№22/259652-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Самбуренку Олегу Олександровичу
Автор (ініціатор): Самбуренко Ігор Олегович
Дата оприлюднення: 02 лютого 2026
Шановний пане Президенте України!
Я, Самбуренко Ігор Олегович, син загиблого військовослужбовця, звертаюся до Вас із проханням про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму батькові — капітану 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» військової частини 3027 Національної гвардії України Самбуренку Олегу Олександровичу, 30 травня 1974 року народження, уродженцю селища Котельва Полтавської області.
Мій батько присвятив усе своє життя військовій службі. Він навчався у Полтавському вищому зенітно-ракетному командному училищі, проходив строкову військову службу, після чого продовжив службу у військових формуваннях України. Брав участь у миротворчій місії ООН в Африці, у Сьєрра-Леоне.
З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації батько активно займався волонтерською діяльністю, а у 2023 році добровільно став на захист Батьківщини. Він боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» Національної гвардії України.
Зі слів його побратимів, попри постійну небезпеку, він неодноразово рятував їх на полі бою, проявляючи незламність і безстрашність. Багато військовослужбовців завдячують йому тим, що залишилися живими.
За зразкове виконання службових обов’язків був нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу» Національної гвардії України.
2 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі Райгородка населеного пункту Лиман, мій батько отримав важке поранення голови, яке спричинило зупинку серця та тривалу кому. Після виходу з коми він так і не повернувся до свідомості через ураження значної ділянки головного мозку.
Попри надзвичайно тяжкі наслідки поранення, він протягом 1 року і 5 місяців мужньо боровся за життя у реабілітаційному центрі, однак 31 грудня 2025 року помер.
За Україну мій батько віддав найцінніше — своє життя. Його смерть стала непоправною втратою для родини та побратимів.
Прошу вшанувати пам’ять військовослужбовця Самбуренка Олега Олександровича та присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно).
Його ім’я має назавжди залишитися в історії України як символ мужності, честі та самопожертви в ім’я Батьківщини.
Я, Самбуренко Ігор Олегович, син загиблого військовослужбовця, звертаюся до Вас із проханням про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму батькові — капітану 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» військової частини 3027 Національної гвардії України Самбуренку Олегу Олександровичу, 30 травня 1974 року народження, уродженцю селища Котельва Полтавської області.
Мій батько присвятив усе своє життя військовій службі. Він навчався у Полтавському вищому зенітно-ракетному командному училищі, проходив строкову військову службу, після чого продовжив службу у військових формуваннях України. Брав участь у миротворчій місії ООН в Африці, у Сьєрра-Леоне.
З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації батько активно займався волонтерською діяльністю, а у 2023 році добровільно став на захист Батьківщини. Він боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» Національної гвардії України.
Зі слів його побратимів, попри постійну небезпеку, він неодноразово рятував їх на полі бою, проявляючи незламність і безстрашність. Багато військовослужбовців завдячують йому тим, що залишилися живими.
За зразкове виконання службових обов’язків був нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу» Національної гвардії України.
2 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі Райгородка населеного пункту Лиман, мій батько отримав важке поранення голови, яке спричинило зупинку серця та тривалу кому. Після виходу з коми він так і не повернувся до свідомості через ураження значної ділянки головного мозку.
Попри надзвичайно тяжкі наслідки поранення, він протягом 1 року і 5 місяців мужньо боровся за життя у реабілітаційному центрі, однак 31 грудня 2025 року помер.
За Україну мій батько віддав найцінніше — своє життя. Його смерть стала непоправною втратою для родини та побратимів.
Прошу вшанувати пам’ять військовослужбовця Самбуренка Олега Олександровича та присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно).
Його ім’я має назавжди залишитися в історії України як символ мужності, честі та самопожертви в ім’я Батьківщини.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Оверчук Юлія Сергіївна
14 квітня 2026
2.
Пойда Любов Федорівна
14 квітня 2026
3.
Рудецька Ганна Ярославівна
14 квітня 2026
4.
Пігуля Аліна Анатоліївна
14 квітня 2026
5.
Нижник Олена Олегівна
14 квітня 2026
6.
Греля Анастасія Іванівна
14 квітня 2026
7.
Бідун Орися Степанівна
14 квітня 2026
8.
Завадська Юлія Володимирівна
14 квітня 2026
9.
Паньків Інна Володимирівна
14 квітня 2026
10.
Цвелих Анастасія Олександрівна
14 квітня 2026
11.
Приходько Діана Ігорівна
14 квітня 2026
12.
Андреєва Наталія Василівна
14 квітня 2026
13.
Головач Юлія Віталіївна
14 квітня 2026
14.
Данюк Анжеліка Петрівна
13 квітня 2026
15.
Загородня Лариса Михайлівна
13 квітня 2026
16.
Франк Діана Володимирівна
13 квітня 2026
17.
Лябах Ірина Анатоліївна
13 квітня 2026
18.
Величко Ірина Юріївна
13 квітня 2026
19.
Короленко Тетяна Вікторівна
13 квітня 2026
20.
Войчак Ольга Олегівна
13 квітня 2026
21.
Кусовська Наталя Олександрівна
13 квітня 2026
22.
Пазєєва Ганна Михайлівна
13 квітня 2026
23.
Сіробаба Юлія Григорівна
13 квітня 2026
24.
Тарасенко Олена Іванівна
10 квітня 2026
25.
Личак Надія Миколаївна
10 квітня 2026
26.
Теодорович Руслана Русланівна
10 квітня 2026
27.
Волкова Наталя Григорівна
10 квітня 2026
28.
Сириця Наталія Віталіївна
10 квітня 2026
29.
Жомір Ольга Петрівна
10 квітня 2026
30.
Хойна Марія Петрівна
09 квітня 2026
2077
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 18 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.