Присвоєння звання Героя України посмертно.

Шановний пане Президенте України!

Звертаємося до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України
Олексенку Євгену Олексійовичу, 02 листопада 1997 року народження, який народився в місті Миколаїв.

Євген Олексійович був призваний на військову службу у молодому віці та віддав не менше восьми років свого життя військовій службі. За цей час він пройшов важкий бойовий шлях, пов’язаний із постійним перебуванням у зоні бойових дій, втратами побратимів та надзвичайним психологічним і фізичним навантаженням.

Він брав участь у бойових діях як до початку повномасштабного вторгнення російської федерації, так і під час нього, воював на сході та півдні України. Через специфіку служби та постійні ротації родина бачила його вкрай рідко — інколи раз на кілька років, адже більшу частину часу він перебував на передовій, виконуючи бойові завдання.

Євген Олексійович щойно створив родину і міг жити, будувати мирне життя, але його забрали на ротацію в Донецьку область саме в його день народження. Родина молила і просила, щоб він не їхав, але обставини війни були безжальні. Ми пройшли справжній ад, намагаючись дізнатися правду, знайти його, отримати хоч якусь інформацію, але нам всі брехали, мовчали і не казали правди, залишаючи нас у страху та невизначеності. І досі ми не знаємо точно, як він загинув, що сталося під час бойового завдання — обставини його загибелі залишаються невідомими.

Євген Олексійович був воїном із сильним характером і незламним духом. Він не просто проявляв хоробрість — він був Захисником, який свідомо ніс на собі тягар війни, оберігаючи свою родину, побратимів і всю Україну.

На момент загибелі він проходив службу у військовій частині А5006, у складі 157-ї окремої механізованої бригади, 3-го механізованого батальйону, 9-ї механізованої роти.

Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курахове, Донецька область, Євген Олексійович зник безвісти. Понад півтора року родина жила в постійному страху й невизначеності, сподіваючись на диво. У січні 2026 року, за результатами судово-молекулярно-генетичної експертизи, було офіційно встановлено його загибель у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Євген Олексійович до останнього виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним Військовій присязі, побратимам та українському народові. Його загибель стала непоправною втратою для родини, яка втратила сина, чоловіка, батька, племінника, онука, друга і воїна. У нього залишилися дружина та маленький син, які втратили найдорожче.

Ця втрата — не просто біль, а глибока рана, яка назавжди залишиться в серцях близьких.

Присвоєння звання Герой України (посмертно) стане справедливим визнанням його багаторічної військової служби, сили духу та жертовності, а також гідним вшануванням пам’яті Захисника, який віддав своє життя за Україну.

Просимо Вас підтримати цю петицію та вшанувати пам’ять
Олексенка Євгена Олексійовича
найвищою державною нагородою України.

Вічна пам’ять. Вічна слава Герою України.