Зверева було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У загиблого Захисника України залишилися троє дітей, дружина та мати, для яких він був опорою, захисником і прикладом честі та відданості Батьківщині.

Керуючись Конституцією України та Законом України «Про державні нагороди України», з огляду на винятковий героїзм, самопожертву, мужність, зразкове виконання військового обов’язку та особистий внесок у захист державного суверенітету і територіальної цілісності України, просимо присвоїти Звереву Сергію Володимировичу найвище державне звання — Герой України (посмертно).