Солдат Шевченко Єгор Костянтинович проходив військову службу на посаді водія-електрика 1-го відділення зенітних безпілотних літальних комплексів мультироторного типу взводу зенітних безпілотних авіаційних комплексів військової частини 3021 Національної гвардії України. Був призваний на військову службу 03.10.2024 року Дніпровським РТЦК та СП Дніпропетровської області.
Під час виконання бойових завдань на сході України поблизу села Родинське Покровського району Донецької області, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, він отримав тяжке поранення внаслідок ураження ворожим FPV-дроном. 05.02.2026 року Єгор Костянтинович помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І. Мечникова від поранення, несумісного з життям.
Єгор був надзвичайно світлою та щирою людиною з великим серцем. Добрий, справедливий і відкритий до людей, він завжди приходив на допомогу, підтримував не лише словом, а й ділом. Його посмішка зігрівала, а внутрішня сила та впевненість надихали тих, хто був поруч. Для друзів він був відданим товаришем, для побратимів — надійною опорою, на яку можна було покластися в будь-яку мить.
Для мене він був не просто чоловіком — він був моєю підтримкою, моїм захистом, моєю любов’ю. Для нашого маленького синочка — найкращим татом, який мріяв бачити, як росте його дитина, вчити його бути чесним, сміливим і добрим. Він дуже любив свою родину, цінував кожну хвилину, проведену разом.
На жаль, його життя обірвалося надто рано. Але його мужність, доброта і любов залишаться з нами назавжди. Пам’ять про нього житиме в серці нашої родини, його друзів і всіх, хто його знав.
Прошу підтримати присвоєння Шевченку Єгору Костянтиновичу звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою України.