№22/260450-еп
Присвоєння нагороди «Герой України, посмертно» Для бійця: 82-ї окремо десантно-штурмової Буковинської бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України!
Автор (ініціатор): Гурич Данило Ігорович
Дата оприлюднення: 17 лютого 2026
Бажаю здоровʼя пане Президенте
Я син, Гурич Данило Ігорович, загиблого бійця, Гурич Ігор Олексійович, звертаюсь до вас, Зеленський Володимир Олександрович на тему:
Присвоєння нагороди «Герой України, посмертно»
Для бійця: 82-ї окремо десантно-штурмової Буковинської
бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України Гурич Ігор Олексійович
Я син бійця Зброїних Сил України, Гурич Данило Ігорович.
Мій батько виконувавши бойове завдання на території росії, Курська область, н.п. Крємяноє, загинув на цьому напрямку.
Після успішного проходження «Курсу молодого бійця» його бригаду призначили для проведення бойового завдання на території росії, після 7 днів 13.08.2024, він офіційно вважався «зниклим безвісти», майже півтори роки тиши, нічого не знавши, що й як з батьком, нам доповідають з Миколаєва, що батько загинув. Знаючи що він мужньо відстоював права українців, українського народу, свободу українців, хотілося, щоб йому призначили звання «Герой України»
Чому.
Я почну по порядку, мій батько був працівником «Харківського метрополітену» а саме будівник, у Харкові він будував станцію метро «Ботанічний Сад» 2004 рік, та станцію «23 Серпня» також 2004 рік, він пропрацював у «підземці» 8 років, після мого народження 2005 рік, батько звільнився, потім влаштувався також будівельником, зводити будинки, тобто початок будівництва. Звісно в нього були проблеми зі спиною, нічого тяжкого він згодом не міг підіймати, бо робота трохи, але відобразилась на його здоровʼї. Потім коли почалась повномасштабна війна, у 2024 році він пішов до лав ЗСУ, де став захисником, згодом виконувавши бойове завдання, зник безвісти, а потім й загинув. Я як син хочу щоб його імʼя було приводом для розуміння, за що людина віддає своє життя, а саме за свободу, щоб його імʼя закарбувалося на роки, віки, й люди знали що була така людина яка була учасником як й будівництва станцій метро, так й захисником нашої держави.
Я дуже сумую за батьком, й хотілось побачити його у своїх обіймах, але, він герой який віддав своє життя за нас з вами
Тихого дня, пане Президенте
Дякую вам за все!
Я син, Гурич Данило Ігорович, загиблого бійця, Гурич Ігор Олексійович, звертаюсь до вас, Зеленський Володимир Олександрович на тему:
Присвоєння нагороди «Герой України, посмертно»
Для бійця: 82-ї окремо десантно-штурмової Буковинської
бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України Гурич Ігор Олексійович
Я син бійця Зброїних Сил України, Гурич Данило Ігорович.
Мій батько виконувавши бойове завдання на території росії, Курська область, н.п. Крємяноє, загинув на цьому напрямку.
Після успішного проходження «Курсу молодого бійця» його бригаду призначили для проведення бойового завдання на території росії, після 7 днів 13.08.2024, він офіційно вважався «зниклим безвісти», майже півтори роки тиши, нічого не знавши, що й як з батьком, нам доповідають з Миколаєва, що батько загинув. Знаючи що він мужньо відстоював права українців, українського народу, свободу українців, хотілося, щоб йому призначили звання «Герой України»
Чому.
Я почну по порядку, мій батько був працівником «Харківського метрополітену» а саме будівник, у Харкові він будував станцію метро «Ботанічний Сад» 2004 рік, та станцію «23 Серпня» також 2004 рік, він пропрацював у «підземці» 8 років, після мого народження 2005 рік, батько звільнився, потім влаштувався також будівельником, зводити будинки, тобто початок будівництва. Звісно в нього були проблеми зі спиною, нічого тяжкого він згодом не міг підіймати, бо робота трохи, але відобразилась на його здоровʼї. Потім коли почалась повномасштабна війна, у 2024 році він пішов до лав ЗСУ, де став захисником, згодом виконувавши бойове завдання, зник безвісти, а потім й загинув. Я як син хочу щоб його імʼя було приводом для розуміння, за що людина віддає своє життя, а саме за свободу, щоб його імʼя закарбувалося на роки, віки, й люди знали що була така людина яка була учасником як й будівництва станцій метро, так й захисником нашої держави.
Я дуже сумую за батьком, й хотілось побачити його у своїх обіймах, але, він герой який віддав своє життя за нас з вами
Тихого дня, пане Президенте
Дякую вам за все!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Повх Лілія Сергіївна
20 квітня 2026
2.
Миронюк Ярослава Фрізантівна
20 квітня 2026
3.
Венгерчук Ірина Григорівна
20 квітня 2026
4.
Ненюк Дарина Олексіївна
20 квітня 2026
5.
Візіренко Жанна Станіславівна
20 квітня 2026
6.
Кияшко Раїса Володимирівна
20 квітня 2026
7.
Теодорович Руслана Русланівна
20 квітня 2026
8.
Волошинська Ольга Володимирівна
20 квітня 2026
9.
Тарасевич Людмила Романівна
20 квітня 2026
10.
Легка Софія Тарасівна
19 квітня 2026
11.
Гулько Леся Адеславівна
19 квітня 2026
12.
Шептур Віра Григорівна
19 квітня 2026
13.
Школьна Вікторія Юріївна
19 квітня 2026
14.
Кибал Олена Олексіївна
19 квітня 2026
15.
Паляниця Оксана Олександрівна
19 квітня 2026
16.
Січкар Людмила Акимівна
19 квітня 2026
17.
Яковлєва Юлія Олександрівна
19 квітня 2026
18.
Селенко Ірина Василівна
19 квітня 2026
19.
Скалозуб Валентина Пилипівна
18 квітня 2026
20.
Зеленська Віта Володимирівна
18 квітня 2026
21.
Кияшко Оксана Іванівна
18 квітня 2026
22.
Гончаренко Яна Станіславівна
18 квітня 2026
23.
Ватажко Анастасія Русланівна
17 квітня 2026
24.
Рустамова Людмила Рашидівна
17 квітня 2026
25.
Тарасенко Олена Іванівна
17 квітня 2026
26.
Гарасюк Ярослав Федорович
17 квітня 2026
27.
Пойда Любов Федорівна
17 квітня 2026
28.
Кузишин Анастасія Ростиславівна
17 квітня 2026
29.
Пікалов Андрій Олександрович
17 квітня 2026
30.
Толвай Ангеліна Юріївна
16 квітня 2026
2001
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 27 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.