Про присвоєння Героя України (посмертно) Сидорову Максиму Ігоровичу

Шановний пане Президенте!

Ми, громадяни України, звертаємося до Вас із проханням про присвоєння найвищого державного звання Героя України (посмертно) капітану поліції Сидорову Максиму Ігоровичу, позивний «Гівр», що був відважним воїном штурмового полку «Цунамі», бригади Національної поліції України «Лють». Максим присвятив себе служінню закону та людям, проте в найважчий для країни час віддав своє життя за незалежність і територіальну цілісність України.
Сидоров Максим Ігорович народився 10 грудня 2000 року в селі Галицинове Миколаївської області. Зі шкільних років активно займався спортом, зокрема гандболом, неодноразово здобуваючи призові місця та формуючи командний дух і витривалість. Після закінчення школи навчався в Одеському міському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, де зарекомендував себе дисциплінованим, вимогливим до себе та справедливим вихованцем і був призначений командиром взводу. Згодом вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ, де завдяки успіхам у навчанні та лідерським якостям обіймав посади старшини взводу, курсу та факультету, неодноразово заохочувався подяками ректора та отримав спеціальне звання «капрал поліції».
Після закінчення університету Максим Сидоров розпочав поліцейську службу в Херсонській області, де його основним завданням була боротьба зі злочинністю. Упродовж усього свідомого життя він віддано служив українському народові в лавах Національної поліції України, зарекомендувавши себе як сумлінний і кваліфікований поліцейський. Чесно та відповідально виконував службовий обов’язок, а під час участі в бойових діях діяв самовіддано, до повного виконання поставлених завдань. Рішучий, ініціативний і небайдужий, він проявив себе відважним поліцейським і став справжнім взірцем сучасного правоохоронця, про що з повагою відгукувалися друзі та колеги.
Під час збройної агресії російської федерації проти України Максим Сидоров добровільно долучився до штурмового полку «Цунамі» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Неодноразово відряджався до Донецької, Луганської та Харківської областей, де спільно з підрозділами Збройних Сил України та Головного управління розвідки виконував бойові завдання, під час яких зарекомендував себе як відважний боєць і надійний побратим.
У період з 14 травня по 14 червня 2024 року Сидоров М. І. був відряджений до Харківської області в оперативне підпорядкування оперативно-тактичного угруповання «Харків» оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». За цей період він виконував бойові (спеціальні) завдання в зоні проведення бойових дій, брав участь у проведенні спостереження, розвідки, дорозвідки та облаштування позицій. У період з 16 по 20 травня 2024 року Максим Сидоров у складі штурмової групи із 4 поліцейських брав участь в оборонних діях на околицях населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області. Противник завдавав по позиціях поліцейських мінометних та артилерійських обстрілів, застосовував безпілотні літальні апарати. Під вогневим ураженням противника, ризикуючи життям, Максим влучними пострілами зі стрілецької зброї знищив 3 ворожі FPV-дрони.
​У період з 15 червня по 17 вересня 2024 року Сидоров М. І. був відряджений до Донецької області в оперативному підпорядкуванні оперативно-тактичного угруповання «Донецьк» оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». У червні 2024 року поблизу населеного пункту Карлівка Покровського району Донецької області у складі бойової групи Максим Сидоров брав участь в обороні позицій у лісосмузі. Під час стрілецького бою з переважаючими силами противника він ліквідував двох окупантів та одного тяжко поранив. Атаку ворога було відбито, позиції утримано й згодом передано підрозділам 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Збройних Сил України. 22 липня 2024 року під час бойового виходу з метою облаштування спостережного пункту поблизу Карлівки Сидоров М. І., здійснюючи вогневе прикриття групи, вступив у контакт із противником, у результаті чого двоє окупантів здалися в полон. Отримані від них та з їхніх засобів зв’язку розвідувальні дані дозволили завчасно виявити плани подальших штурмових дій ворога, що забезпечило безпечний вихід підрозділів та успішне завершення операції. Під час виконання завдань Максим Сидоров брав активну участь у плануванні та реалізації бойових дій, проявив відвагу, професіоналізм і високий рівень підготовки, що сприяло успішному виконанню бойового (спеціального) завдання.
​У період з 23 вересня по 21 грудня 2024 року, з 8 січня по 21 лютого та з 23 по 31 травня 2025 року Сидоров М. І. був відряджений до Донецької області в оперативно-тактичне угруповання «Луганськ» оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця».
​25 листопада 2024 року в районі населеного пункту Калинове Максим Сидоров, зайнявши замасковану вогневу позицію, виявив дві ворожі кулеметні точки, які інтенсивним вогнем створювали загрозу флангу підрозділів Сил оборони України. Проявивши високу снайперську майстерність і холоднокровність, він двома точними пострілами ліквідував кулеметника першого розрахунку противника, а після зміни позиції – другого. Завдяки його діям було нейтралізовано вогневу загрозу, що дало змогу підрозділу утримати позиції та уникнути втрат. Після виконання бойового (спеціального) завдання, попри артилерійські обстріли противника, Сидоров М. І., ризикуючи життям, здійснив евакуацію пораненого поліцейського, який отримав вибухову травму. 15 лютого 2025 року на околиці населеного пункту Торецьк під час виконання розвідувального завдання на тимчасово окупованій території Сидоров М. І. виявив замаскований спостережний пункт противника та зафіксував переміщення ворожих сил. Отримані ним координати були оперативно передані до штабу, що дало змогу завдати точного удару FPV-дроном і ліквідувати двох окупантів.
31 травня 2025 року о 04:30 під час виконання бойового (спеціального) завдання в районі населеного пункту Яблунівка Краматорського району Донецької області Сидоров Максим Ігорович, рухаючись на бронеавтомобілі «ROSHEL SENATOR» у складі групи з шести поліцейських до визначених оборонних рубежів, потрапив під вогневе ураження противника. Ворожий FPV-дрон завдав удару по автомобілю. Попри критичну небезпеку для життя, Сидоров М. І. миттєво оцінив обстановку та, ризикуючи власним життям, кинувся на допомогу побратимам. Проявивши блискавичну реакцію й виняткову мужність, він намагався надати першу домедичну допомогу пораненим і витягти їх із палаючого транспорту та з-під прямого обстрілу. У цей критичний момент, під час самовідданого порятунку товаришів, ворожий FPV-дрон завдав повторного смертельного удару. Сидоров М. І. загинув миттєво, отримавши поранення, несумісні з життям. Його загибель є не лише трагічною втратою, а й вчинком справжнього Героя. Максим Сидоров віддав своє життя, виконуючи найвищий обов’язок – захищаючи побратимів і свою Батьківщину. Його ім’я назавжди залишиться в історії як приклад незламної волі, безмежної відваги та самопожертви заради інших.
За свої вчинки на полі бою Максим Сидоров був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест» від 08.01.2024 № 40, відзнакою Президента України «За оборону України» від 05.08.2022 № 559/2022, нагрудним знаком «Ветеран війни - Учасник бойових дій», відомчою заохочувальною відзнакою – нагрудним знаком «За відвагу в службі» від 01.01.2025 № 3 о/с, Комбатантським хрестом (посмертно) від 06.10.2025 № 808, орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно) від 30.12.2025 № 1010/2025, а також присвоєно спеціальне звання капітан поліції (посмертно) від 30.09.2025 № 1665 о/с.
Сміливість, незламний дух і вірність присязі Максима Сидорова назавжди залишаться в пам’яті українського народу та його колег по службі. До останнього подиху він залишався відданим Батьківщині й військовій присязі. Його бойовий шлях – це приклад мужності, стійкості та самопожертви, гідний найвищого державного визнання.
Присвоєння звання Героя України (посмертно) стане справедливим і гідним вшануванням його внеску в боротьбу за свободу та незалежність нашої держави.
Максим пройшов непростий шлях від курсанта до капітана поліції (посмертно) та воїна, який став на захист рідної землі й віддав за неї найдорожче – своє життя.
Просимо розглянути цю петицію та відзначити подвиг Сидорова Максима Ігоровича найвищою державною нагородою – Золотою Зіркою Героя України (посмертно).