№22/259624-еп
Прошу присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Садовому Миколі Михайловичу, 18 квітня 1984 року народження, молодшому сержанту, начальнику складу взводу матеріального забезпечення військової частини A0342, який загинув 9 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське Донецької області внаслідок ворожого обстрілу з використанням FPV-дронів, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Автор (ініціатор): Садова Наталія Миколаївна
Дата оприлюднення: 02 лютого 2026
Шановний пане Президенте України!
Я, донька загиблого військовослужбовця,
звертаюся до Вас з проханням розглянути питання щодо присвоєння
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно)
моєму батькові — Садовому Миколі Михайловичу,
18 квітня 1984 року народження,
молодшому сержанту,
начальнику складу взводу матеріального забезпечення
військової частини A0342,
військовослужбовцю 63 окремої механізованої бригади,
105 механізованого батальйону Збройних Сил України.
1 липня 2022 року, під час повномасштабної війни,
мій батько отримав повістку та без вагань став на захист України.
З перших днів служби він перебував у найгарячіших точках бойових дій:
Бучі, Миколаєві, Баштанці, Покровську, Донецькій області,
Херсоні, Бахмуті, Лимані та на Лиманському напрямку.
Під час бойових дій у місті Бахмут мій батько отримав контузію.
Після короткої реабілітації тривалістю 14 днів він добровільно
повернувся назад до зони бойових дій.
Згодом зазнав поранення та перелому, однак після лікування
знову повернувся до служби.
Навіть перебуваючи на посадах матеріального забезпечення,
він постійно допомагав побратимам:
власноруч ремонтував та зварював автомобілі,
відновлював і ремонтував бронетехніку,
забезпечуючи боєздатність підрозділу в умовах бойових дій.
9 травня 2025 року Садовий Микола Михайлович загинув
під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське
Донецької області внаслідок ворожого обстрілу
з використанням FPV-дронів.
За сумлінну службу та відданість Україні
він був нагороджений медаллю «Ветеран війни»,
нагрудним знаком «Учасник бойових дій»,
а також відзначений Грамотою Пошани та Скорботи.
Мій батько до останнього подиху залишався вірним військовій присязі,
своєму народові та Україні.
Його життєвий шлях є прикладом мужності, самопожертви
та справжнього героїзму.
Прошу гідно вшанувати пам’ять мого батька
та підтримати присвоєння йому
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно).
Я, донька загиблого військовослужбовця,
звертаюся до Вас з проханням розглянути питання щодо присвоєння
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно)
моєму батькові — Садовому Миколі Михайловичу,
18 квітня 1984 року народження,
молодшому сержанту,
начальнику складу взводу матеріального забезпечення
військової частини A0342,
військовослужбовцю 63 окремої механізованої бригади,
105 механізованого батальйону Збройних Сил України.
1 липня 2022 року, під час повномасштабної війни,
мій батько отримав повістку та без вагань став на захист України.
З перших днів служби він перебував у найгарячіших точках бойових дій:
Бучі, Миколаєві, Баштанці, Покровську, Донецькій області,
Херсоні, Бахмуті, Лимані та на Лиманському напрямку.
Під час бойових дій у місті Бахмут мій батько отримав контузію.
Після короткої реабілітації тривалістю 14 днів він добровільно
повернувся назад до зони бойових дій.
Згодом зазнав поранення та перелому, однак після лікування
знову повернувся до служби.
Навіть перебуваючи на посадах матеріального забезпечення,
він постійно допомагав побратимам:
власноруч ремонтував та зварював автомобілі,
відновлював і ремонтував бронетехніку,
забезпечуючи боєздатність підрозділу в умовах бойових дій.
9 травня 2025 року Садовий Микола Михайлович загинув
під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське
Донецької області внаслідок ворожого обстрілу
з використанням FPV-дронів.
За сумлінну службу та відданість Україні
він був нагороджений медаллю «Ветеран війни»,
нагрудним знаком «Учасник бойових дій»,
а також відзначений Грамотою Пошани та Скорботи.
Мій батько до останнього подиху залишався вірним військовій присязі,
своєму народові та Україні.
Його життєвий шлях є прикладом мужності, самопожертви
та справжнього героїзму.
Прошу гідно вшанувати пам’ять мого батька
та підтримати присвоєння йому
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно).
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Фещенко Ірина Андріївна
02 травня 2026
2.
Профатіло Римма Петрівна
02 травня 2026
3.
Помагайбо Тетяна Вячеславівна
02 травня 2026
4.
Пінчук Олена Михайлівна
02 травня 2026
5.
Ільків Ірина Ярославівна
02 травня 2026
6.
Дума Олена Геннадіївна
02 травня 2026
7.
Довжинська Анастасія Олександрівна
02 травня 2026
8.
Пацалюк Роман Федорович
02 травня 2026
9.
Гиндиляк Олександра Іванівна
02 травня 2026
10.
Коверняга Тетяна Михайлівна
02 травня 2026
11.
Фокс Наталія Степанівна
02 травня 2026
12.
Панасюк Надія Петрівна
02 травня 2026
13.
Щербина Іванна Олександрівна
02 травня 2026
14.
Турчак Лілія Володимирівна
02 травня 2026
15.
Парамуд Ольга Іванівна
02 травня 2026
16.
Шкамбула Марія Василівна
02 травня 2026
17.
Мотовиліна Олена Анатоліївна
01 травня 2026
18.
Климко Галина Михайлівна
01 травня 2026
19.
Щур Ольга Василівна
01 травня 2026
20.
Гуровська Ольга Євгеніївна
01 травня 2026
21.
Мацапура Олена Василівна
01 травня 2026
22.
Сіра Ілона Анатоліївна
01 травня 2026
23.
Заріцька Наталія Степанівна
01 травня 2026
24.
Любас Андрій Сергійович
01 травня 2026
25.
Янченко Оксана Олексіївна
01 травня 2026
26.
Божик Марія Володимирівна
01 травня 2026
27.
Савченко Наталія Станіславівна
01 травня 2026
28.
Макаренко Анна Олександрівна
01 травня 2026
29.
Кириллова Світлана Вікторівна
01 травня 2026
30.
Возняк Марія Ігорівна
01 травня 2026