ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО) ЗАХИСНИКУ НАШОЇ ДЕРЖАВИ - СТАРШОМУ СОЛДАТУ 1-ГО ІНЖЕНЕРНО - САПЕРНОГО ВІДДІЛЕННЯ 2-ГО ІНЖЕНЕРНО - САПЕРНОГО ВЗВОДУ ІНЖЕНЕРНО - САПЕРНОЇ РОТИ ГРУПИ ІНЖЕНЕРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 117 ОКРЕМОЇМЕХАНІЗОВАНОЇ БРИГАДИ ВІЙСЬКЬВОЇ ЧАСТИНИ А4674 МІКЛУШУ ЛЮБОМИРУ МИХАЙЛОВИЧУ (ПОЗИВНИЙ «ДЖМІЛЬ»)

Шановний пане Президенте України!
Від імені родини загиблого воїна, його друзів та побратимів, звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) Захиснику нашої держави – старшому солдату 1-го інженерно-саперного відділення 2-го інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення 117 окремої механізованої бригади військової частини А 4674 МІКЛУШУ ЛЮБОМИРУ МИХАЙЛОВИЧУ (позивний «Джміль»)


МІКЛУШ Любомир Михайлович народився 18 жовтня 1974 року в селі Суховоля Зимноводівської громади Львівського району Львівської області (колись Городоцького району Львівської області) де і проживав.
У 2014 році він був учасником Революції Гідності.
З початком повномасштабного збройної агресії російської федерації (2022) без вагань добровільно став на захист України. Спочатку виконував бойові завдання у підрозділі протиповітряної оборони, а згодом — на передових позиціях у складі 117-ї окремої механізованої бригади.
20 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пустинка, Покровського району Донецької області, отримав смертельні поранення та вважався зниклим безвісти. Після встановлення особи та проведення необхідних процедур був повернутий додому та похований із військовими почестями на рідній Львівщині, у селі Суховоля, Зимноводівської громади.
До початку служби Любомир Міклуш активно займався громадською діяльністю:
— очолював Суховільський осередок Конгресу Українських Націоналістів;
— був учасником Товариства пошуку жертв війни «Пам’ять», здійснюючи пошук і перепоховання загиблих воїнів та збереження історичної пам’яті;
— брав участь у реконструкціях історичних подій, культурних ініціативах та просвітницькій діяльності, що сприяли формуванню національної свідомості;
— знімався в історичних фільмах та долучався до патріотичних мистецьких проєктів.
Любомир Міклуш — це приклад справжнього українського громадянина, який не лише взяв до рук зброю, щоб захищати свою землю, але й був активним в культурному та просвітницькому житті. Його життя — це життєва історія служіння: і державі, і культурі, та історичній пам’яті. Він показав, що боротьба за свободу — це не лише бойовий фронт, а й фронт духу, пам’яті та ідентичності.
Його життєвий шлях об’єднує військову мужність, громадянську позицію, культурну працю та відданість Україні. Місцева громада, бойові побратими та всі, хто знав Любомира Михайловича, вважають його прикладом патріота та людини високої честі.
З огляду на вищевикладене, просимо Президента України розглянути кандидатуру Міклуша Любомира Михайловича для присвоєння звання Герой України (посмертно).
Ми віримо, що таке визнання стане справедливим вшануванням його відваги, жертовності й значущого внеску у справу незалежності нашої держави.

СЛАВА УКРАЇНІ!