№22/260004-еп
Пане Президенте! Від імені родини, друзів та побратимів звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) солдату Стасюку Сергію Олександровичу (03.03.2002 р. н.), мужньому захиснику, який боронив суверенітет нашої держави у складі 3-ї окремої штурмової бригади під позивним «Маузі».
Автор (ініціатор): Короленко Аліна Петрівна
Дата оприлюднення: 10 лютого 2026
Сергій — один із тих молодих добровольців, чия незламність духу стала щитом для України. Його шлях на війні розпочався із надзвичайного прояву волі: у 19 років, коли через юний вік йому неодноразово відмовляли у мобілізації, він не полишив спроб і врешті домігся свого — став до лав елітного підрозділу. Для нього захист Батьківщини був не обов’язком, а покликанням серця.
Протягом служби на Краматорському напрямку та в інших гарячих точках фронту, солдат Стасюк зарекомендував себе як винятковий воїн. Сергій ніколи не нарікав на труднощі: ані люті зимові морози, ані виснажливі штурми, ані голод не могли похитнути його оптимізму. На всі тривожні запитання близьких він незмінно відповідав: «У мене все добре», оберігаючи їхній спокій навіть у найважчі хвилини.
Особливої шани заслуговує його рішення стати військовим медиком. Сергій закінчив спеціальні курси, щоб безпосередньо в зоні бойових дій рятувати життя своїх побратимів. Він неодноразово ризикував собою, надаючи допомогу під обстрілами, демонструючи найвищий ступінь самопожертви.
Сергій прожив коротке, але надзвичайно гідне життя. Хлопець, який з дитинства не мав повноцінної сім’ї, понад усе мріяв створити власну, побудувати дім і подарувати коханій дівчині те щастя, якого йому самому колись бракувало. Він мав стати батьком, чоловіком, опорою для своєї сімʼї. Проте у 23 роки він віддав усе — своє майбутнє, свої мрії та своє життя — заради того, щоб Україна була вільною.
Сьогодні у Сергія залишилися лише бабуся, тітка та двоюрідна сестра. Його загибель — це великий біль для кожного, хто знав цього світлого юнака.
Присвоєння Сергію Стасюку звання Героя України (посмертно) — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті воїна, який був вірний присязі до останнього подиху і став прикладом для цілого покоління українців.
Просимо Вас, пане Президенте, підписати петицію та надати Сергію Стасюку заслужене почесне звання. Його подвиг не має бути забутим.
Вічна пам’ять солдату «Маузі»!
Слава Україні!
Протягом служби на Краматорському напрямку та в інших гарячих точках фронту, солдат Стасюк зарекомендував себе як винятковий воїн. Сергій ніколи не нарікав на труднощі: ані люті зимові морози, ані виснажливі штурми, ані голод не могли похитнути його оптимізму. На всі тривожні запитання близьких він незмінно відповідав: «У мене все добре», оберігаючи їхній спокій навіть у найважчі хвилини.
Особливої шани заслуговує його рішення стати військовим медиком. Сергій закінчив спеціальні курси, щоб безпосередньо в зоні бойових дій рятувати життя своїх побратимів. Він неодноразово ризикував собою, надаючи допомогу під обстрілами, демонструючи найвищий ступінь самопожертви.
Сергій прожив коротке, але надзвичайно гідне життя. Хлопець, який з дитинства не мав повноцінної сім’ї, понад усе мріяв створити власну, побудувати дім і подарувати коханій дівчині те щастя, якого йому самому колись бракувало. Він мав стати батьком, чоловіком, опорою для своєї сімʼї. Проте у 23 роки він віддав усе — своє майбутнє, свої мрії та своє життя — заради того, щоб Україна була вільною.
Сьогодні у Сергія залишилися лише бабуся, тітка та двоюрідна сестра. Його загибель — це великий біль для кожного, хто знав цього світлого юнака.
Присвоєння Сергію Стасюку звання Героя України (посмертно) — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті воїна, який був вірний присязі до останнього подиху і став прикладом для цілого покоління українців.
Просимо Вас, пане Президенте, підписати петицію та надати Сергію Стасюку заслужене почесне звання. Його подвиг не має бути забутим.
Вічна пам’ять солдату «Маузі»!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Тименко Оксана Олексіївна
10 лютого 2026
2.
Татунь Катерина Сергіївна
10 лютого 2026
3.
Орловська Леся Іванівна
10 лютого 2026
4.
Ільченко Тетяна Станіславівна
10 лютого 2026
5.
Топільницька Тетяна Романівна
10 лютого 2026
6.
Ковальова Людмила Федорівна
10 лютого 2026
7.
Митус Катерина Вікторівна
10 лютого 2026
8.
Волкова Світлана Василівна
10 лютого 2026
9.
Запотічна Ольга Зенонівна
10 лютого 2026
10.
Берегулько Уляна Романівна
10 лютого 2026
11.
Ярмак Наталія Вікторівна
10 лютого 2026
12.
Фесенко Вікторія Олександрівна
10 лютого 2026
13.
Яцола Галина Михайлівна
10 лютого 2026
14.
Маллік Юлія Осипівна
10 лютого 2026
15.
Стебівка Галина Василівна
10 лютого 2026
16.
Кравчук Альона Олексіївна
10 лютого 2026
17.
Яцола Любов Володимирівна
10 лютого 2026
18.
Єпур Оксана Вікторівна
10 лютого 2026
19.
Яворська Станіслава Йосифівна
10 лютого 2026
20.
Медвідь Ольга Миколаївна
10 лютого 2026
21.
Топільницька Віра Петрівна
10 лютого 2026
22.
Саворська Марія Йосипівна
10 лютого 2026
23.
Яцола Василь Петрович
10 лютого 2026
24.
Ворон Оксана Володимирівна
10 лютого 2026
25.
Фень Раїса Василівна
10 лютого 2026
26.
Василечко Мар'яна Петрівна
10 лютого 2026
27.
Хімчак Василина Іванівна
10 лютого 2026
28.
Топільницька Ганна Дмитрівна
10 лютого 2026
29.
Федоренко Ірина Петрівна
10 лютого 2026
30.
Пацула Олена Василівна
10 лютого 2026
268
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 89 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.