Шановний пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ, молодшому сержанту Половинкину Олександру

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ, молодшому сержанту Половинкину Олександру, який народився 14.06.1983 року, в м.Приморськ Запорізької області.
На початку повномасштабного вторгнення він виїхав з окупації та поповнив ряди добровольців, і вірно стояв на захисті України до останнього дня свого життя. Ніс службу у 33 окремому інженерному полку ДШВ ЗС України, був командиром (позивний «Алекс») екіпажу безпілотних літальних комплексів - командир відділення дистанційного мінування 1 взводу дистанційного мінування роти дистанційного мінування інженерно-саперного батальйону військової частини А4733.
В 2022 році отримав поранення біля н.п.Белогорівка, після відновлення повернувся до служби.
Разом із побратимами Олександр боронив землю у районі м.Оріхів Запорізької області, м.Мар’їнки, м.Курахово, м.Покровська, м.Краматорська Донецької області, м.Ізюму Харківської області, також боронив і Сумську область за що був нагороджений Почесною відзнакою Сумської міської ради «За заслуги перед містом ІІІ ступені». За рідну Україну віддав найдорожче - своє життя. Загинув 27.12.2025 р., внаслідок ураження дрону-камікадзе поблизу н.п.Водянське, Покровського району, Донецької області, в ході виконання бойового завдання.
За часи проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Службові обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, заглиблювався у суть своєї справи та життя оточуючих. Підтримував кожного в часи, коли падали духом. Побратими зазначили, що він був сміливим, завжди приходив на допомогу, ніколи не залишав їх у біді. Ризикуючи власним життям, виводив їх із тяжких обстрілів. Для побратимів Олександр був зразком незламності та міцності духу.
Він з честю виконав обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього залишився вірним присязі, захищаючи право на наше з Вами безпечне життя, він не вагаючись, віддав своє!
Був нагороджений Президентом України Орденом «За мужність» ІІІ ступеня, також нагороджений відзнакою Президента України «За ОБОРОНУ УКРАЇНИ», відзнакою міністра оборони України ХРЕСТ ДЕСАНТНО-ШТУРМОВИХ ВІЙСЬК, НАГРУДНИМ ЗНАКОМ командира 33 ОКРЕМОГО ІNЖЕNЕРNОГО ПОЛКУ «За незламний дух, щире серце та безкорисливу допомогу у найскладніші часи, які стали прикладом, справжньої людяності та відданості, чий подвиг надихає та дарує надію», грамотою «За вірність Українському народові і військової присязі, особисту мужність і самовідданість, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальну цілісність України». Командиром військової частини А4733, грамотою з нагоди Дня захисників та захисниць України «За постійне прагнення вдосконалювати свою фахову майстерність».
Вдома завжди татуся чекатимуть син та донечка, яких він обожнював, горем убита дружина.
Я, дружина, пишаюся своїм чоловіком, його незламністю, сміливістю, патріотизмом, героїзмом і вважаю, що мій чоловік Половинкин Олександр Володимирович– справжній Герой, який заслуговує на найвищу нагороду – Герой України (посмертно). Тому що він дійсно Герой не тільки для нас, він Герой нашої держави, який мужньо відстоював суверенітет України.
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!