№22/260004-еп
Пане Президенте! Від імені родини, друзів та побратимів звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) солдату Стасюку Сергію Олександровичу (03.03.2002 р. н.), мужньому захиснику, який боронив суверенітет нашої держави у складі 3-ї окремої штурмової бригади під позивним «Маузі».
Автор (ініціатор): Короленко Аліна Петрівна
Дата оприлюднення: 10 лютого 2026
Сергій — один із тих молодих добровольців, чия незламність духу стала щитом для України. Його шлях на війні розпочався із надзвичайного прояву волі: у 19 років, коли через юний вік йому неодноразово відмовляли у мобілізації, він не полишив спроб і врешті домігся свого — став до лав елітного підрозділу. Для нього захист Батьківщини був не обов’язком, а покликанням серця.
Протягом служби на Краматорському напрямку та в інших гарячих точках фронту, солдат Стасюк зарекомендував себе як винятковий воїн. Сергій ніколи не нарікав на труднощі: ані люті зимові морози, ані виснажливі штурми, ані голод не могли похитнути його оптимізму. На всі тривожні запитання близьких він незмінно відповідав: «У мене все добре», оберігаючи їхній спокій навіть у найважчі хвилини.
Особливої шани заслуговує його рішення стати військовим медиком. Сергій закінчив спеціальні курси, щоб безпосередньо в зоні бойових дій рятувати життя своїх побратимів. Він неодноразово ризикував собою, надаючи допомогу під обстрілами, демонструючи найвищий ступінь самопожертви.
Сергій прожив коротке, але надзвичайно гідне життя. Хлопець, який з дитинства не мав повноцінної сім’ї, понад усе мріяв створити власну, побудувати дім і подарувати коханій дівчині те щастя, якого йому самому колись бракувало. Він мав стати батьком, чоловіком, опорою для своєї сімʼї. Проте у 23 роки він віддав усе — своє майбутнє, свої мрії та своє життя — заради того, щоб Україна була вільною.
Сьогодні у Сергія залишилися лише бабуся, тітка та двоюрідна сестра. Його загибель — це великий біль для кожного, хто знав цього світлого юнака.
Присвоєння Сергію Стасюку звання Героя України (посмертно) — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті воїна, який був вірний присязі до останнього подиху і став прикладом для цілого покоління українців.
Просимо Вас, пане Президенте, підписати петицію та надати Сергію Стасюку заслужене почесне звання. Його подвиг не має бути забутим.
Вічна пам’ять солдату «Маузі»!
Слава Україні!
Протягом служби на Краматорському напрямку та в інших гарячих точках фронту, солдат Стасюк зарекомендував себе як винятковий воїн. Сергій ніколи не нарікав на труднощі: ані люті зимові морози, ані виснажливі штурми, ані голод не могли похитнути його оптимізму. На всі тривожні запитання близьких він незмінно відповідав: «У мене все добре», оберігаючи їхній спокій навіть у найважчі хвилини.
Особливої шани заслуговує його рішення стати військовим медиком. Сергій закінчив спеціальні курси, щоб безпосередньо в зоні бойових дій рятувати життя своїх побратимів. Він неодноразово ризикував собою, надаючи допомогу під обстрілами, демонструючи найвищий ступінь самопожертви.
Сергій прожив коротке, але надзвичайно гідне життя. Хлопець, який з дитинства не мав повноцінної сім’ї, понад усе мріяв створити власну, побудувати дім і подарувати коханій дівчині те щастя, якого йому самому колись бракувало. Він мав стати батьком, чоловіком, опорою для своєї сімʼї. Проте у 23 роки він віддав усе — своє майбутнє, свої мрії та своє життя — заради того, щоб Україна була вільною.
Сьогодні у Сергія залишилися лише бабуся, тітка та двоюрідна сестра. Його загибель — це великий біль для кожного, хто знав цього світлого юнака.
Присвоєння Сергію Стасюку звання Героя України (посмертно) — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті воїна, який був вірний присязі до останнього подиху і став прикладом для цілого покоління українців.
Просимо Вас, пане Президенте, підписати петицію та надати Сергію Стасюку заслужене почесне звання. Його подвиг не має бути забутим.
Вічна пам’ять солдату «Маузі»!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Орлик Ольга Василівна
13 березня 2026
2.
Гуменна Ганна Володимирівна
13 березня 2026
3.
Гречанюк Ірина Олександрівна
13 березня 2026
4.
Мазко Микола Леонідович
13 березня 2026
5.
Поляк Геннадій Пилипович
13 березня 2026
6.
Ромашенко Аліна Олексіївна
13 березня 2026
7.
Мазко Роман Леонідович
13 березня 2026
8.
Титаренко Аня Володимирівна
13 березня 2026
9.
Кулешова Тетяна Анатоліївна
13 березня 2026
10.
Булах Євгенія Ігорівна
13 березня 2026
11.
Мазка Оксана Володимирівна
13 березня 2026
12.
Діян Іван Дмитрович
13 березня 2026
13.
Свердел Світлана Іванівна
13 березня 2026
14.
Никифорова Галина Райківна
13 березня 2026
15.
Максимчук Ангеліна Василівна
13 березня 2026
16.
Огурцов Олександр Валерійович
13 березня 2026
17.
Гриценя Валентина Миколаївна
13 березня 2026
18.
Коробчевська Тамара Олександрівна
13 березня 2026
19.
Харковець Рома Олександрівна
13 березня 2026
20.
Король Мар'яна Михайлівна
13 березня 2026
21.
Долгіх Юлія Вікторівна
13 березня 2026
22.
Павленко Маргарита Василівна
13 березня 2026
23.
Грижак Оксана Вікторівна
13 березня 2026
24.
Харечко Віра Олексіївна
13 березня 2026
25.
Ілляшенко Ганна Іванівна
13 березня 2026
26.
Данилова Тетяна Антонівна
13 березня 2026
27.
Рудакова Тетяна Іванівна
13 березня 2026
28.
Войчук Андрій Тарасович
13 березня 2026
29.
Жукова Катерина Миколаївна
13 березня 2026
30.
Олійник Вікторія Юріївна
13 березня 2026
3305
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 58 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.