№22/260004-еп

Пане Президенте! Від імені родини, друзів та побратимів звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) солдату Стасюку Сергію Олександровичу (03.03.2002 р. н.), мужньому захиснику, який боронив суверенітет нашої держави у складі 3-ї окремої штурмової бригади під позивним «Маузі».

Автор (ініціатор): Короленко Аліна Петрівна
Дата оприлюднення: 10 лютого 2026
Сергій — один із тих молодих добровольців, чия незламність духу стала щитом для України. Його шлях на війні розпочався із надзвичайного прояву волі: у 19 років, коли через юний вік йому неодноразово відмовляли у мобілізації, він не полишив спроб і врешті домігся свого — став до лав елітного підрозділу. Для нього захист Батьківщини був не обов’язком, а покликанням серця.
Протягом служби на Краматорському напрямку та в інших гарячих точках фронту, солдат Стасюк зарекомендував себе як винятковий воїн. Сергій ніколи не нарікав на труднощі: ані люті зимові морози, ані виснажливі штурми, ані голод не могли похитнути його оптимізму. На всі тривожні запитання близьких він незмінно відповідав: «У мене все добре», оберігаючи їхній спокій навіть у найважчі хвилини.
Особливої шани заслуговує його рішення стати військовим медиком. Сергій закінчив спеціальні курси, щоб безпосередньо в зоні бойових дій рятувати життя своїх побратимів. Він неодноразово ризикував собою, надаючи допомогу під обстрілами, демонструючи найвищий ступінь самопожертви.
Сергій прожив коротке, але надзвичайно гідне життя. Хлопець, який з дитинства не мав повноцінної сім’ї, понад усе мріяв створити власну, побудувати дім і подарувати коханій дівчині те щастя, якого йому самому колись бракувало. Він мав стати батьком, чоловіком, опорою для своєї сімʼї. Проте у 23 роки він віддав усе — своє майбутнє, свої мрії та своє життя — заради того, щоб Україна була вільною.
Сьогодні у Сергія залишилися лише бабуся, тітка та двоюрідна сестра. Його загибель — це великий біль для кожного, хто знав цього світлого юнака.
Присвоєння Сергію Стасюку звання Героя України (посмертно) — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті воїна, який був вірний присязі до останнього подиху і став прикладом для цілого покоління українців.
Просимо Вас, пане Президенте, підписати петицію та надати Сергію Стасюку заслужене почесне звання. Його подвиг не має бути забутим.
Вічна пам’ять солдату «Маузі»!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кириленко Ганна Тихонівна
10 травня 2026
2.
Сасс Микола Анатолійович
10 травня 2026
3.
Пацула Олексій Анатолійович
10 травня 2026
4.
Левицька Майя Іванівна
10 травня 2026
5.
Сень Юлія Леонтіївна
10 травня 2026
6.
Андреєва Тетяна Михайлівна
10 травня 2026
7.
Михайлова Юлія Юріївна
10 травня 2026
8.
Гуз Тетяна Євгенівна
10 травня 2026
9.
Скляр Юлія Євгенівна
10 травня 2026
10.
Семчишин Галина Михайлівна
10 травня 2026
11.
Горлова Анастасія Ігорівна
10 травня 2026
12.
Тихонова Людмила Володимирівна
10 травня 2026
13.
Мотовиліна Олена Анатоліївна
09 травня 2026
14.
Гаврильченко Наталя Станіславівна
09 травня 2026
15.
Блищак Анастасія Олегівна
09 травня 2026
16.
Григоренко Галина Петрівна
09 травня 2026
17.
Шелест Олена Борисівна
09 травня 2026
18.
Вознюк Анна Василівна
09 травня 2026
19.
Вєтрова Оксана Борисівна
09 травня 2026
20.
Петренко Олена Миколаївна
09 травня 2026
21.
Дударь Світлана Миколаївна
09 травня 2026
22.
Чорна Ірина Володимирівна
09 травня 2026
23.
Бурамбаєва Оксана Олександрівна
09 травня 2026
24.
Мешко Мар'яна Юріївна
09 травня 2026
25.
Топчій Станіслава Віталіївна
09 травня 2026
26.
Кошева Людмила Юріївна
09 травня 2026
27.
Горбач Катерина Ярославівна
08 травня 2026
28.
Губиш Богдан Йосипович
08 травня 2026
29.
Ветрова Оксана В'ячеславівна
08 травня 2026
30.
Маротчак Марина Юріївна
08 травня 2026
5059
голосів з 25000
необхідних
Не підтримано
Збір підписів завершено