№22/259624-еп
Прошу присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Садовому Миколі Михайловичу, 18 квітня 1984 року народження, молодшому сержанту, начальнику складу взводу матеріального забезпечення військової частини A0342, який загинув 9 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське Донецької області внаслідок ворожого обстрілу з використанням FPV-дронів, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Автор (ініціатор): Садова Наталія Миколаївна
Дата оприлюднення: 02 лютого 2026
Шановний пане Президенте України!
Я, донька загиблого військовослужбовця,
звертаюся до Вас з проханням розглянути питання щодо присвоєння
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно)
моєму батькові — Садовому Миколі Михайловичу,
18 квітня 1984 року народження,
молодшому сержанту,
начальнику складу взводу матеріального забезпечення
військової частини A0342,
військовослужбовцю 63 окремої механізованої бригади,
105 механізованого батальйону Збройних Сил України.
1 липня 2022 року, під час повномасштабної війни,
мій батько отримав повістку та без вагань став на захист України.
З перших днів служби він перебував у найгарячіших точках бойових дій:
Бучі, Миколаєві, Баштанці, Покровську, Донецькій області,
Херсоні, Бахмуті, Лимані та на Лиманському напрямку.
Під час бойових дій у місті Бахмут мій батько отримав контузію.
Після короткої реабілітації тривалістю 14 днів він добровільно
повернувся назад до зони бойових дій.
Згодом зазнав поранення та перелому, однак після лікування
знову повернувся до служби.
Навіть перебуваючи на посадах матеріального забезпечення,
він постійно допомагав побратимам:
власноруч ремонтував та зварював автомобілі,
відновлював і ремонтував бронетехніку,
забезпечуючи боєздатність підрозділу в умовах бойових дій.
9 травня 2025 року Садовий Микола Михайлович загинув
під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське
Донецької області внаслідок ворожого обстрілу
з використанням FPV-дронів.
За сумлінну службу та відданість Україні
він був нагороджений медаллю «Ветеран війни»,
нагрудним знаком «Учасник бойових дій»,
а також відзначений Грамотою Пошани та Скорботи.
Мій батько до останнього подиху залишався вірним військовій присязі,
своєму народові та Україні.
Його життєвий шлях є прикладом мужності, самопожертви
та справжнього героїзму.
Прошу гідно вшанувати пам’ять мого батька
та підтримати присвоєння йому
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно).
Я, донька загиблого військовослужбовця,
звертаюся до Вас з проханням розглянути питання щодо присвоєння
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно)
моєму батькові — Садовому Миколі Михайловичу,
18 квітня 1984 року народження,
молодшому сержанту,
начальнику складу взводу матеріального забезпечення
військової частини A0342,
військовослужбовцю 63 окремої механізованої бригади,
105 механізованого батальйону Збройних Сил України.
1 липня 2022 року, під час повномасштабної війни,
мій батько отримав повістку та без вагань став на захист України.
З перших днів служби він перебував у найгарячіших точках бойових дій:
Бучі, Миколаєві, Баштанці, Покровську, Донецькій області,
Херсоні, Бахмуті, Лимані та на Лиманському напрямку.
Під час бойових дій у місті Бахмут мій батько отримав контузію.
Після короткої реабілітації тривалістю 14 днів він добровільно
повернувся назад до зони бойових дій.
Згодом зазнав поранення та перелому, однак після лікування
знову повернувся до служби.
Навіть перебуваючи на посадах матеріального забезпечення,
він постійно допомагав побратимам:
власноруч ремонтував та зварював автомобілі,
відновлював і ремонтував бронетехніку,
забезпечуючи боєздатність підрозділу в умовах бойових дій.
9 травня 2025 року Садовий Микола Михайлович загинув
під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське
Донецької області внаслідок ворожого обстрілу
з використанням FPV-дронів.
За сумлінну службу та відданість Україні
він був нагороджений медаллю «Ветеран війни»,
нагрудним знаком «Учасник бойових дій»,
а також відзначений Грамотою Пошани та Скорботи.
Мій батько до останнього подиху залишався вірним військовій присязі,
своєму народові та Україні.
Його життєвий шлях є прикладом мужності, самопожертви
та справжнього героїзму.
Прошу гідно вшанувати пам’ять мого батька
та підтримати присвоєння йому
найвищого державного звання «Герой України» (посмертно).
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Заремба Валерій Михайлович
03 квітня 2026
2.
Прончук Марія Василівна
03 квітня 2026
3.
Марфут Алла Миколаївна
03 квітня 2026
4.
Мамич Марія Вікторівна
03 квітня 2026
5.
Школьна Вікторія Юріївна
03 квітня 2026
6.
Смагіна Катерина Григорівна
03 квітня 2026
7.
Кобилянська Катерина Ярославівна
03 квітня 2026
8.
Федюк Олена Анатоліївна
03 квітня 2026
9.
Юшка Світлана Миколаївна
03 квітня 2026
10.
Грицук Вікторія Валентинівна
03 квітня 2026
11.
Луценко Михайло Олександрович
03 квітня 2026
12.
Рущак Вікторія Вікторівна
03 квітня 2026
13.
Ганнич Інна Василівна
03 квітня 2026
14.
Данилюк Галина Михайлівна
03 квітня 2026
15.
Поліщук Марина Володимирівна
03 квітня 2026
16.
Савченко Тетяна Анатоліївна
03 квітня 2026
17.
Прокопенко Ірина Альбертівна
03 квітня 2026
18.
Смагіна Ольга Григорівна
03 квітня 2026
19.
Драгой Діана Вадимівна
03 квітня 2026
20.
Рущак Віталіна Анатоліївна
03 квітня 2026
21.
Сім'ячко Олег Миколайович
03 квітня 2026
22.
Микитенко Вікторія Юріївна
03 квітня 2026
23.
Саліхзянова Ельміра Нурісламівна
03 квітня 2026
24.
Федосова Аліна Ігорівна
03 квітня 2026
25.
Ярошенко Надія Іванівна
03 квітня 2026
26.
Воліцька Оксана Михайлівна
03 квітня 2026
27.
Горбей Василина Василівна
03 квітня 2026
28.
Гоцак Наталія Іванівна
03 квітня 2026
29.
Матіїшин Володимир Маркіянович
03 квітня 2026
30.
Матвіів Василь Ігорович
03 квітня 2026
6801
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 29 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.