Вшанувати мужність сержанта Бориса Віталія Віталійовича та присвоїти йому звання «Герой України» (посмертно).

Пане Президенте, ми просимо Вас вшанувати мужність сержанта Бориса Віталія Віталійовича, присвоївши йому звання «Герой України» (посмертно). Борис Віталій Віталійович народився 21 січня 2000 року в місті Ніжин Чернігівської області. Навчався в Ніжинській ЗОШ №11. Вищу освіту здобував у ВСП «Ніжинський фаховий коледж НУБіП України» та ВП НУБіП України «Ніжинський агротехнічний інститут» отримав диплом магістра. Працював у ВП НУБіП України «Ніжинський агротехнічний інститут», потім - Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. За життя він був активним хлопцем, грав на гітарі, брав участь в народній самодіяльності при будинку культури. Після початку повномасштабного вторгнення у віці 22 років добровільно приєднався до лав ТРО в лютому 2022 року, брав активну участь у бойових завданнях з оборони і стримування ворога для захисту рідного міста Ніжин, що на Чернігівщині. У вересні 2022 року підписав контракт зі Збройними Силами України та долучився до складу школи загальновійськової підготовки 300 навчального танкового полку 169 навчального центру імені князя Ярослава Мудрого Сухопутних військ Збройних Сил України. Оскільки був одним з найкращих інструкторів загальновійськової підготовки, то був направлений у 2022 році для навчання у Великобританію, та неодноразово як супроводжуючий групи. Брав участь у заходах міжнародного співробітництва щодо підготовки особового складу ЗСУ за програмою суміщеного курсу сержантського (старшинського) складу базового рівня (командир відділення ВОС-100) на території Великої Британії. Був нагороджений почесною грамотою «Інструктору операції інтерфлекс» за допомогу в проведенні курсу підготовки особового складу командної ланки під керівництвом інструкторів та командування з Великої Британії та країн партнерів на території сполученого королівства. На посаді інструктора 6-го навчального взводу 1-го навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини А1414 Борис Віталій “Джонсон” активно впроваджував свій бойовий досвід, передавав знання молодим бійцям та навчав Перемагати ворога. Має сертифікати «Навідник гармати танку Т64 ІІІ класу», «Стрілець (ВОС - 100)», «командир механізованого відділення (ВОС-100). У 2024 році у складі батальйонної тактичної групи 169 навчального центру ім. Ярослава Мудрого Сухопутних Військ Збройних Сил України показав себе, як мужній воїн з високими показниками у бойовій підготовці, зразкову військову дисципліну, сумлінне виконання військового обов’язку. Віталій ніколи не жалівся на умови та завжди вірив в перемогу над ворогом. Він прагнув навчити якомога більше бійців та передати їм свої знання.
Брав активну участь у виконанні бойових завдань з оборони і стримування збройної агресії, при цьому проявляв мужність та сміливість.
Під час перебування на позиції, в районі н.п. Зелений Гай, Ізюмського району, Харківської області, на посаді головного сержанта батальйонної тактичної групи 169 навчального центру ім. Ярослава Мудрого Сухопутних Військ Збройних Сил України, швидко зреагував на чергову спробу штурму противника, проявив лідерські якості, вдало, злагоджено та без втрат відбив атаку ворога. Не зважаючи на складну обстановку на полі бою регулярно доставляв необхідне на передові позиції своїм побратимам. Виконував роль провідника між спостережними пунктами. При виконанні бойового завдання, 17.03.2025, а саме проведення ротації на КСП «Мукачево», внаслідок артилерійського обстрілу ворога БТР М113 сержант Борис Віталій Віталійович загинув від отриманих поранень.
У Віталія залишилися батьки, старша сестра, племінники і багато друзів.
21 березня 2025 року був похований на Алеї Слави в рідному місті Ніжині.
Віталій був вірним присязі, він боровся за свободу українського народу, він зробив найбільшу можливу самопожертву – власне життя. Його не лякав не юний вік, ані те, що в 2022 році він не знав, що таке війна, він вірив в те, що Україна вільна, сильна та незалежна і тому з 2022 року всі свої дні присвятив боротьбі проти ворога. Його вклад у супротив проти агресора є символом незламності духу українських воїнів, української молоді, що боряться кожного дня за всю країну.
Був нагороджений як учасник бойових дій медаллю «Ветеран війни», орденом за мужність ІІІ ступеня, пам’ятним знаком «На щиті»,. У зв’язку з вищезазначеним, прошу прийняти рішення щодо присвоєння Борису Віталію Віталійовичу почесного звання Героя України (посмертно).
Всі необхідні підтвердні документи (копії нагородних матеріалів, характеристик, витягів із наказів тощо) підготовлені та будуть надані за офіційним запитом уповноважених органів сестрою загиблого (автор петиції).