№22/259624-еп
Прошу присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Садовому Миколі Михайловичу, 18 квітня 1984 року народження, молодшому сержанту, начальнику складу взводу матеріального забезпечення військової частини A0342, який загинув 9 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське Донецької області внаслідок ворожого обстрілу з використанням FPV-дронів, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Автор (ініціатор): Садова Наталія Миколаївна
Дата оприлюднення: 02 лютого 2026
Шановний пане Президенте України!
Я, донька загиблого військовослужбовця,
звертаюся до Вас з проханням розглянути питання щодо присвоєння
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно)
моєму батькові — Садовому Миколі Михайловичу,
18 квітня 1984 року народження,
молодшому сержанту,
начальнику складу взводу матеріального забезпечення
військової частини A0342,
військовослужбовцю 63 окремої механізованої бригади,
105 механізованого батальйону Збройних Сил України.
1 липня 2022 року, під час повномасштабної війни,
мій батько отримав повістку та без вагань став на захист України.
З перших днів служби він перебував у найгарячіших точках бойових дій:
Бучі, Миколаєві, Баштанці, Покровську, Донецькій області,
Херсоні, Бахмуті, Лимані та на Лиманському напрямку.
Під час бойових дій у місті Бахмут мій батько отримав контузію.
Після короткої реабілітації тривалістю 14 днів він добровільно
повернувся назад до зони бойових дій.
Згодом зазнав поранення та перелому, однак після лікування
знову повернувся до служби.
Навіть перебуваючи на посадах матеріального забезпечення,
він постійно допомагав побратимам:
власноруч ремонтував та зварював автомобілі,
відновлював і ремонтував бронетехніку,
забезпечуючи боєздатність підрозділу в умовах бойових дій.
9 травня 2025 року Садовий Микола Михайлович загинув
під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське
Донецької області внаслідок ворожого обстрілу
з використанням FPV-дронів.
За сумлінну службу та відданість Україні
він був нагороджений медаллю «Ветеран війни»,
нагрудним знаком «Учасник бойових дій»,
а також відзначений Грамотою Пошани та Скорботи.
Мій батько до останнього подиху залишався вірним військовій присязі,
своєму народові та Україні.
Його життєвий шлях є прикладом мужності, самопожертви
та справжнього героїзму.
Прошу гідно вшанувати пам’ять мого батька
та підтримати присвоєння йому
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно).
Я, донька загиблого військовослужбовця,
звертаюся до Вас з проханням розглянути питання щодо присвоєння
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно)
моєму батькові — Садовому Миколі Михайловичу,
18 квітня 1984 року народження,
молодшому сержанту,
начальнику складу взводу матеріального забезпечення
військової частини A0342,
військовослужбовцю 63 окремої механізованої бригади,
105 механізованого батальйону Збройних Сил України.
1 липня 2022 року, під час повномасштабної війни,
мій батько отримав повістку та без вагань став на захист України.
З перших днів служби він перебував у найгарячіших точках бойових дій:
Бучі, Миколаєві, Баштанці, Покровську, Донецькій області,
Херсоні, Бахмуті, Лимані та на Лиманському напрямку.
Під час бойових дій у місті Бахмут мій батько отримав контузію.
Після короткої реабілітації тривалістю 14 днів він добровільно
повернувся назад до зони бойових дій.
Згодом зазнав поранення та перелому, однак після лікування
знову повернувся до служби.
Навіть перебуваючи на посадах матеріального забезпечення,
він постійно допомагав побратимам:
власноруч ремонтував та зварював автомобілі,
відновлював і ремонтував бронетехніку,
забезпечуючи боєздатність підрозділу в умовах бойових дій.
9 травня 2025 року Садовий Микола Михайлович загинув
під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське
Донецької області внаслідок ворожого обстрілу
з використанням FPV-дронів.
За сумлінну службу та відданість Україні
він був нагороджений медаллю «Ветеран війни»,
нагрудним знаком «Учасник бойових дій»,
а також відзначений Грамотою Пошани та Скорботи.
Мій батько до останнього подиху залишався вірним військовій присязі,
своєму народові та Україні.
Його життєвий шлях є прикладом мужності, самопожертви
та справжнього героїзму.
Прошу гідно вшанувати пам’ять мого батька
та підтримати присвоєння йому
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно).
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Поплавська Світлана Богданівна
04 лютого 2026
2.
Присяжнюк Надія Петрівна
04 лютого 2026
3.
Клепач Олександра Семенівна
04 лютого 2026
4.
Дев'яткіна Карина Олегівна
04 лютого 2026
5.
Носальський Владислав Миколайович
04 лютого 2026
6.
Грицюк Тетяна Іванівна
04 лютого 2026
7.
Береська Софія Богданівна
04 лютого 2026
8.
Венгер Наталія Володимирівна
04 лютого 2026
9.
Кушнір Дар'я Вікторівна
04 лютого 2026
10.
Тишкул Вікторія Миколаївна
04 лютого 2026
11.
Ларіонова Галина Петрівна
04 лютого 2026
12.
Марків Назар Петрович
04 лютого 2026
13.
Бенюх Наталя Павлівна
04 лютого 2026
14.
Новожилова Анастасія Сергіївна
04 лютого 2026
15.
Гриненко Таїсія Михайлівна
04 лютого 2026
16.
Лупириба Надія Степанівна
04 лютого 2026
17.
Боярченко Світлана Павлівна
04 лютого 2026
18.
Сокуренко Світлана Геннадіївна
04 лютого 2026
19.
Каспрук Ірина Миколаївна
04 лютого 2026
20.
Носальська Інна Миколаївна
04 лютого 2026
21.
Пасічник Анастасія Олександрівна
04 лютого 2026
22.
Матчишин Михайло Іванович
04 лютого 2026
23.
Хачатрян Аліна Хачатурівна
04 лютого 2026
24.
Фещенко Сніжана Олександрівна
03 лютого 2026
25.
Жилюк Іван Валерійович
03 лютого 2026
26.
Рибалко Юлія Олександрівна
03 лютого 2026
27.
Даценко Вероніка Сергіївна
03 лютого 2026
28.
Мунтян Юлія Юріївна
03 лютого 2026
29.
Вовк Оксана Іванівна
03 лютого 2026
30.
Чутко Наталія Тарасівна
03 лютого 2026
1450
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 88 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.