№22/259652-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Самбуренку Олегу Олександровичу
Автор (ініціатор): Самбуренко Ігор Олегович
Дата оприлюднення: 02 лютого 2026
Шановний пане Президенте України!
Я, Самбуренко Ігор Олегович, син загиблого військовослужбовця, звертаюся до Вас із проханням про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму батькові — капітану 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» військової частини 3027 Національної гвардії України Самбуренку Олегу Олександровичу, 30 травня 1974 року народження, уродженцю селища Котельва Полтавської області.
Мій батько присвятив усе своє життя військовій службі. Він навчався у Полтавському вищому зенітно-ракетному командному училищі, проходив строкову військову службу, після чого продовжив службу у військових формуваннях України. Брав участь у миротворчій місії ООН в Африці, у Сьєрра-Леоне.
З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації батько активно займався волонтерською діяльністю, а у 2023 році добровільно став на захист Батьківщини. Він боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» Національної гвардії України.
Зі слів його побратимів, попри постійну небезпеку, він неодноразово рятував їх на полі бою, проявляючи незламність і безстрашність. Багато військовослужбовців завдячують йому тим, що залишилися живими.
За зразкове виконання службових обов’язків був нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу» Національної гвардії України.
2 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі Райгородка населеного пункту Лиман, мій батько отримав важке поранення голови, яке спричинило зупинку серця та тривалу кому. Після виходу з коми він так і не повернувся до свідомості через ураження значної ділянки головного мозку.
Попри надзвичайно тяжкі наслідки поранення, він протягом 1 року і 5 місяців мужньо боровся за життя у реабілітаційному центрі, однак 31 грудня 2025 року помер.
За Україну мій батько віддав найцінніше — своє життя. Його смерть стала непоправною втратою для родини та побратимів.
Прошу вшанувати пам’ять військовослужбовця Самбуренка Олега Олександровича та присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно).
Його ім’я має назавжди залишитися в історії України як символ мужності, честі та самопожертви в ім’я Батьківщини.
Я, Самбуренко Ігор Олегович, син загиблого військовослужбовця, звертаюся до Вас із проханням про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму батькові — капітану 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» військової частини 3027 Національної гвардії України Самбуренку Олегу Олександровичу, 30 травня 1974 року народження, уродженцю селища Котельва Полтавської області.
Мій батько присвятив усе своє життя військовій службі. Він навчався у Полтавському вищому зенітно-ракетному командному училищі, проходив строкову військову службу, після чого продовжив службу у військових формуваннях України. Брав участь у миротворчій місії ООН в Африці, у Сьєрра-Леоне.
З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації батько активно займався волонтерською діяльністю, а у 2023 році добровільно став на захист Батьківщини. Він боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» Національної гвардії України.
Зі слів його побратимів, попри постійну небезпеку, він неодноразово рятував їх на полі бою, проявляючи незламність і безстрашність. Багато військовослужбовців завдячують йому тим, що залишилися живими.
За зразкове виконання службових обов’язків був нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу» Національної гвардії України.
2 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі Райгородка населеного пункту Лиман, мій батько отримав важке поранення голови, яке спричинило зупинку серця та тривалу кому. Після виходу з коми він так і не повернувся до свідомості через ураження значної ділянки головного мозку.
Попри надзвичайно тяжкі наслідки поранення, він протягом 1 року і 5 місяців мужньо боровся за життя у реабілітаційному центрі, однак 31 грудня 2025 року помер.
За Україну мій батько віддав найцінніше — своє життя. Його смерть стала непоправною втратою для родини та побратимів.
Прошу вшанувати пам’ять військовослужбовця Самбуренка Олега Олександровича та присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно).
Його ім’я має назавжди залишитися в історії України як символ мужності, честі та самопожертви в ім’я Батьківщини.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Островська Оксана Броніславівна
12 лютого 2026
2.
Корган Анна Вікторівна
12 лютого 2026
3.
Залужна Оксана Володимирівна
12 лютого 2026
4.
Дячук Марина Віталіївна
11 лютого 2026
5.
Шибирин Яна Павлівна
11 лютого 2026
6.
Міцай Любов Олександрівна
11 лютого 2026
7.
Васильченко Іванна Йосипівна
11 лютого 2026
8.
Полтавська Тетяна Василівна
11 лютого 2026
9.
Дима Надія Дмитрівна
11 лютого 2026
10.
Кулик Юлія Миколаївна
11 лютого 2026
11.
Троян Наталія Павлівна
11 лютого 2026
12.
Гнідченко Олена Вікторівна
11 лютого 2026
13.
Катуніна Ольга Сергіївна
11 лютого 2026
14.
Кульчицька Ірина Богданівна
11 лютого 2026
15.
Шляхова Катерина Михайлівна
11 лютого 2026
16.
Ткачук Ірина Миколаївна
11 лютого 2026
17.
Косик Ярослава Андріївна
11 лютого 2026
18.
Тодорова Сніжана Василівна
11 лютого 2026
19.
Губай Лілія Анатоліївна
11 лютого 2026
20.
Валько Любов Вікторівна
11 лютого 2026
21.
Сидор Наталія Вікторівна
11 лютого 2026
22.
Лозенко Анна Петрівна
11 лютого 2026
23.
Мазур Роман Анатолійович
11 лютого 2026
24.
Дружицька Софія Назаріївна
11 лютого 2026
25.
Єськов Андрій Олексійович
11 лютого 2026
26.
Линів Марія Михайлівна
11 лютого 2026
27.
Іванюк Надія Миколаївна
11 лютого 2026
28.
Хмельницька Наталія Олегівна
11 лютого 2026
29.
Гайдучин Олена Володимирівна
11 лютого 2026
30.
Кучинська Наталія Олександрівна
11 лютого 2026
1129
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 80 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.