Присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому сержанту 92-ї ОШБр ІВАНОВУ АНДРІЮ ВІКТОРОВИЧУ(«Іспанець»). Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. та почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», 11 років безперервно боронив Україну на «нулі».

Пане Президенте!

11 років війни на «нулі» - це шлях, який під силу лише людині зі сталі!

Я, Іванова Ірина Сергіївна, дружина загиблого Захисника України, від імені нашої родини, побратимів легендарної 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка (далі - 92-га ОШБр) та всієї Золочівської громади Харківської області прошу Вас присвоїти найвищу державну нагороду України — звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, старшому сержанту-командиру міномета 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 1 штурмового батальйону 92-ї ОШБр (військова частина А0501) ІВАНОВУ АНДРІЮ ВІКТОРОВИЧУ (25.11.1979 – 22.11.2025), позивний «ІСПАНЕЦЬ».

АНДРІЙ був справжнім патріотом своєї Батьківщини. Народився у селищі Золочів Харківської області, випускник місцевої гімназії №1, спортсмен, колишній прикордонник та працівник ВСП «Полтавський ЦМКР» АТ «Укрзалізниця».

1 вересня 2014 року він свідомо залишив мирне життя та добровільно став на захист територіальної цілісності України. З того дня фактично понад 11 років безперервно перебував у бойових діях.

Його бойовий шлях охоплює найгарячіші напрямки війни: Донеччину та Луганщину під час АТО/ООС (Щастя, Станиця Луганська, Трьохізбенка, Сватове), оборону рідного Харкова у лютому 2022 року, звільнення Балаклії та Куп’янська під час Харківського контрнаступу, бої за Бахмут та Часів Яр, оборону Покровського напрямку, участь у стратегічній Курській операції 2024–2025 років…

Андрій був високопрофесійним військовим, командиром і наставником. Побратими згадують: «Якщо з нами “Іспанець” — нічого не страшно».

Він увесь час проявляв особисту мужність, рішучість і героїзм, вступаючи в нерівні бої, зокрема з ворожими БпЛА. Використовуючи лише стрілецьку зброю, під час виконання бойових завдань, Андрій особисто знешкодив десятки дронів, які несли пряму загрозу позиції і дозволив уникнути втрат серед особового складу.

Як старший сержант і командир мінометного розрахунку, Андрій сформував потужний бойовий колектив, що вважався зразковим за результативністю. Під його керівництвом було зірвано численні спроби проривів противника, знищено десятки одиниць ворожої техніки та значну кількість живої сили окупантів.

Він передавав свій унікальний бойовий досвід молодим воїнам, виховуючи справжніх Захисників України, і став для них прикладом честі, відданості та професіоналізму.

Одного разу Андрій сказав: «Я роблю все, що можу, щоб ця війна не передалася нашим дітям».
Свій останній бій Андрій прийняв 25 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Новий Донбас на Покровському напрямку. Навіть після отриманих важких поранень він протягом наступного місяця боровся за життя в реанімації лікарні ім. Мечникова, демонструючи виняткову силу духу та незламну волю. 22 листопада 2025 року, за три дні до свого 46-річчя, його серце зупинилося. Без батька залишилися син і донька, для яких він був цілим світом і головним захисником!

За роки служби бойові заслуги Андрія були відзначені численними державними та відомчими нагородами, зокрема:

Орден «За мужність» III ступеня (2022 р.);
Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» (2023 р.);
Медаль «Захиснику Вітчизни» (2020 р.);
Нагрудні знаки та відзнаки Міністерства оборони України «Знак пошани» (2017 р.),
«За зразкову службу» (2022 р.);
Відзнака Міністра оборони України «10 років сумлінної служби» (2024 р.);
Відзнака командира 92-ї ОШБр. «Честь і доблесть» ІІ ступеня (2024 р.);
Медаль «Івана Сірка» за доблесть, честь і славу (2019 р.);
Медаль «100 років 92-й ОМБр» (2018 р.);
Нагрудний знак «Учасника АТО» (2015 р.);

Понад 4000 днів на передовій, його ім’я золотими літерами навічно вписане на Дошку пошани рідної військової частини А0501.

Враховуючи бездоганну 11 річну службу, особисту мужність, винятковий героїзм та повну самопожертву Андрія Іванова виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також наявність високих державних нагород, зокрема ордена «За мужність» ІІІ ступеня та почесного нагрудного знака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», є беззаперечною підставою для найвищого державного визнання. Просимо Вас, Пане Президенте, задовольнити клопотання про присвоєння ІВАНОВУ АНДРІЮ ВІКТОРОВИЧУ звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Він став щитом для мільйонів, тепер наш обов’язок навічно вписати його ім'я в історію України.

Вічна слава Герою.
Вічна слава Титану.
Слава Україні.