Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Хоменку Олександру Миколайовичу майору, командиру танкового батальйону 92 ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка, позивний «Фенікс», ветерану АТО.

Шановний Пане Президенте!
Засвідчую Вам свою повагу.
Звертаюся до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Хоменку Олександру Миколайовичу 20.04.1998 р. н., уродженцю смт Білогір'я Хмельницької області.
Олександр – кадровий військовий, патріот, майор, командир танкового батальйону 92 ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка, позивний «Фенікс», ветеран АТО.
Єдиний син у родині.
Закінчив із відзнакою Національну академію сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного (2019 р.).
Брав активну участь в бойових діях з 24 лютого 2022 р., УБД. В 2019-2024 рр. служив на посадах командира танкового взводу танкової групи батальйону, командира механізованої роти механізованого батальйону, заступника командира механізованого батальйону, заступника командира штурмового батальйону, командира танкового батальйону ВЧ А0501.
Загинув 01 серпня 2024 року поблизу м. Харків.
Нагороджений:
орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (за участь у Куп'янській операції, нагороджений особисто президентом України В.О.Зеленським).
медалями «За військову службу Україні» (нагороджений особисто президентом України В.О.Зеленським), «За особливу службу» ІІІ ступеня, «За досягнення у військовій службі ІІ ступеня, «Сильному духом», «Честь і доблесть» І ступеня. «За оборону Харкова», «Кращий танкіст» медаллю-відзнакою командувача військ оперативного командування «Схід», медалями «Учасник АТО» та «Учасник бойових дій».
відзнакою Міністра оборони України «Лицарський хрест» (посмертно).
З дитинства Саша наполегливо займався спортом, легкою атлетикою, дзюдо. Поряд з цим було сценічне мистецтво, ораторський талант, майстерне виконання гуморесок, сцена, перемоги в конкурсах різних рівнів. Його цілеспрямованість, стійкість в ціннісних переконаннях, чоловічий характер поєднувалися з добротою та людяністю. Життєвий вибір – стати військовим – наша родина сприйняла з повагою. По завершенні навчання Олександру пропонували службу на посаді інструктора в навчальному центрі. Але син обрав посаду у бойовій бригаді.
Перша дев’ятимісячна ротація була в Очеретиному на Донеччині, у взводі, де служили сержанти-добровольці. Мав за честь навчатися у досвідчених воїнів і стати їх побратимом. Початок війни Олександр Хоменко зустрів на Харківщині, біля Чугуєва. В певний період Олександр очолював роту. Перейшов з танкістів у піхотинці. При виконанні складних військових задач проявив справжні командирські здібності – здатність аналізувати, приймати рішення, нести за них відповідальність. Ходив у розвідку, планував операції, під час однієї з яких вдалося повернути Україні УТР-2 – найбільший у світі радіотелескоп декаметрових хвиль, який окупанти планували знищити. Брав участь у боях за Куп’янськ, Сватове, Бахмут.
Мій син завжди говорив: війна не питає, як ти? Під Берестовим був пораненим, контуженим. В шпиталі, під час лікування, зустрів свою любов, наречену, бойового медика. Згодом повернувся в танковий підрозділ, у 26 років став командиром танкового батальйону в одній з найпотужніших бригад ЗСУ. Окрім виконання військових задач, залучав величезну волонтерську допомогу, займався рекрутингом. Син мав інженерне мислення, розробив технологію оптимізації орієнтування на місцевості екіпажів танків і командирів і впровадив її за фінансової підтримки благодійників-білогірчан.
Мій Саша-подолянин полюбив Харківщину, називав її «самобутньою, красивою і енергійною завдяки людям». Він завжди говорив про те, що кожен день слід прожити «максимально якісно». Він мріяв про Перемогу. Він усе робив для Перемоги.

В цю страшну і холодну зиму ми живемо вірою в перемогу України і мрією про українську весну. Так і буде. Але в Сашин сад весна вже ніколи не прийде. Цей сад не розквітне усмішками дітей, плодами життя і добрих справ.

Пане Президент.
Ви особисто вручали нагороди моєму сину й знаєте ціну його служби.
Він був гідною людиною. Він був мужнім воїном. І він був найкращим сином. Його життєвий шлях, бойові заслуги, особиста мужність і самопожертва повністю відповідають високому званню Герой України.

Прошу Вас присвоїти Хоменку Олександру Миколайовичу звання Герой України (посмертно) як знак найвищого державного визнання його подвигу та служіння українському народові.
Бо єдине, на що ми здатні – це пам'ять і честь.


З повагою і вірою в справедливість – мама – Ольга Миколаївна Хоменко.