№22/260500-еп
Петиція про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Карпенку Віталію Володимировичу
Автор (ініціатор): Карпенко Назар Віталійович
Дата оприлюднення: 17 лютого 2026
Вельмишановний пане Президенте!
Звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту помічнику гранатометника 54 ОМБр Карпенку Віталію Володимировичу
Віталій Володимирович народився 20 жовтня 1981 року в селі Владиславка що на Київщині.
Він здобув середню освіту в Владиславській школі 1-2 ступенів, після школи він вступив в аграрний коледж закінчивши навчання працював в рідному селищі на колективне господарство, згодом одружився та в нього народився син Назар. Коли російські загарбники прийшли на нашу землю в 2014 році, Віталій мобілізувався до лав Збройних Сил України та проходив службу у складі 72 ОМБр на посаді навідник оператор БМП-2. Після того як в 2016 році він повернувся до цивільного життя та працював на сільськогосподарському підприємстві фахівцем, за спеціальністю агроном.
Як почалося повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, Віталій не зміг продовжувати цивільне життя та повернувся до лав ЗСУ у складі 54 ОМБр та займав посаду помічника гранатометника в Донецькій області, Бахмутському районі, селище Новомихайлівка. Під час виконання бойового завдання 19 квітня 2022 року, прикриваючи відхід своїх побратимів залишившися сам на позиціях отримав поранення несумісні з життям.
Його смерть - це болюча втрата не лише для рідних, а й для всієї країни.
Йому назавжди тепер буде 41 рік.
Він відстоював правду, волю і долю нових поколінь.
Його людяність і героїзм гідні найвищого визнання держави, яку він захищав.
Посмертно молодший сержант Карпенко Віталій Володимирович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.У загиблого сержанта залишились батьки: мама та її чоловік Володимир, який з малечку виховував Віталія. Також у Віталія залишився син який після його смерті також долучився до лав ЗСУ.
Рідні Карпенка Віталія Володимировича, його побратими та громадськість, звертаємося до Вас, вельмишановний Володимире Олександровичу, з проханням вшанувати памʼять захисника країни та присвоїти йому найвищу державну нагороду - звання Героя України (посмертно).
Це буде справедливо по відношенню до бійця України, який мав законне право не йти до війська і продовжувати цивільне життя, але його сумління і біль за Україну, виявились сильнішими, він став на захист Батьківщини і склав голову за неї.
Вічна памʼять Віталію Карпенку та всім полеглим захисникам і захисницям!
Слава Україні!
Героям Слава!
Звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту помічнику гранатометника 54 ОМБр Карпенку Віталію Володимировичу
Віталій Володимирович народився 20 жовтня 1981 року в селі Владиславка що на Київщині.
Він здобув середню освіту в Владиславській школі 1-2 ступенів, після школи він вступив в аграрний коледж закінчивши навчання працював в рідному селищі на колективне господарство, згодом одружився та в нього народився син Назар. Коли російські загарбники прийшли на нашу землю в 2014 році, Віталій мобілізувався до лав Збройних Сил України та проходив службу у складі 72 ОМБр на посаді навідник оператор БМП-2. Після того як в 2016 році він повернувся до цивільного життя та працював на сільськогосподарському підприємстві фахівцем, за спеціальністю агроном.
Як почалося повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, Віталій не зміг продовжувати цивільне життя та повернувся до лав ЗСУ у складі 54 ОМБр та займав посаду помічника гранатометника в Донецькій області, Бахмутському районі, селище Новомихайлівка. Під час виконання бойового завдання 19 квітня 2022 року, прикриваючи відхід своїх побратимів залишившися сам на позиціях отримав поранення несумісні з життям.
Його смерть - це болюча втрата не лише для рідних, а й для всієї країни.
Йому назавжди тепер буде 41 рік.
Він відстоював правду, волю і долю нових поколінь.
Його людяність і героїзм гідні найвищого визнання держави, яку він захищав.
Посмертно молодший сержант Карпенко Віталій Володимирович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.У загиблого сержанта залишились батьки: мама та її чоловік Володимир, який з малечку виховував Віталія. Також у Віталія залишився син який після його смерті також долучився до лав ЗСУ.
Рідні Карпенка Віталія Володимировича, його побратими та громадськість, звертаємося до Вас, вельмишановний Володимире Олександровичу, з проханням вшанувати памʼять захисника країни та присвоїти йому найвищу державну нагороду - звання Героя України (посмертно).
Це буде справедливо по відношенню до бійця України, який мав законне право не йти до війська і продовжувати цивільне життя, але його сумління і біль за Україну, виявились сильнішими, він став на захист Батьківщини і склав голову за неї.
Вічна памʼять Віталію Карпенку та всім полеглим захисникам і захисницям!
Слава Україні!
Героям Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Буклів Олена Ігорівна
17 лютого 2026
2.
Кучинська Наталія Олександрівна
17 лютого 2026
3.
Молибог Віталій Вікторович
17 лютого 2026
4.
Шило Наталя Олександрівна
17 лютого 2026
5.
Кретова Майя Володимирівна
17 лютого 2026
6.
Оліферчук Іванна Григорівна
17 лютого 2026
7.
Дзюман Оксана Володимирівна
17 лютого 2026
8.
Черниш Наталія Василівна
17 лютого 2026
9.
Андрущенко Світлана Анатоліївна
17 лютого 2026
10.
Сенів Марія Миколаївна
17 лютого 2026
11.
Бондар Марина Павлівна
17 лютого 2026
12.
Козаченко Олена Андріївна
17 лютого 2026
13.
Остапенко Ольга Анатоліївна
17 лютого 2026
14.
Бондар Альона Анатоліївна
17 лютого 2026
15.
Суходільський Мар'ян Борисович
17 лютого 2026
16.
Зубар Ольга Миколаївна
17 лютого 2026
17.
Круліковська Анастасія Олексіївна
17 лютого 2026
18.
Романенко Олена Юріївна
17 лютого 2026
19.
Гумен Єлизавета Павлівна
17 лютого 2026
20.
Ільченко Тетяна Станіславівна
17 лютого 2026
21.
Кошова Ольга Олегівна
17 лютого 2026
22.
Климченко Ольга Валентинівна
17 лютого 2026
23.
Шевчук Тетяна Вікторівна
17 лютого 2026
24.
Гунік Ольга Валеріївна
17 лютого 2026
25.
Ткачук Юлія Василівна
17 лютого 2026
26.
Тимощенко Ольга Андріївна
17 лютого 2026
27.
Постолюк Вікторія Іванівна
17 лютого 2026
28.
Чижевський Владислав Ярославович
17 лютого 2026
29.
Сидорчук Юлія Миколаївна
17 лютого 2026
30.
Боримська Ірина Віталіївна
17 лютого 2026
255
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 89 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.