Про присвоєння звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Пенцко Івану Богдановичу

Шановний пане Президенте України!

Прошу Вас розглянути питання щодо присвоєння найвищого державного звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту
Пенцко Івану Богдановичу, який загинув 31 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання, повʼязаного із захистом Батьківщини, відданий військовій присязі на вірність українського народу, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, під час бойового завдання на вогневій позиції 1 самохідної артилерійської батареї в районі населеного пункту Білокузьминівки Донецької області.

Пенцко Іван Богданович вступив до лав Збройних Сил України 25 серпня 2022 року, добровільно ставши на захист Батьківщини в час повномасштабної війни. Після мобілізації проходив військову підготовку, зокрема навчання у Великій Британії, де здобув необхідні знання та навички для виконання бойових завдань.
Після завершення підготовки продовжив службу у складі однієї з військових частин Збройних Сил України.

14 червня 2024 року Пенцко Івана Богдановича було переведено до складу 47-ї окремої механізованої бригади (військова частина А4699). Після переведення він продовжив проходити військову службу, виконуючи бойові завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України. Під час проходження служби він отримав посвідчення учасника бойових дій, а також був нагороджений відзнакою «Ветеран війни».

Пізніше, 4 квітня 2025 року, він добровільно перевівся до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. У складі бригади проходив службу на посаді майстра-номера обслуги 3-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А0998.

Під час проходження служби в цій бригаді був нагороджений подякою за високий професіоналізм, сумлінне виконання службових обов’язків під час ведення бойових дій щодо відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, вірність військовій присязі, проявлені мужність, сміливість та героїзм. Також був відзначений державною нагородою — відзнакою Президента України «За оборону України».

У Пенцко Івана Богдановича залишилися дружина Наталія, син Микола, донька Ірина, мама Катерина, сестра Галина та брат Мар’ян. Для своєї родини він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійною опорою та прикладом мужності, відповідальності й безмежної любові.

Ціною власного життя він виконав свій військовий обов’язок перед Україною та українським народом. Його подвиг є прикладом справжнього героїзму, самопожертви та вірності військовій присязі.

Присвоєння Пенцко Івану Богдановичу звання Герой України (посмертно) стане справедливим вшануванням його подвигу, проявом глибокої державної вдячності та збереженням пам’яті про Захисника України для майбутніх поколінь.

Вічна пам’ять і слава Герою України.