№22/260450-еп
Присвоєння нагороди «Герой України, посмертно» Для бійця: 82-ї окремо десантно-штурмової Буковинської бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України!
Автор (ініціатор): Гурич Данило Ігорович
Дата оприлюднення: 17 лютого 2026
Бажаю здоровʼя пане Президенте
Я син, Гурич Данило Ігорович, загиблого бійця, Гурич Ігор Олексійович, звертаюсь до вас, Зеленський Володимир Олександрович на тему:
Присвоєння нагороди «Герой України, посмертно»
Для бійця: 82-ї окремо десантно-штурмової Буковинської
бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України Гурич Ігор Олексійович
Я син бійця Зброїних Сил України, Гурич Данило Ігорович.
Мій батько виконувавши бойове завдання на території росії, Курська область, н.п. Крємяноє, загинув на цьому напрямку.
Після успішного проходження «Курсу молодого бійця» його бригаду призначили для проведення бойового завдання на території росії, після 7 днів 13.08.2024, він офіційно вважався «зниклим безвісти», майже півтори роки тиши, нічого не знавши, що й як з батьком, нам доповідають з Миколаєва, що батько загинув. Знаючи що він мужньо відстоював права українців, українського народу, свободу українців, хотілося, щоб йому призначили звання «Герой України»
Чому.
Я почну по порядку, мій батько був працівником «Харківського метрополітену» а саме будівник, у Харкові він будував станцію метро «Ботанічний Сад» 2004 рік, та станцію «23 Серпня» також 2004 рік, він пропрацював у «підземці» 8 років, після мого народження 2005 рік, батько звільнився, потім влаштувався також будівельником, зводити будинки, тобто початок будівництва. Звісно в нього були проблеми зі спиною, нічого тяжкого він згодом не міг підіймати, бо робота трохи, але відобразилась на його здоровʼї. Потім коли почалась повномасштабна війна, у 2024 році він пішов до лав ЗСУ, де став захисником, згодом виконувавши бойове завдання, зник безвісти, а потім й загинув. Я як син хочу щоб його імʼя було приводом для розуміння, за що людина віддає своє життя, а саме за свободу, щоб його імʼя закарбувалося на роки, віки, й люди знали що була така людина яка була учасником як й будівництва станцій метро, так й захисником нашої держави.
Я дуже сумую за батьком, й хотілось побачити його у своїх обіймах, але, він герой який віддав своє життя за нас з вами
Тихого дня, пане Президенте
Дякую вам за все!
Я син, Гурич Данило Ігорович, загиблого бійця, Гурич Ігор Олексійович, звертаюсь до вас, Зеленський Володимир Олександрович на тему:
Присвоєння нагороди «Герой України, посмертно»
Для бійця: 82-ї окремо десантно-штурмової Буковинської
бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України Гурич Ігор Олексійович
Я син бійця Зброїних Сил України, Гурич Данило Ігорович.
Мій батько виконувавши бойове завдання на території росії, Курська область, н.п. Крємяноє, загинув на цьому напрямку.
Після успішного проходження «Курсу молодого бійця» його бригаду призначили для проведення бойового завдання на території росії, після 7 днів 13.08.2024, він офіційно вважався «зниклим безвісти», майже півтори роки тиши, нічого не знавши, що й як з батьком, нам доповідають з Миколаєва, що батько загинув. Знаючи що він мужньо відстоював права українців, українського народу, свободу українців, хотілося, щоб йому призначили звання «Герой України»
Чому.
Я почну по порядку, мій батько був працівником «Харківського метрополітену» а саме будівник, у Харкові він будував станцію метро «Ботанічний Сад» 2004 рік, та станцію «23 Серпня» також 2004 рік, він пропрацював у «підземці» 8 років, після мого народження 2005 рік, батько звільнився, потім влаштувався також будівельником, зводити будинки, тобто початок будівництва. Звісно в нього були проблеми зі спиною, нічого тяжкого він згодом не міг підіймати, бо робота трохи, але відобразилась на його здоровʼї. Потім коли почалась повномасштабна війна, у 2024 році він пішов до лав ЗСУ, де став захисником, згодом виконувавши бойове завдання, зник безвісти, а потім й загинув. Я як син хочу щоб його імʼя було приводом для розуміння, за що людина віддає своє життя, а саме за свободу, щоб його імʼя закарбувалося на роки, віки, й люди знали що була така людина яка була учасником як й будівництва станцій метро, так й захисником нашої держави.
Я дуже сумую за батьком, й хотілось побачити його у своїх обіймах, але, він герой який віддав своє життя за нас з вами
Тихого дня, пане Президенте
Дякую вам за все!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Мірошніченко Роман Володимирович
18 лютого 2026
2.
Буклів Олена Ігорівна
18 лютого 2026
3.
Кучинська Наталія Олександрівна
17 лютого 2026
4.
Тобяш Ірина Ярославівна
17 лютого 2026
5.
Карабан Катерина Максимівна
17 лютого 2026
6.
Молибог Віталій Вікторович
17 лютого 2026
7.
Шило Наталя Олександрівна
17 лютого 2026
8.
Кретова Майя Володимирівна
17 лютого 2026
9.
Цехановська Софія Олександрівна
17 лютого 2026
10.
Косюк Павло Сергійович
17 лютого 2026
11.
Оліферчук Іванна Григорівна
17 лютого 2026
12.
Смолянінова Марія Вячеславівна
17 лютого 2026
13.
Андрущенко Світлана Анатоліївна
17 лютого 2026
14.
Сенів Марія Миколаївна
17 лютого 2026
15.
Бондар Марина Павлівна
17 лютого 2026
16.
Маринченко Олександр Дмитрович
17 лютого 2026
17.
Козаченко Олена Андріївна
17 лютого 2026
18.
Бондар Альона Анатоліївна
17 лютого 2026
19.
Суходільський Мар'ян Борисович
17 лютого 2026
20.
Зубар Ольга Миколаївна
17 лютого 2026
21.
Круліковська Анастасія Олексіївна
17 лютого 2026
22.
Романенко Олена Юріївна
17 лютого 2026
23.
Гумен Єлизавета Павлівна
17 лютого 2026
24.
Берестова Юлія Віталіївна
17 лютого 2026
25.
Ільченко Тетяна Станіславівна
17 лютого 2026
26.
Яцків Лариса Миколаївна
17 лютого 2026
27.
Голобородько Сергій Миколайович
17 лютого 2026
28.
Костракевич Іванна Василівна
17 лютого 2026
29.
Климченко Ольга Валентинівна
17 лютого 2026
30.
Гунік Ольга Валеріївна
17 лютого 2026
309
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 89 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.