Шановний пане Президенте!
Просимо Вас розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Герой України (посмертно) — старшому солдату ЄГОРОВУ Юрію Миколайовичу, 03 січня 1990 року народження, старшому навіднику 1 гарматного розрахунку 1 самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини А4951.
Юрій Миколайович був призваний на військову службу 15 лютого 2024 року Ізмаїльським РТЦК та СП Одеської області. Відданий Військовій присязі на вірність українському народові, він із честю та гідністю ніс службу, демонструючи високий професіоналізм, мужність і відданість Батьківщині.
07 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Баранівка Пологівського району Запорізької області, Юрій Єгоров загинув, мужньо виконуючи військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність. До останнього подиху він залишався вірним Присязі, побратимам і українському народові.
Його загибель — це непоправна втрата для родини, близьких, друзів і побратимів. Юрій був сміливим воїном, відповідальним і рішучим у найскладніших обставинах. Для своїх рідних він був надійною опорою, людиною честі та великого серця. Для побратимів — вірним товаришем, на якого завжди можна було покластися, прикладом стійкості, сили духу та самопожертви.
Особливо боляче усвідомлювати, що він не встиг створити власну сім’ю, не встиг здійснити свої мрії та плани на мирне життя. Його молодість, майбутнє і можливість стати батьком були безжально обірвані війною. Він віддав найдорожче — своє життя — заради свободи та незалежності України.
Його героїзм, самовідданість і відданість українському народові заслуговують на найвище державне визнання. Присвоєння звання Герой України (посмертно) стане гідною шаною пам’яті про його подвиг, проявлену мужність та відвагу.
Просимо підтримати цю ініціативу та вшанувати світлу пам’ять Захисника України — старшого солдата Єгорова Юрія Миколайовича.
Вічна пам’ять і слава Герою України!