Пане Президент!
Я,дружина загиблого воїна, Лупійчук Ельвіра Іванівна прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно), відданому і хороброму захиснику нашої Батьківщини Лупійчуку Роману Васильовичу, молодшому сержант, командиру відділення-старший оператор відділення управління вогнем і маневром взводу управління командира батареї мінометної батареї, призваний на військову службу 03.03.2022 дрогобицький РТЦК та СП Львівської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення країни агресора на територію України став на захист рідної країни. Був призваний до частини 3115 26-ий окремий полк НГУ 2-батальйон 1-ша рота 1-ий взвод на посаду радіотелефоніст.
31 травня 2023 року здобувши знання, затверджені сертифікатами, був переведений до військової частини 3028 НГУ, 14-та штурмова бригада "Червона калина". Перебував на посаді помічник гранатометника, а потім переведений на оператора БПЛА. Звідки безпосередньо був направлений на лінію фронту. Без зайвих вагань став на захист збереження цілісності своєї держави, там де було пекло. Взяв участь у контрнаступ на Запорізької у напрямку, а саме населених пунктів Вербове, Роботине Пологівського району.
З червня 2024 року перебував у складі військової частини 3003 2-ої окремої Галицької бригади. Звідти був направлений на Донецький напрямок, де так само мужньо став на захист нашої Батьківщини, її цілісності і суверенітету.
Загинув воїн Лупійчук Роман Васильович 20.04.1985 року народження, молодший сержант командир відділення старший оператор відділення управління вогнем і маневром, взводу управління командира батареї мінометної батареї 09.08.2025 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в населеному пункті Мирноград Покровського району Донецької області внаслідок авіаційного удару керованої бомбою з боку противника отримав поранення несумісні з життям.
Після своєї загибелі залишив дружину, двоє синів, однин з них неповнолітній, матір, брата з вічним болем і смутком на серці.